Хто такий генерал Сирський, новий головком ЗСУ, і чому його призначення викликало неоднозначну реакцію

Реалізувати інший підхід до ротацій, управління фронтом, мобілізації та рекрутингу, про який говорив президент України Володимир Зеленський, покликаний 58-річний генерал-полковник Олександр Сирський, який до призначення головкомом командував Сухопутними військами.

Його призначення відбувається на тлі безпрецедентного тиску на Авдіївку, де бої перейшли з околиць у межі міської забудови. Росіяни перемістили на цей напрямок додаткові сили, суттєво збільшивши кількість ударів з повітря та штурмуючи місто з півночі та півдня. Це завдання номер один для Сирського на новій посаді. Не менш важливий виклик – поповнення української армії. Цього тижня парламент прийняв Хто ж він, Олександр Сирський, і чого чекати від нового головнокомандувача ЗСУ?

Освіта та кар’єрне зростання

Випускник Московського військового училища, шанувальник Плутарха та Клаузевиця, Сирського у 2021 році побачила на телеекранах вся країна – він давав старт урочистому проходженню військ Хрещатиком на святкуванні Дня Незалежності. На той момент він уже протягом двох років був головнокомандувачем Сухопутних військ України.

Олександру Сирському 58 років, він народився у РРФСР, у селі Новинки Володимирської області, у родині військового. Рідні його досі живуть у Росії. Агентство ТАРС писало про те, що нібито знайшло брата Сирського Олега, який живе в російському Володимирі і не спілкується із родичем. Підтвердити чи спростувати цю інформацію виданню “УП” не вдалося.

1986 року Сирський закінчив Московське вище загальновійськове командне училище. Його закінчували також один із російських командувачів “СВО” Олександр Дворніков та командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв. Після початку повномасштабної війни Сирський говорив в інтерв’ю ABC News про користь свого колишнього навчання в Москві:

“Так легше зрозуміти дії свого ворога. Ти можеш передбачити, що він може зробити у різних ситуаціях”.

У 1990-2000-х роках Сирський продовжив освіту у Національній академії оборони України у Києві. З 1986 року він розпочинає свою військову кар’єру з посади командира взводу 25-ї гвардійської мотострілецької дивізії (Лубни, Полтавська область). Пройшов усі командні ланки і у 2002 році став командиром 72-ї механізованої бригади.

У 2013 році Сирський обіймав посаду першого заступника начальника Головного командного центру Збройних сил України. Сферою його відповідальності була співпраця з НАТО. У лютому 2015-го сформований Сирським гурт “Барс” прикривав вихід ЗСУ з Дебальцеве.

Тоді близько 4,5 тисяч українських військових під його командуванням протистояли майже 20 тисячам росіян. За підрахунками волонтерів Книги пам’яті загиблих за Україну з 25 січня по 18 лютого 2015 року на Дебальцевському напрямі загинули 268 українських військових.

На тлі цієї драматичної битви відбувалося підписання Мінських домовленостей. За участь у бойових діях на Дебальцевському плацдармі Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

2016 року Сирський очолював Об’єднаний оперативний штаб Збройних сил України, а 2017 року командував Антитерористичною операцією на сході України. У 2019 році Сирський став командувачем Сухопутних військ ЗСУ. Ось як пише про Сирський 2023 року “The Guardian”:

“Найближчі помічники описують Сирського, як “військового до мозку кісток. Кажуть, що він прокидається о 5.20 ранку, щоб зробити годинну зарядку перед робочим днем ​​та мало цікавиться матеріальними речами. “Я сплю чотири з половиною години на добу”, – говорив він. На запитання “А до початку повномасштабної війни?” сміється: “Можливо, п’ять годин. П’ять із половиною в неділю”.

Він фотографує заходи сонця під час своїх щотижневих візитів на фронт і ділиться ними з колегами… А на тумбочці біля ліжка тримає твори прусського генерала Карла фон Клаузевиця. Сирський каже:

“Я вам скажу, читаючи Плутарха та інших авторів, дивлячись документальні фільми про давньогрецьку історію – вони використовували ті ж принципи ведення війни, що і ми в наш час. Тому що головні принципи війни залишаються незмінними… Нічого не змінилося. Гаразд, можливо, змінилася складність техніки та рівень автоматизації процесів ” .

У липні минулого року в інтерв’ю BBC він стримано висловився щодо можливості швидкої перемоги України:

“Ми хотіли б отримати дуже швидкі результати. Але насправді це практично неможливо”.

Зеленський називає Сирського найдосвідченішим командиром

Він справді відіграв значну роль у кількох визначальних операціях української армії після російського повномасштабного вторгнення. Мова, в першу чергу, йде про успішну обороні Києва у лютому-березні 2022 року. Саме Сирський відповідав за підготовку столиці до оборони та за лінію стримування ворога на умовному рубежі річки Ірпінь.

“Спокійний голос, чіткі відповіді, короткі питання, віддаються команди. У найкоротші терміни разом із спецпризначенцями справа зроблена, – згадував секретар РНБО Олексій Данилов ситуацію у перші дні повномасштабного вторгнення, коли потрібно було затопити частину Київщини та перешкодити пересуванню росіян. – Російський наступ спочатку забуксував, а згодом захлинувся”.

За успішну оборону Києва та звільнення півночі 18 березня 2022 року Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. А за три тижні він отримав Героя України – “за особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України”.

Потім Сирський командував двома контрнаступними операціями ЗСУ на Харківщині: навесні 2022 року, коли вдалося відсунути російські сили на північ від міста, щоб унеможливити артилерійські обстріли, і у вересні того ж року, коли в ході досить ризикової атаки відобразили майже всю захоплену територію.

До призначення на посаду головкому ЗСУ Сирський також командував Оперативно-стратегічним угрупованням військ (ОСУВ) “Хортиця”, що відповідає за одну з найважчих ділянок фронту – від Куп’янська та Харкова до Бахмуту. Саме тому з його ім’ям пов’язана ще одна велика і дуже виснажлива битва.

Оборона Бахмута

Щодо оцінок цієї операції у військовому середовищі є кілька різних поглядів. З одного боку, у Бахмуті українські сили фактично розбили один із найбоєздатніших російських підрозділів – ППК “Вагнера”. З іншого – під час 10-місячної оборони зазнали величезних втрат у кількох найбоєздатніших підрозділах, у тому числі у 93-й бригаді. Це було однією з причин напруги між головкомом Залужним та Сирським.

Фронтові журналісти “УП” неодноразово стикалися з думкою бійців, що місто, яке набуло поетизованого статусу “фортеці”, насправді не було готове до оборони. Тобто, не мало належної кількості оборонних укріплень. Як зазначав один із ротних 3-ї ОШБ із позивним “Фока”: “Фортеця Бахмут – це фортеця за рахунок знищених українських військових”.

Також він наголошував на непродуманості деяких операцій, у яких йому доводилося брати участь – зокрема, у спробі відбити Курдюмівку наприкінці 2022 року. На планування операції 3-ї ЗШБ дали лише добу.

У квітні 2023-го один із військовослужбовців 93-ї бригади, який на той момент дбав про підвезення боєприпасів та провізії до Бахмута, сказав журналістам: “Ми вночі риємо окопи, а вранці до них заходять росіяни”. Ця фраза описувала одну з головних проблем в обороні міста – відсутність достатньої кількості та якості облаштованих позицій.

Саме важка оборона на Бахмутському напрямі – бої у Клещеївці, Курдюмівці, Соледарі та Бахмуті – значною мірою породила уявлення про Сирського, як про командира, який не зважає на людські втрати. Західні ЗМІ неодноразово писали, що Бахмутська кампанія коштувала Україні більше, ніж отримала на виході.

Яких змін чекають від Сирського

Представляючи Сирського як головкому, Зеленський чітко дав зрозуміти, які саме зміни у Силах оборони він чекає. Насамперед – реалістичний план дій ЗСУ на 2024 рік. Саме через відсутність цього плану, з ймовірної подачі Офісу президента та вустами Мар’яни БезуглоїУ листопаді 2023-го почалися заклики про відставку Залужного.

Від Сирського також чекають на справедливий перерозподіл західної зброї на користь першої лінії фронту. Окремо президент наголосив на необхідності вирішити проблеми з логістикою. Ще під час прес-конференції у грудні минулого року Зеленський розповідав про 26 тисяч дронів, які лежали на одному складі і не доїхали до фронту:

“Авдіївка не повинна чекати, доки генерали з’ясують, де у них на складах застрягли дрони”.

Сирський має виправити ситуацію із надмірною заповненістю штабів та побудувати дієву систему ротацій. Зеленський озвучив думку, яка вже деякий час лунала у президентському оточенні: у Силах оборони майже мільйон людей, але “більша частина з них не відчула фронту, тоді як меншість на передовій реально воює”.

Перед Сирським ставлять завдання підвищити якість навчання бійців. На першій лінії фронту мають воювати лише навчені воїни, зазначив Зеленський. Новий головком має вирішити проблеми з мобілізацією, хоча варто нагадати, що саме командуванню Сухопутних військ під командуванням Сирського підпорядковуються територіальні центри комплектування.

Сирському належить вирішити, хто стане першим в Україні командувачем Сил безпілотних систем. За даними джерел УП в уряді, одним із кандидатів на цю посаду є Вадим Сухаревський, який нині очолює 59-у бригаду, у складі якої діяла одна з найбільш відомих рот БПЛА “Птахи Мадяра”.

Кандидатуру Олександра Сирського вважали однією з найімовірніших з того часу, як взагалі почала обговорюватися можливість зміни головкому. Ще у 2022 році була відчутна активна підтримка Сирського з боку Офісу президента. “The Economist” у грудні 2022-го писав:

“Дехто в оточенні президента хотів би замінити його (Залужного) генералом Олександром Сирським, командувачем Сухопутних військ України, над яким генерал Залужний отримав підвищення минулого року”.

Популярність та оцінка нового головкому в Україні

Медійно Сирського підтримували телеграм-канали, підконтрольні ВП. Але навіть за такої підтримки Сирський не набув популярності серед українців, не причетних до ЗСУ. Серед основних претензій – досить поширена оцінка його, як командира, що вміє виконувати поставлені перед ним завдання, але при цьому не завжди зважає на людські втрати.

Українські військові говорять про новий головний комітет різне. Одні ставлять у заслугу планування та проведення Харківського наступу у вересні 2022 року, захист Києва на початку війни, оборону Бахмута проти уп’ятеро великих російських сил. Інші пригадують 2015 рік і оточення ЗСУ під Дебальцевим, де Сирський мав пряме відношення до планування операції, великі втрати у Бахмуті-Соледарі називають «м’ясником» за те, що не шкодує солдатів. Треті вважають, що Сирський схильний до авантюр, бо план Харківського наступу передбачав взяття Старобільська та вихід до Луганська, що могло б призвести до російських контрударів за розтягнутими українськими комунікаціями.

Говорячи про російсько-українську війну, часто вказують, що “маленька радянська армія не може перемогти велику радянську армію”. Тому українському війську необхідно еволюціонувати, щоб брати ворога не кількістю, а силою технологій та вмілого керування. І один із найбільших ризиків – цей еволюційний рух має очолити людина, яка в армії має репутацію одного з найбільш “радянських командувачів”.

Source link