Туреччина поводиться так, як їй дозволяє Росія

Туреччина щорічно зміцнює позиції на Південному Кавказі і вже домінує у регіоні, заявив виданню “Іравунк” політолог Олександр Жилін. Певною мірою це результат продуманої політики Ердогана, але справа не тільки в цьому, вважає експерт.

Співрозмовник медіахолдингу “Іравунк” – військовий експерт, полковник запасу, політолог, президент Центру дослідження суспільних прикладних проблем Олександр Іванович Жилін.

“Іравунк”: Олександре Івановичу! Яким Ви бачите сценарій розвитку російсько-турецьких відносин, у тому числі у контексті подій на Південному Кавказі?

Олександр Жилін: Туреччина продовжує домінувати цьому просторі, щорічно зміцнюючи свої позиції. Реджеп Тайіп Ердоган, треба прямо сказати, блискучий політик. Він прагне своїх інтересів і з НАТО, і з США, і з Росією. Москва по відношенню до нього настільки “толерантна”, що багато хто запитує: а де ж її національна гідність? Збитий літак, убитий посол, спецоперація в зоні російських інтересів у Сирії, антиросійська заява щодо Криму і не тільки. І що? А нічого, Кремль щоразу втирається. Будує за свої кревні туркам атомну станцію, забезпечує газовий турецький потік, відкрив ринок для сільгосптоварів навіть на шкоду своїм виробникам… бо якщо завтра Туреччина закриє морські шляхи, наше угрупування в Сирії опиниться в блокаді. Можна, звичайно, нарікати на турецького лідера, але ж він веде себе по відношенню до РФ так, як дозволяє Кремль.

– Як Ви вважаєте, які причини поразки Вірменії у нагірно-карабахському конфлікті? На кого, на вашу думку, можна і слід покласти відповідальність? Хтось у Росії проаналізував підсумки війни, під час якої, умовно, армія російського зразка зазнала поразки від турецької армії, та армії, умовно, натовського зразка – азербайджанської?

– Я б не порушував питання про те, що російська армія зазнала поразки. Тому що вона не брала участі у воєнному конфлікті. Моя думка однозначна: не вірменський народ зазнав поразки. Програли війну Нікол Пашинян та його команда. Точніше вони здали, злили інтереси Вірменії та її народу для своїх меркантильних інтересів. Знаю, що багато братів-вірменів обрушаться на мене з критикою та прокльонами. Але це моя думка, і я не можу лицемірити щодо вірменського народу, який поважаю і люблю, тому говорю чесно. Це була зрада країни та народу, представники якого пішли на смерть задля збереження життєвого простору дітей та онуків. А їх зрадила купка політиків задля збереження себе при владі, читай – годівниці. Для кого було таємницею, що Туреччина руками офіційного Баку зробить те, що вона зробила? Чи Пашинян не бачив, як стрімко Анкара озброює азербайджанську армію, відправляє до її лав своїх офіцерів, постачає безпілотники, які, до речі, забезпечили перемогу? Все це було на увазі, але політичне керівництво Вірменії палець об палець не вдарило, щоби організувати протистояння. Трагедія Вірменії в тому, що Баку має найпотужнішого союзника – Туреччину, а Єреван не має такого серйозного партнера. Роблячи ставку на всіх, Єреван залишився на самоті. А розрахунок вірменської еліти на те, що Росія як лідер ОДКБ разом з іншими країнами цієї контори втрутиться, виявився катастрофічною помилкою.

– Азербайджанські військові зайшли в зону відповідальності російського миротворчого контингенту в Нагірному Карабаху та зайняли кілька важливих висот у районі Лачинського коридору, порушуючи умови 6-го пункту тристоронньої Заяви про припинення вогню в Нагірному Карабаху від 9 листопада 2020 року. З іншого боку, російська сторона дуже болісно реагує на будь-яку критику миротворців.

– Так, ви маєте рацію. Зайшли та зайняли позиції. І у відповідь тиша. Та що там миротворці! Ви подивіться, як Москва реагувала, і які наслідки для Анкари були після вбивства посла, знищеного російського військового літака і льотчика, поведінки Туреччини в зоні російських інтересів у Сирії, зовсім свіжа антиросійська заява по Криму… Ердоган не відбувся навіть помідорами. Все зійшло з рук.

– Свого часу Росія активно критикувала міжнародні сили під керівництвом НАТО KFOR (СДК – “Сили для Косова”) за невиконання пунктів резолюції Ради Безпеки ООН № 1244 у Косові та Метохії, де сербське населення зазнавало переслідувань з боку бандитів з Армії звільнення Косова.

– Багато хто за інерцією ототожнює нинішню Росію з СРСР. Тієї великої країни немає і вже ніколи не буде. Ви можете уявити, щоб радянська олімпійська збірна поїхала на олімпіаду без прапора, гімну, герба, а літери СРСР на грудях спортсменів якісь ушлепки під прицілом телекамер усіх світових інформагентств заклеювали чорним скотчем? А священне нам слово РОСІЯ на светрах наших спортсменів заклеїли. І мовчки. Ось у чому колосальна різниця між минулим та нинішнім. А ви про миротворців у Карабаху…

– У Сюнікській області Вірменія втратила Чорне озеро і кілька бойових позицій, що височіли над трасою Єреван — Горіс, єдиною транспортною артерією, що з’єднує Арцах з Вірменією. А це зона відповідальності ОДКЛ. З іншого боку, у вищезгаданій заяві немає жодного слова про якийсь “Зангезурський коридор”. Усі зацікавлені сторони, насамперед Іран, цілком чітко висловились із цього приводу. Практично ніяк не висловлюється ініціатор припинення вогню та заяви – Росія.

– Для того, щоб робити заяви, які будуть сприйняті всерйоз, а не з глузуванням, треба бути суверенною, економічно потужною, технологічно передовою країною. Коли заяви у своїх інтересах робить Китай, вуха притискають уже всі. Тому що КНР – сила, яка має не лише сукупну економіку, а й ідею, якій підпорядкований сенс життя. Який спосіб перемоги у Росії? А образ майбутнього хтось виразно намалював? Немає образів – приходить неподобство. Скрізь і насамперед – у головах…
Я це до того, що вірменському народу треба позбутися ілюзій і більше розраховувати на себе. Тим більше, що вірменські діаспори в усьому світі настільки багаті та політично впливові, що здатні захистити інтереси маленької Вірменії без Росії та ОДКБ. Чому вони цього не роблять, питання не до мене.

– Чи реальний сценарій входження НКР до складу Російської Федерації? – Це має насамперед вирішувати не Росія, тим більше у нинішній ситуації. Ініціативи на зближення мають виходити від НКР та самої Вірменії. Ми цього не бачимо. Тому у частини російського народу з’являється відчуття утриманської позиції офіційного Єревана: росіяни, прийдіть, захистіть нас і йдіть на фіг, ми самі з вусами…

Source link