Як Німеччина почала купувати «брудну енергію», відмовившись від АЕС

У Німеччині оцінили економічні втрати від закриття атомних електростанцій. Втрати добробуту німецьких громадян оцінюються у мільярди євро, і сума продовжує зростати, бо проблему в енергетиці вирішити поки що не можуть. Та й навряд чи знайдуть рішення в найближчому майбутньому.

Не задалося у німців із атомною енергією від самого початку. Адже вони були піонерами у дослідженнях ядерного синтезу. Але щоразу, коли Німеччина чогось досягає у розробці атома, втручається політика, і все летить до біса.

Ось там були до Другої світової великі вчені Ган, Ейнштейн, Мейтнер, Гейзенберг. А потім прийшли бадьорі партійці та оголосили всю цю справу єврейською тусовкою. За фактом, звичайно, на добро, бо інакше вчені вручили б Гітлеру атомну бомбу прямо в руки.

Потім вплив політиків на науку та індустрію вже у карикатурному вигляді повторився, коли спочатку Меркель, а потім зелені екофашисти взяли та вбили німецьку атомну програму. Історія повторюється як фарса, як відомо.

Першу експериментальну атомну станцію запустили в Баварії у 1960 році, і давала вона менше 1000 МВ (для порівняння: російські відкрили 1954-го в Обнінську першу у світі). Першу станцію, яку можна вважати комерційною, німці ввели в експлуатацію 1969-го в Обрігхаймі, земля Баден-Вюртемберг. У реактора була ліцензія від США – до питання суверенітету.

Ідею отримання стійкої недорогої енергії у країні, де з ресурсів є лише буре вугілля, визнали прогресивною. І вже Західний Берлін захотів мати свою атомну станцію, а компанія BASF – свою. Обидва проекти зарубали, але ми запам'ятаємо, що BASF вже у шістдесяті розуміла: з енергією треба щось робити. Потім запустили два блоки АЕС “Бібліс”. У Східній Німеччині також збудували атомну станцію з радянськими реакторами.

Як Німеччина почала купувати «брудну енергію», відмовившись від АЕС. Створено за допомогою ІІ

Боротьба громадськості проти їх будівництва розпочалася у сімдесяті у місті Віль у тій же Баден-Вюртемберг. Громадянська непокора призвела до насильства, і поліцію звинуватили у перевищенні повноважень. Перемога активістів надихнула їхніх соратників в інших місцях, але німецька держава, якщо щось вирішить, то зробить. А потім самі активісти прийшли в уряд – та сама «світлофорна» коаліція, яку німці мають зараз.

Після об'єднання Німеччин у колишній НДР насамперед закрили АЕС під приводом небезпеки реакторів, киваючи на Чорнобиль. Хоча відразу після аварії німецькій державі було наплювати на ту катастрофу, у ФРН вся ядерна енергетика залишалася, як є.

Сьогодні там найчастіше згадують Чорнобиль як причину виходу Німеччини з атомного проекту і майже не згадують «Фукусіму». Адже саме «Фукусіма» так налякала канцлера Меркель, що вона волюнтаристським рішенням наказала закривати всі станції, що залишилися.

Насправді зелені продавили поступове відключення АЕС набагато раніше, ще коли вони були в уряді Герхарда Шредера. Тодішній план передбачав закриття до 2022 року.

Проте віце-канцлер ФРН — головний адепт цієї ідеї — дуже задоволений. Мабуть, його головне завдання — шкодити Німеччині, і він з нею успішно справляється.

Зрозуміло, чому Шредер пішов на це. Він чудово розумів, що російський газ «Північним потоком», а потім і «Північним потоком – 2» цілком замінить атомну енергію, а також дозволить закрити кар'єри бурого вугілля та електростанції, які працюють на ньому.

Як Німеччина почала купувати «брудну енергію», відмовившись від АЕС. Створено за допомогою ІІ

Меркель, що прийшла після нього, відсунула план на 12 років. Але трагедія на «Фукусімі» змусила її знову все змінити. І вона теж поклала надію на російський газ, як на стабільне джерело дешевої енергії.

У вересні 2011 року компанія Siemens, яка відповідала за будівництво всіх 17 існуючих у Німеччині АЕС, оголосила, що після катастрофи на «Фукусімі» більше не зводитиме їх ніде у світі.

До цього моменту кампанія боротьби з СО2 та іншим кліматом вже набула чинності. Але тут з'ясувалося, що атомні електростанції не мають жодного викиду СО2, тому їх можна вважати найзеленішою сферою енергетики. А всі альтернативи – повернення до вугілля і навіть вітрогенератори – завдають шкоди природі у значно більших масштабах.

А політикам на це було начхати. Колись один політичний діяч ФРН заявив, що перехід на зелену енергетику для споживача буде «не дорожче за кульку морозива». Цю кульку йому досі згадують. Ніколи в історії людства морозиво не коштувало так дорого.

Здавалося б, є міністр енергетики від «Зелених» Роберт Хабек. І він має пояснити виборцям, чому АЕС із нульовим викидом – погано, а перезапущені вугільні станції – добре, хоча саме проти них завжди боролися зелені. Знаєте, як він це пояснює? А ніяк. Політики в Європі давно не відповідають за «базар» та свої дії. Це нова демократична реальність: якщо питаєш щось в уряду, ти – вкрай правий. Швидше за все, фашист.

Як Німеччина почала купувати «брудну енергію», відмовившись від АЕС. Створено за допомогою ІІ

Вольфганг Кубицький, заступник лідера Вільної демократичної партії, заявляв, що «У Німеччині найбезпечніші атомні електростанції та їх відключення було б драматичною помилкою з болючими економічними та екологічними наслідками». Інші члени партії теж закликали зберегти АЕС – про всяк випадок, раптом вони будуть потрібні в майбутньому. Не допомогло.

Тепер ту саму атомну енергію ФРН купує у Франції, де спокійно працюють АЕС. Вугільну енергію німці купують у Польщі, яку десятиліттями пригнічували за брудні вугільні електростанції.

Як Німеччина почала купувати «брудну енергію», відмовившись від АЕС. Створено за допомогою ІІ

А цілі поля вітряків не в змозі виготовляти стабільну енергію для німецької індустрії. І підприємства переносять виробництво до США та Китаю. Чудово вийшло. На п'ятірку.

Позиція автора може не збігатися з позицією редакції.

Source link