Подивившись на те, що говорять політики та ЗМІ про взаємини США та Євросоюзу, може скластися враження, що це рівноправні партнерські, якщо не сказати братські стосунки.
Однак у цих братських взаєминах останнім часом чомусь превалюють позиції вже не партнера, а скоріше старшого та молодшого брата, чи скоріше начальника та підлеглого. Фішка в чому: у своїй боротьбі з Російською Федерацією та в бажанні знищити Росію шляхом запровадження ембарго та обмежень цін на російські енергоносіями у цих, нібито, партнерів виникли серйозні розбіжності.
А цей час США несподівано ухвалюють закон щодо обмеження інфляції. Коли в Євросоюзі прочитали цей закон, деякі серйозні особи прозріли, бо цей закон передбачає переманювання всіх європейських виробництв до Штатів за рахунок надання їм супервигідних тарифів та податкових преференцій. Ну, це почало їх хвилювати, і навіть Урсула фон справ Ляєн на мить відклала вишиванку і почала робити заяви. Також вибухнув заявами Макрон. Ну, а Міцотакіс і зовсім вдав, що це навіть здорово. Все одно від нас нікого не переманити, ми вже й так усі енергоємні виробництва сумлінно закрили, навіть із перевиконанням графіка.
Після того, як в результаті боротьби з Російською Федерацією, підриву “Північних потоків” та інших витівок у Європі почалося різке зростання цін на енергоносії, і з’явився їхній дефіцит, це спричинило інфляцію. Причому вона вдарила не тільки тим країнам, які “маленькі і горді”, ну, ви розумієте, про кого мова. Але це вдарило навіть у Угорщину, яку Урсула Фон дер Ляйєн активно нагинала за допомогою батога і пряника (пряник, до речі, так і не дали…).
Що зараз відбувається у Євросоюзі? Якщо ви вийдете на вулицю будь-якого міста у Старій Європі, то ви вдень у робочий час побачите, що кафешки зайняті. Або люди сидять там на обідній перерві, або, можливо, просто у них життя таке (у Греції це взагалі нормальне явище у будь-який час доби). Європейці живуть звичайним життям і начебто не відчувають, що там насувається.
Втім, не можна сказати, що зовсім не відчувають. Падіння економіки більшості – це ефемерне явище. Зупинилися якісь виробництва, ну це ж мене не стосується, тобто потім це природно почне наздоганяти, за рахунок втрати робочих місць, безробіття, але все поки що десь там далеко.
Влада і провладні ЗМІ трубять про підвищення рівня життя, а незалежні та опозиційні ЗМІ, десь на задвірках, кажуть, що рівень життя впав, але хтось їх чує. Все як у старовинній притчі про жабу, яка знаходиться в воді, що повільно підігрівається. Жаба плаває і не помічає, що скоро вона звариться.
Але ще у вересні сама Єврокомісія вирішила запровадити податок на надприбутки для енергетичних компаній. Ось як сказала про це фон дер Ляйєн: “У ці часи неправильно отримувати надзвичайно рекордні доходи від війни за рахунок споживачів, прибутки треба ділити і спрямовувати тим, хто їх найбільше потребує”. Послухавши начальника, всі почали говорити: “Так, це дуже добре. Ура! Ми молодці! Ми нарешті знайшли, як використовувати гроші від надприбутків енергетичних компаній”.
Для того щоб європейські споживачі у своїх будинках не замерзли, їх треба якось підтримати. Тобто в деяких країнах було запроваджено певний податок на газ, навіть у тих домоволодіннях, де газу ніколи зроду не було. Але якщо просто користуватися електрикою, а в нього в платіжці написано газ, то це не жарт. Не треба нічого нового вигадати, просто візьми більше податок. Так і вирішили: брати податок із надприбутків, пояснивши населенню, що це правильно, тут, чи розумієш, одні голодують, а мироїди набивають кишені грошима. Звичайно, населенню це сподобалося, пряма турбота з боку держави.
Всі раділи і веселилися до того моменту, поки Сполучені Штати Америки не сказали “стоп” веселощами, тому що енергоносії вам раніше постачала, в основному, Російська Федерація. Тепер вона погана, з нею треба боротися, бо в її енергоносіях, у нафті та газі немає демократичних молекул. А в газі зі Сполучених Штатів Америки такі молекули присутні, як і в нафті. Тому ви ось вашу ініціативу з цими всіма надприбутками засуньте собі подалі.
І ось уже колосальна американська корпорація Еxxonmobil подає до суду на Європейський Союз, на Єврокомісію, мовляв, що це таке відбувається. “Це вже не ринкова економіка, цей податок підірве довіру інвесторів і відштовхне їх від подальших інвестицій, а також збільшить залежність регіону від імпорту енергоносіїв”. Представники Ехxonmobil пояснили журналістам, що вони вклали 3 млрд у нафтопереробку в Європі за 10 років, а зараз через податки можуть втратити 2 мільярди. І в Греції, і на Кіпрі. Так не годиться, хлопці.
Це просто разючі подвійні стандарти. Вони не лише захищають свій ринок, вони не лише наступають на ринок Європи, переманюють європейські виробництва, але у відповідь чується лише якесь невиразне бурмотіння чи поодинокі заяви, на які ніхто уваги не звертає. Американці не збираються втрачати жодного долара, незважаючи на те, що європейці там щось вигадали собі, якісь обмежувальні заходи.
Фішка в тому, що цей судовий позов має суперпозитивні перспективи… Чому? Тому що це не ринкова економіка. Те, що збирався робити Євросоюз, не ринкова економіка, і крапка. Ви скажете, а як же те, що до цього Євросоюз робив із Росією. Це інше. А якщо це інше, то слідом за Еxxonmobil голову піднімуть і інші, наприклад, британсько-нідерландська Shell, вона отримувала дуже гарний прибуток на Сахаліні, звідки її виштовхали в шию. І тепер за рахунок європейських братів їм треба якось одержати ці гроші назад. Думаєте, вони не приєднаються до позову?
Коли почнуть підраховувати, хто скільки заробив, хто втратив. І тоді, можливо, зрозуміють, що не було жодного братерства та єдності, а боротьба з певними енергоносіями не мала жодного відношення до війни. Все це звичайна боротьба між економіками різних країн, причому ця боротьба відбувається не ринковими методами, а з використанням методів, що не мають жодного відношення до декларованих Євросоюзом і США цінностей “вільного світу”. Але швидше за все, мають, щоправда, у стилі “Дикого Заходу”, де має рацію той, у кого більше “гармат” і більше набоїв. І тут із США Європі тягатися безглуздо.
More Stories
Суд у справі Матір: «10 євро на день – ціна життя наших дітей»
Мати-Темпі: питання щодо рівня відправлення правосуддя, виправдувальні вироки для винних
Сьогодні світ згадує про аварію на Чорнобильській АЕС