Аналіз ДНК показав, що античні греки використовували найманців із Північної Європи.

Дослідження стародавніх ДНК показало, що античні греки використовували найманців із Північної Європи. Стародавні елліни час від часу використовували у своїй армії найманців із дуже віддалених місць.

Війни та найманці відігравали важливу роль у масштабному переміщенні людей у ​​класичному давньогрецькому світі Середземномор’я. Ось що виявила міжнародна міждисциплінарна команда генетиків та інших учених, які проаналізували ДНК людей із грецьких колоній на Сицилії.

Очолювана видатним дослідником Девідом Райхом із Гарвардської медичної школи, група вчених зробила відповідну публікацію в журналі Національної академії наук США (PNAS). У дослідженні також брали участь грецькі вчені, у тому числі колега Райха Джозеф Лазарідіс та професор Іоанніс Стаматогіаннопулос з Університету Вашингтона.

Вчені проаналізували геноми 54 людських скелетів, знайдених, деяких разом із зброєю, у масових похованнях у некрополях Гімери (Імери) та навколо них.

Серед них були воїни, які мешкали у V ст. до н.е., у віці 18-50 років, що билися в армії грецької північносицилійської колонії Гімера (у переможній для греків вирішальній битві 480 р. до н.е. проти карфагенян та їх місцевих союзників), а також громадянські жителі цього району та довколишніх поселень з корінним населенням. Крім того, для порівняння були проаналізовані геноми 96 сучасних людей з Італії, материкової Греції та Криту.

Аналіз показав значну присутність у битві при Гімері найманців із північної та центральної Європи (навіть зі східної Балтики в районі сучасної Литви), степів та Кавказу, які билися на боці греків та, ймовірно, допомогли переламати хід битви на користь останніх.

Вчені підкреслили, що повідомлення про присутність найманців із таких далеких на той час місць вже на початку 5 століття до н.е. відсутні в історичних текстах, і це питання досі недооцінювалося істориками та археологами. Саме тому, зазначили вони, необхідно, щоб археолого-історичні дослідження, що стосуються давньогрецького світу, поступово доповнювалися дедалі більшою кількістю палеогенетичних досліджень, оскільки давня ДНК може пролити нове світло на минуле.

Дослідники дійшли висновку, що збройні конфлікти функціонували як важливий механізм контакту між дуже різними культурами, сприяючи осмосу між ними та їх асиміляції у давньогрецькому світі. Дослідники підкреслили, що “найманці були одними з найдальших мандрівників грецького світу (можливо, в цьому вони суперничали тільки з рабами), зводячи віч-на-віч людей з дуже різним культурним і генетичним походженням”:

“Окрім грецьких колоністів і корінних народів, з якими вони там стикалися, найманці були частиною обміну культурою, ідеями і, можливо, генами, що відбувалися в грецьких містах першого тисячоліття до н.е., і в деяких випадках вони могли відігравати важливу роль у забезпеченні грецьких військових перемог”.

Дослідники відзначили, що отримані результати доповнюють картину, яка існувала досі на основі археологічних та історичних даних, підтримуючи ідею про те, що найманці в грецьких арміях класичного періоду були інструментом культурних змін та засобом передачі генів у ширшому районі Середземномор’я.

Хоча війни зазвичай розглядаються як роз’єднуюча сила, насправді – на думку дослідників – вони були додатковим каталізатором демографічних змін і міжкультурних контактів, поряд з торгівлею та колонізаційними міграціями з материкової Греції в інші місця, такі як південна Італія та Сицилія.

Гімера, або Імера по-грецьки, була великим і важливим давньогрецьким містом, розташованим на північному узбережжі Сицилії в гирлі однойменної річки (сучасна Імера Сеттентріонале), між Панормом (сучасний Палермо) та Цефалоедією (сучасний Чефалу), у комуні Терміні.

Колонія була заснована іонійцями і дорійцями близько 648 року до н.е., і, ймовірно, в ній також жили корінні сицилійці, етруски та ін. до н.е.) між греками та карфагенянами. У другій битві, в якій Імера билася без союзників, карфагеняни здобули гору, зруйнувавши місто.

Нове дослідження підтвердило, що загиблі воїни 409 до н.е. мали дуже схожу ДНК, і не було жодних свідчень про наявність найманців, що, ймовірно, зіграло свою роль у поразці грецької колонії.

Оригінал публікації: Різноманітне генетичне походження грецької армії класичного античного періоду.

Source link