Пастка цинізму

“Один друг спитав мене, чи не стали ми надто цинічними. Він каже, що цинізм виявився всередині нас і турбує нас уже багато років.

Ми збанкрутували в минулому, тому що країна була віддана її керівництвом, приватним і громадським, «буржуазією», яка звикла до жадібності, тиранії та байдужості до інститутів та меритократії. І нашою терпимістю, яка не виправдовується жодним алібі та не дає жодних знижок. Один старий прем’єр-міністр називав це “розширенням свідомості”, тобто чуєш так багато, що на тебе нічого більше не справляє враження.

Чи збудило нас банкрутство, яке було не лише економічним? Щоправда, в тому, що й сьогодні мало, що шокує. Ви постійно чуєте: “Але хіба не всі роблять те саме?” або “ну, то вже склалося в Греції”.

Вони вже не шокують суспільство своєю неадекватною поведінкою чи прослуховуванням телефонних переговорів*.

Народ втомився, змучений після багаторічної кризи і тепер стикається з великим ризиком подальшого зубожіння через інфляцію. Немає жодних моральних принципів, на які можна було б спиратися. Планка постійно знижується. І це тягне всіх униз.

Академія видатних учених та інтелектуалів – у її лавах їх чимало – змучена дрібною політикою та особистими чварами. Нашим академічним лідерам часто нема в чому заздрити третьосортним політикам. По суті, вони є профспілковими активістами і політиками разом узятими, і не більше того.

Навіть церква, схоже, захопилася бізнесом та забула про свою роль. На критичних позиціях, на жаль, знаходяться люди, які не можуть авторитетно і серйозно ставитись до інститутів, які вони представляють. Здається, вони більше дбають про селфі, ніж про те, що довірила їм країна. Політика перетворилася на величезний звіринець, який живе у світі нескінченних пліток та скандалів. Ви рідко чуєте промови політиків, які привертають вашу увагу. Країна була віддана нашою терпимістю до поведінки, яка не може бути виправдана жодним алібі і не терпить жодних знижок.

Я знав, що друг питає не в загальному розумінні, а звертається до мене. Я думав, що мені вдалося уникнути пастки цинізму, тому що я, як і раніше, глибоко переконаний, що це місце може стати кращим. І тому що в токсичному та важкому середовищі я вірив, що не дозволяю навколишньому цинізму зруйнувати моральні скрижалі, які кожна людина носить у собі для того, щоб вони спрямовували його у скрутний час. У якийсь момент, однак, все здається рутинним, і ви перестаєте на це реагувати тому, що потрапляєте в пастку принципу “так було завжди”, або тому, що вважаєте, що для країни немає альтернативи чи іншого шляху вперед. Це не правильно. Особисту планку потрібно тримати високо незалежно від того, що було раніше, але для того, що буде в майбутньому”.

Алексіс Папахелас. ГГоловний редактор провладного видання Катімеріні з подивом (це явно було для нього шоком) дізнався з публікації DocumentoNews, що він був об’єктом стеження національної служби розвідки, яка, за наказом Кіріакоса Міцотакіса, зламала його смартфон програмою Predator. Людина, яка тривалі роки беззавітно підтримувала Нову Демократію, часто заплющуючи очі на недоліки і гріхи влади, опинилась у списку тих, за ким стежили. Це шок та особиста трагедія.

Source link