Кремль: «Французьких солдатів, які спробують захистити Зеленського, спіткає доля французьких СС у 1945 році»

“Неонацистські тенденції” і “амбітну спробу організувати нові підрозділи СС” Кремль приписав президенту Франції Макрону у своїй новій заяві після того, як Макрон сказав: “Ми розглядаємо можливість відправлення військових сил в Україну, якщо це буде потрібно”.

Офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова у відповідь на це навела історичну довідку про… падіння Берліна в 1945 році і попередила, що на французів, які посміють захищати Зеленського, чекає та сама доля.

Представник МЗС вказала Макрону на суперечливі моменти з історії Франції:“У квітні 1945 року Берлін обороняли французька дивізія СС “Шарлемань” (“Карл Великий”) та інші. Захищали вони безпосередньо “Фюрербункер” – бункер Гітлера. Вони були одними з останніх, кого у Третьому рейху нагородили нацистськими орденами Лицарського Хреста. Французькі есесівці із “Шарлемань” стали останніми захисниками Рейхстагу та Рейхсканцелярії”.

“Емманюелю, Ви вирішили організувати дивізію “Шарлемань II” (Charlemagne deux) для оборони бункера Зеленського?”, – звернулася Захарова до французького президента“.

33-та гренадерська дивізія СС “Шарлемань” (Карл Великий) – підрозділ французьких добровольців (нім. 33 Waffen-Grenadier-Division der SS “Charlemagne”) у складі вермахту, та був і частинах Ваффен-СС. Чисельність підрозділу 1944 року становила від 7340 до 11 000 людина. У 1945 році брала участь в обороні Померанії, де зазнала великих втрат. Згодом дивізія була спрямована на підтримку берлінського гарнізону.

У ніч із 23 на 24 квітня 1945 р. командир дивізії «Шарлемань» бригаденфюрер Густав Крукенберг отримав у Нойштреліці термінову телеграму з берлінської рейхсканцелярії з наказом негайно з’явитися захист столиці рейху. У лавах французької дивізії, що налічувала на початку 1945 р. близько семи з половиною тисяч бійців, на той час залишалося не більше 1100. З тих, хто побажав припинити боротьбу, був створений трудовий батальйон. 300 добровольців «Шарлемань» вирішили боротися до кінця і зголосилися прорватися до Берліна. З них Крукенберг сформував штурмовий батальйон.

24 квітня батальйон на дев’яти вантажівках вирушив до Берліна. До столиці рейху їм удалося прорватися через північно-західні передмістя в Науені за кілька годин до того, як радянські війська повністю оточили місто.

Досягши Олімпійського стадіону в Шарлоттенбурзі, французи перегрупувалися та поповнили свої запаси амуніції з покинутого складу Люфтваффе. Батальйон був поділений на 4 стрілецькі роти, по 60-70 чоловік у кожній, і переданий під командування гауптштурмфюрера Анрі-Жозефа Фене замість Крукенберга, який був поставлений на чолі дивізії «Нордланд», яка отримала французів у своє тактичне підпорядкування. Після цього штурмбатальйон «Шарлемань», під постійними радянськими бомбардуваннями, вирушив на схід Берліна в район Neuköln, де вступив у бій з Червоною армією.

Після запеклих боїв на Hasenheide і при обороні аеродрому Tempelhof 26 квітня французи відійшли на захід через канал Landwehr і, ведучи в наступні дні важкі оборонні бої з багаторазово переважаючими силами супротивника в районі Kreuzberg, поступово відступали до центру міста, де взяли участь і квартал урядових будівель, у яких завдали тяжких втрат противнику. Тільки за день боїв 28 квітня із загальної кількості підбитих у Берліні 108 радянських танків французи «Шарлеманя» знищили 62. Останній командний пункт дивізії розташовувався поряд із рейхсканцелярією у підземному павільйоні станції метро Штадтмітте у розбитому вагоні, освітленому свічками.

1 травня французи продовжували обороняти Рейхсканцелярію і боротися на Лейпцигштрассе, навколо Міністерства авіації та Потсдамерплатц. Вранці 2 травня, слідом за оголошенням про капітуляцію німецької столиці, останні 30 бійців «Шарлеманя» із 300 прибулих до Берліна залишили бункер рейхсканцелярії, де, крім них, живими не залишалося вже нікого.

Відомо, що полонених французів відправили до ГУЛАГу, звідки ніхто не повернувся, бо Франція про них навіть не просила… Залишки дивізії СС “Шарлемань” у травні 1945 року здалися в полон американським військам.

Цікавий факт. 6 травня 1945 року в Баварії, за 30 км від містечка Бад-Райхенхалль, 12 французів, які служили в дивізії «Шарлемань» і тільки-но вийшли зі шпиталю після поранень, без опору здалися американським військам. Наступного дня з’ясувалося, що 7 травня місто передається до зони відповідальності французьких частин зі складу військ генерала Леклерка. До місця передачі військовополонених під’їхав генерал. Дізнавшись, що солдати в німецькій формі — французи, він обурився і почав їх усіляко ображати, називати «бошами» та «зрадниками». Коли ж він сказав слова «Як же ви, французи, могли носити німецьку форму?», один із полонених не витримав і зухвало відповів: «Так само, як Ви, генерал, можете носити американську».

Після цих слів Леклерк розлютився і наказав розстріляти полонених. За однією з версій, такий жорстокий і суперечливий Женевській конвенції наказ генерал віддав, перебуваючи під тяжким враженням від огляду табору смерті в Дахау, де Леклерк начебто був напередодні. Як би там не було, наступного дня, 8 травня, 12 французьких есесівців вивели на розстріл. На їхнє прохання з ними поспілкувався католицький священик. Далі засуджені відмовилися від зав’язування очей або «гуманної» стрілянини їм у спину. Безпосередньо перед стратою вони почали співати Марсельєзу і кричати «Хай живе Франція!», дивлячись в обличчя розстрільної команди.

Запеклий «нерозкаялися» норовливими «шарлеманьцями», генерал наказав не ховати тіла, а залишити їх на галявині. Лише через три дні, за заявою місцевого населення, їх поховали американці.

Source link