Туреччина, ЄС та НАТО – як складуться відносини між ними після виборів

Від результату сьогоднішніх президентських виборів у Туреччині залежить вектор напряму розвитку відносин країни з ЄС. Не секрет, що в роки правління нинішнього глави держави вони погіршилися, а турецька опозиція має намір відновити взаємну довіру.

Лідер об’єднаної опозиції Кемаль Киличдароглу має чималі шанси на перемогу. Вперше за два десятиліття правління Ердогану кинуто такий серйозний виклик. У разі перемоги Киличдароглу хоче відновити довіру між Анкарою та Брюсселем, який у 2018 році заморозив переговори про вступ до ЄС Туреччини у відповідь на послаблення в ній демократії.

Сергій Лагодинський, голова делегації Європарламенту зв’язків із Туреччиною, вважає, що зміна керівництва могла б стати приводом для розвитку відносин у рамках Митного союзу та для лібералізації візового режиму:

«Ми знаходимося на дуже важливому роздоріжжі. Настає історичний момент, коли стане ясно, чи в Туреччині розвиватиметься демократія і встановлюватиметься верховенство права, чи продовжить вона поводитися агресивно по відношенню до своїх європейських сусідів, таких як Греція та Кіпр. Ми підходимо до фази, коли розмежування між Туреччиною та Євросоюзом стане незворотним».

Ільке Тойгур, професор геополітики Мадридського університету імені Карла III, упевнений, що перемога опозиції здатна дати можливість оновити відносини між Анкарою та Брюсселем.

«Є три ключові обіцянки опозиції, які змушують мене так думати. Перше – це редемократизація та реінституціоналізація, щоб Туреччина знову стала демократією, відновила верховенство закону та спробувала забезпечити основні права та свободи для всіх. По-друге, Киличдароглу має намір підтвердити приналежність Туреччини до Заходу. І по-третє, для відносин між Євросоюзом та Туреччиною дуже важливо, щоб вони разом грали конструктивну роль у регіональних справах у ширшому європейському та багатосторонньому значенні».

Не все гладко зараз і у відносинах Туреччини із союзниками щодо НАТО. Посилення напруженості відбувається на тлі її участі в сирійському та лівійському конфлікті, та готовності з багатьох аспектів взаємодіяти з РФ. При цьому Марк П’єріні, колишній посол Євросоюзу в Туреччині, переконаний, що навіть у разі перемоги опозиції Анкара навряд чи здатна одразу змінити свої зовнішньоекономічні зв’язки та позицію у міжнародних справах. Він говорить:

«Деякі особливості сьогоднішньої Туреччини, зокрема те, що вона нарощує свою військову міць, не зменшаться. Країна має великий політичний вплив у світі, який теж може зберегтися. Росія будує в ній і збирається експлуатувати атомну електростанцію, яка нікуди не подінеться після свого підключення до електромережі, як і залежність від російської енергії. Тож хто б не був при владі, він має це враховувати”.

Фахівці прогнозують, що за найкращого розвитку подій у Східному Середземномор’ї національні стратегії не зміняться, а конструктивний діалог із Туреччиною може прийти на зміну риторики загроз.

У Туреччині 14 травня відбудуться президентські вибори. За три дні до голосування від передвиборчих перегонів відмовився один із кандидатів – Мухаррем Індже, якому пророкували близько двох відсотків голосів, проте його відмова цілком здатна змінити розклад сил.

Source link