Із Салоників до Ізміру за 14 годин: перший пором вирушає у понеділок

У понеділок вдень у порту Салоніків пролунає характерний свисток відправлення першого судна до Смирни, оскільки компанія “Levante Ferries” відкриває лінію, що довго обговорюється. “Smyrna di Levante” зможе перевезти 948 пасажирів і десятки вантажівок на інший берег Егейського моря.

Це жовто-біле судно типу RoPax (вантажно-пасажирське) довжиною близько 160 метрів, з максимальною швидкістю 20 вузлів і крейсерською швидкістю 18, яке відправлятиметься з Салоників до Смирни щопонеділка, середи та п’ятниці, і зі Смирни до Салоніки – щовівторка, четвер та неділя, тривалість рейсу до 14 години.

Для його обслуговування в порту Салоніків створено необхідну інфраструктуру – для забезпечення круїзів та проведення всіх необхідних перевірок компетентними органами (той факт, що Туреччина знаходиться поза Шенгенською зоною, означає складніші митні та інші процедури для пасажирів та вантажів).

Десятирічна мрія
Коли вперше всерйоз обговорювалося поромне сполучення між Салоніками та Смирною, на календарі був 2002 рік. Це було рівно 20 років тому, і Балкани повільно переходили від періоду заворушень та воєн до періоду спокою. Югославія щойно повернулася до мирного життя. Сирени війни нещодавно змовкли після десяти довгих років запеклого конфлікту (1991-2001), і транспортні засоби НАТО більше не проходили через порт Салоніки. Саме тоді делегація із Салоників вперше відвідала Ізмір, щоб обговорити з місцевою владою та представниками бізнесу можливість створення поромної лінії між двома містами, яка б обслуговувала, в основному, комерційні потоки, а також пасажирські перевезення.

Турецька сторона вже виявила великий інтерес до цієї лінії, враховуючи, що тисячі вантажівок з Туреччини, завантажених всілякими товарами, змушені щодня здійснювати довгий цикл, щоб потрапити на ринки Греції та Центральної Європи, що призводить до втрати дорогоцінного часу та грошей. Більше того, відкриття такої “лінії дружби”, як її називали деякі, також мало позитивне значення для двосторонніх відносин, оскільки вона діятиме як морський міст між двома народами. Однак, незважаючи на зусилля обох сторін, весь проект було передано до грецьких судів, в основному тому, що зацікавлені судновласники з грецької сторони, зрештою, не захотіли з різних причин – політичних, ділових та фінансових – задіяти цю лінію, як прокоментували АПЕ -MPA люди, що пережили весь процес “зсередини”.

З того часу було зроблено ще багато спроб налагодити поромне сполучення між Салоніками та Смирною. У 2011 році тодішній мер Салоніков Янніс Бутаріс також взяв проект “на свої плечі”, націлившись не лише на рух товарів, а й на обмін туристичними потоками: окрім руху вантажівок, лінія могла б залучити до Салоніки та Північної Греції гостей із сусідньої Туреччини, а також забезпечити більш легкий доступ греків до регіонів Західного Понту. Однак і того разу спроба не увінчалася успіхом.

Інші спроби налагодити поромне сполучення зі Смирною та іншими частинами Греції, такими як Волос і Лавріон, передували, втручалися або йшли за ними. Однак після кількох маршрутів лінії було скасовано, а постійне поромне сполучення з Ізміром так і залишилося мрією літньої ночі.

“Smyrna di Levante”
Згідно з інформацією, отриманою APE-MPA з різних джерел (на жаль, зв’язатися з судновласником не вдалося, незважаючи на неодноразові спроби протягом двох днів), судно ‘Smyrna di Levante’ було побудовано в Бергені (Норвегія) в 1977 році для компанії Unity Line і отримало назву ‘Kopernik’. Згідно з інформацією, отриманою від людей, знайомих з ринком, судно, крім іншого, у минулому використовувалося для перевезення залізничних вагонів з одного кінця Ла-Маншу до іншого прокладеними на борту рейками.

Компанія Levante Ferries провела повну реконструкцію, технологічну та механічну модернізацію судна в рамках загальних інвестицій (включаючи його покупку) у розмірі понад 15 мільйонів доларів США, внаслідок чого воно нічим не нагадує свій колишній вигляд та колишні експлуатаційні характеристики. Мета компанії полягає в тому, щоб лінія, яка знаменує собою вихід за межі внутрішніх вод у міжнародне плавання, не була сезонною, а підтримувалася протягом усього року (нині компанія виконує рейси на Закінф, Кефалонію та Ітаку через Патри та Кілліні).

З нагоди початку маршрутів AΠE-MPA поговорила з людьми, які брали участь у створенні лінії – від колишнього президента порту Салоніков Апостолоса Геніцаріса та президента Асоціації агентів із судноплавства Салоніків та Федерації агентів із судноплавства Греції (ONPE) до бізнесмена Василіса Кампакіса, колишнього мера Салоніков Бутаріса та керівника порту Салоніков.

Економія до двох днів?
“Сьогодні вантажівки з Туреччини, щоб дістатися місця призначення в Греції та Європі, проходять через три різних пункти, залежно від того, який з них вони обирають. Перший – Кіпі на Евросі, другий – Іпсала на кордоні з Болгарією і третій – лінія Ізмір-Трієст: За моїми власними розрахунками, завдяки лінії Салоніки-Смирні, вантажівки будуть економити від півтора до двох днів, а це відіб’ється на вартості перевезення, втоми водія і т.д. Салоніков і Федерації агентів з судноплавства Греції (ONPE) бізнесмен Василіс Кампакіс, який у 2002 році, під час президентства Апостолоса Геніцаріса в PPA, “тепло” (як бізнесмен, а не президент Асоціації) сприйняв питання про створення лінії і виступив з ініціативами в цьому напрямі.

Фактично вже на той час грецька делегація, до складу якої він входив, відвідала Ізмір, де у нього відбулися зустрічі з тодішнім мером, президентами порту, місцевої палати та Федерації водіїв вантажівок.

“З того часу я відвідав Ізмір з тієї ж причини більше десяти разів. Незважаючи на великий інтерес з турецької сторони, грецькі судновласники не наважувалися на це через політичну напруженість, що періодично виникає у відносинах між двома країнами, а також з фінансових причин, тим більше , Що Туреччина є третьою країною, тому немає можливості отримання субсидій”, – наголошує він і додає, що перші контакти з “Levante Ferries” були встановлені близько двох з половиною років тому під головуванням Сотіріса Теофаніса в адміністрації порту Салоніки.

Апостолос Геніцарис був президентом порту Салоніков протягом 11 років, з 1993 по 2004 рік. Перші розмови про цей конкретний зв’язок, як він розповідає APE-MPA, відбулися незадовго до закінчення його останнього терміну, приблизно в 2002 році. Хоча, уточнює він, ці лінії не мають жодного відношення до керуючих портів, які просто обслуговують їх, навіть якщо в деяких випадках вони втрачають доходи, щоб підтримати їх, наприклад, шляхом створення інфраструктури прийому або зниження портових зборів, він побачив інтерес до можливості створення поромного сполучення Салоніки-Смирна. Коли така лінія відкривається, це відбувається саме тому, що є інтерес, в даному випадку в основному для переміщення товарів з Туреччини до Греції та решти Європи, але також і тому, що може бути інтерес до пасажирських перевезень. Але ці зусилля не увінчалися успіхом “, – зазначає він.

17 000 вантажних автомобілів шукають “легші” маршрути
“Я пам’ятаю, що в той час ми обговорювали, який великий виграш буде у турецьких вантажівок. Тоді водії 17 000 турецьких вантажівок, які перевозили товари, іноді були змушені об’їжджати всю Туреччину, щоб доставити вантаж на ринки. Ця лінія могла б багато змінити , і турецька сторона дуже хотіла цього, але потім виникли проблеми, наприклад, різниця в портових зборах між двома містами (ред. у Салоніках вона становила 8000 євро, а в Ізмірі – 19 000, згідно з більш ранніми заявами Бутаріса), але я вважаю, що найбільше стримуючим фактором стала політична напруженість, що періодично виникає між двома країнами. Так що історія остаточно заглухла”, – сказав APE-MPA колишній мер Салоніков Янніс Бутаріс, який відвідав Ізмір у 2011 році і провів переговори з тодішнім мером турецького міста.

Щодо того, що було зроблено з боку порту для обслуговування нового поромного сполучення, представники порту кажуть, що організація одразу ж підготувала необхідну інфраструктуру в зоні курсування судна для його обслуговування та проведення необхідних перевірок компетентними органами співробітництва. “Були створені та налаштовані відповідні зони для прийому, обробки та контролю пасажирів, транспортних засобів та вантажів, внаслідок чого причал для обслуговування суден було перетворено на зону прийому міжнародних судноплавних ліній”, – наголошують вони.

З інформацією та фотографіями від AПE-MPA

Source link