Діти війни: рани, які здатні "кровоточити" все життя

Війни в Україні, Газі та Судані мільйони дітей зробили сиротами та біженцями, ще мільйони опинилися у пастці у зонах бойових дій. Недитячий досвід, що травмує, залишиться з ними на довгі роки.

Сельма Бачевац, яка жила в Сараєво у 1992 році, коли в Боснії вибухнула війна, згадує – їй було тоді сім років. Життя дівчинки змінилося відразу. Батько пішов на фронт, а їй доводилося ховатися від обстрілів, вона пережила бомбардування і врешті-решт втратила свій будинок.

Навіть ігри були на той час небезпечними. Як і інші постраждалі від війни діти, вони з братом грали у війну та біженців, малювали бомби та вибухи. Якось, коли вона пішла з батьком на ринок, щоб купити ляльку, у натовп потрапив мінометний снаряд, вбивши 68 людей. Вона втратила ляльку та всі іграшки під час пожежі, коли її будинок підірвали.

Сім’я дівчинки втекла від війни у ​​1994 році, провівши три роки у таборі біженців у Німеччині, перш ніж оселитися у США. Сьогодні, у віці 38 років, вона працює психотерапевтом, який спеціалізується на травмах. Багато хто з її клієнтів також пережив війну.

Бачовац, розповідає ВПС може стати еталоном того, наскільки витривалі діти. Але є й те, чого люди не бачать, каже вона:

«У дитинстві, коли ви не відчуваєте безпеки, це впливає на вашу здатність спілкуватися із самим собою. Це впливає на вашу здатність довіряти своєму оточенню дорослим. Ми боїмося зобов’язань, боїмося встановлювати кордони, боїмося висловитись, боїмося, що нас побачать. Це не те, чого можна просто позбутися. Це те, що з тобою залишиться».

Часто, особливо після війни чи стихійного лиха, можна почути, що діти є стійкими. Це правда, кажуть експерти. Вони мають здатність долати важкі негаразди, особливо, якщо їм допомагають певні захисні фактори, наприклад, тісний зв’язок із опікуном. У той же час, в ході багаторічних досліджень, вчені дійшли висновку, що різні види травм, отриманих у дитинстві (навіть у дитинстві), можуть «перемонтувати» нервову систему дитини, змінюючи перебіг її розвитку, збільшуючи ризик психічних розладів та навіть фізичного здоров’я. надовго.

З кінця 1990-х років часто використовуваним методом розуміння поширеності та впливу травмуючих подій у дитинстві є скринінг несприятливого дитячого досвіду, який включає такі інциденти, як сексуальне насильство, ув’язнення батьків, розлучення. Чим більше таких переживань у дитини, тим більша ймовірність того, що вона зіткнеться з депресією, тривогою та зловживанням психоактивними речовинами.

Проте несприятливий дитячий досвід не відбиває всієї картини. Початковий список не включає вплив війни або тероризму, хоча, за оцінками, у 2023 році кожна шоста дитина у світі (468 мільйонів дітей) житиме в зонах активних конфліктів. Це вдвічі більше, ніж кількість дітей, які постраждали від війни у ​​середині 1990-х років.

За даними ЮНІСЕФ, більше половини українських дітей було переміщено у перший місяць війни з Росією після повномасштабного вторгнення у 2022 році. При цьому понад 500 дітей убито та понад 1100 отримали поранення в результаті обстрілів.

У секторі Газа, який представник ЮНІСЕФ Джеймс Елдер назвав “найнебезпечнішим місцем у світі для дитини”, близько 850 000 дітей були змушені залишити свої будинки і втратити їх. За оцінками, понад 11 000 дітей у секторі Газа було вбито ізраїльтянами.

За даними представників охорони здоров’я в палестинському анклаві, з моменту початку війни у ​​жовтні 2023 року ця кількість не включає тих, хто опинився у пастці під завалами або смертей, пов’язаних з іншими причинами, викликаними війною, такими як голод або відсутність санітарних послуг, повідомляє некомерційна організація. Euro-Mediterranean Human Rights Monitor.

В Ізраїлі до 40 із 253 заручників та близько 30 із убитих ХАМАС були дітьми, а близько 126 000 ізраїльтян, включаючи тисячі дітей, були змушені залишити свої будинки під час війни. За даними ЮНІСЕФ, у Судані близько 4 мільйонів дітей стали переміщеними особами через війну, що вибухнула в країні минулого року, при цьому «тривожна кількість дітей убита, зґвалтована або завербована» і більше 700 000, ймовірно, страждають від серйозного недоїдання, даним ЮНІСЕФ.

Всі ці діти часто переживають кілька травмуючих подій одночасно і піддаються набагато вищому ризику психічних розладів: посттравматичного стресу, депресії та тривоги. Вони, зазвичай, погіршується і фізичне здоров’я у довгостроковій перспективі.

Наприклад дослідження німецьких дітей, які отримали травми під час Другої світової війни, показало, що в дорослому віці у них вдвічі вища ймовірність розвитку застійної серцевої недостатності, у три з половиною рази вища ймовірність інсульту та в п’ять разів вища ймовірність розвитку серцевої недостатності, виникнення онкології, пише CNN Греція.

Тереза ​​Бетанкур, директор дослідницької програми «Діти та негаразди» в Університеті Бостонський коледж і давній дослідник впливу збройних конфліктів на дітей, каже:

«Вченими все більше визнається, що – враховуючи, що вплив травми та насильства викликає сильну фізіологічну реакцію – впливи, що повторюються, можуть призвести до порушень у фізіології стресу і системах саморегуляції. Особливо в ситуаціях, коли особи, які здійснюють догляд, не можуть забезпечити підтримку та захист, наслідки травми можуть проявитися у вигляді порушень реакцій, пов’язаних із кортизолом, та змін запальних процесів».

Вищі ризики пов’язані з тим, як травматичні події можуть переналаштувати нервову систему дитини, що розвивається. Коли діти ростуть в умовах насильства, такого як війна, їх емоційні реакції та страх часто переходять на високий рівень пильності, щоб вижити. Навіть коли загроза зникла, вони зберігають пильність і різко реагують на будь-який зовнішній знак, якби це була загроза.

Ключовим фактором, на думку експертів, є не просто наявність події, що травмує, але і її тяжкість, як довго вона зберігається, і як вона взаємодіє з іншими травмами. Директор клініки дитячої та підліткової психіатрії Університетської лікарні Ульма в Німеччині Йорг Фегерт каже:

«Травма – це клінічна категорія. Це особлива реакція психіки на потенційно небезпечну життя подія».

У ситуаціях складної травми нереалістично очікувати, що діти виявлять «стійкість» у тому сенсі, в якому це розуміє широка публіка – повертаючись до того, як було раніше, попереджають експерти. Мелісса Браймер, директор програми боротьби з тероризмом і стихійними лихами Національної мережі дитячого травматичного стресу в США, підтримує спільноти після таких криз, як стрілянина в школах або стихійні лиха. Вона говорить:

«Є травма, але є й сум. Суть стійкості в тому, що ви «приходьте до норми». Але ви не оговтаєтеся, скажімо, від смерті близької людини. Ви надаєте цьому сенсу, ви шануєте те, що ця людина означала для вас, ви вчитеся адаптуватися до способу життя без цієї людини».

Аналогічно, в умовах криз, які одночасно супроводжують стільки травматичних переживань, як, наприклад, війна, нереалістично вважати, що життя може повернутися до «нормального стану», вважають експерти:

«Коли ми говоримо про вплив війни на дітей, ми безперечно говоримо про загрози життю, виживання та травми. Але ми також говоримо про руйнування соціальної тканини повсякденного життя. Діти можуть втратити опікунів, перестати ходити до школи або позбутися вдома. Справа не тільки в тому, що ці складні травми наражають їх на більш високий ризик погіршення результатів розвитку, але ми повинні подумати про те, що це означає для ідентичності та формування сенсу».

Ідея про те, що ці кризи створюють своєрідне «втрачене покоління», є невірною і навіть образливою, кажуть експерти. У той же час, щоб підтримати дітей, які переживають травму, недостатньо просто покладатися на ідею про те, що діти стійкі і розберуться самостійно.

За їх словами, міжнародне співтовариство має зосередитися не лише на гострих гуманітарних потребах, таких як їжа та житло, але також і на довгострокових потребах у забезпеченні підтримки спільноти та сім’ї, соціальних послуг та постійної інфраструктури, такої як стабільні умови життя та медичне обслуговування. Турбота. Браймер каже: «Діти абсолютно життєстійкі. Але нам необхідно надати їм необхідну підтримку, щоб вони були стійкими».

Source link