Про "Дні Європи" до України та візиту Урсули фон дер Ляйєн до Києва

Ніхто не міг уявити ще якихось 10 років тому, що покладати квіти до пам’ятників в Україні, яка заради перемоги віддала мільйони життів, буде заборонено. Ніхто не міг уявити, що й пам’яток, до яких ці квіти можна покласти, не буде. У голові ні в кого не вклалося б, що в селах місцеві жителі з натхненням зноситимуть пам’ятники на могилах солдатів, власних же дідів та прадідів, що дійде до такого кретинізму.

Що за знесення пам’ятника на могилах солдатів у Польщі наші, чиї предки теж загинули в цій країні, посміхатимуться. Так сталося, що Українська РСР друга за втратами серед республік Союзу в тій війні і втратила 10 мільйонів лише вбитими.

Так сталося, що Австралія, яка, за словами Зеленського, “також кувала перемогу”, втратила 20 тисяч. А Румунія, яка до 1944 року активно воювала з СРСР, і чиї солдати відзначилися жорстокістю, теж “перемогла” і теж бажає “історичної справедливості”, принаймні так говорить її керівництво про 9 травня.

Відмовитись від перемоги заради того, щоб… що? Отримати “дружню бавовну по плечу” від Урсули?

Я не думаю, що весь цей абсурд, ідіотичний, ні до села, ні до міста “день Європи” замість Дня перемоги колись вилікується. Десятиліття пройдуть і покоління. Але якось нащадки скажуть: “Млинець, ну і марення ж діялося, це ж перемога України, адже ми ж зробили стільки для того, щоб вона відбулася”.

І знову почнуть нащадки спокійно покладати квіти та радіти з того, що цей день був. День 9 травня 1945 року. Зі святом.

PS На фото Урсула фон Дер Ляйєн прибула до Києва, святкувати День Європи 9 травня. Країна Урсули фон дер Ляйн здалася Гітлеру за 18 днів. Для неї перемога – це не свято, звісно. Вона б хотіла про ту війну якнайшвидше забути. Але яким же віслюком треба бути, щоб продовжувати лизати незрозуміло кому зад із цим «днем Європи», країною, яка виграла війну.