Авторитетні експерти, дипломати та військові закликають США до активної допомоги Україні

“Озброїть Україну, поки не пізно”, – закликають у відкритому листі відомі усьому світу особи. Майже два десятки американських експертів у галузі зовнішньої політики, зокрема колишні високопоставлені дипломати та військові у відставці, закликали

адміністрацію президента Джо Байдена надати Україні все необхідне для військової перемоги над Росією, зокрема ракети з дальністю дії 300 км для систем HIMARS. ВПС.

Вони зазначають, що у війні РФ проти України настає вирішальний момент, і на кону, зокрема, життєво важливі інтереси США. Звернення опубліковано в The Hill.

Співавтори – колишні головнокомандувачі об’єднаних сил НАТО в Європі генерали Філіп Брідлав та Веслі Кларк; колишній чиновник Держдепу та Пентагону Дібра Кейган; колишній посол у Фінляндії та Туреччині Ерік Едельман, доктор Евелін Фаркас – екс-заступник міністра оборони США з питань Росії, України та Євразії; посол Деніел Фрід – колишній заступник держсекретаря з питань Європи; колишній посол США в Україні Джон Гербст; екскомандувач армією США у Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес; колишній посол у Німеччині Джон Корнблум; колишній заступник держсекретаря Девід Крамер; колишній перший заступник міністра оборони Єн Лодал; колишній помічник генпрокурора Роберт МакКонелл; експосол з особливих доручень щодо колишнього СРСР Стефен Сестановіч; колишній співробітник розвідки США, експерт безпеки Джон Сайфер; колишні посли в Україні Вільям Тейлор та Марі Йованович; колишній спецпредставник Держдепу США по Україні Курт Волкер; колишній заступник генсека НАТО та помічник глави Пентагону, експосол США в Росії та НАТО Олександр Вершбоу.

Автори звернення зазначають, що адміністрації Байдена вдалося досить успішно об’єднати союзників США для того, щоби надати Україні значні обсяги військової допомоги. Проте досі не вдалося оформити достатній стратегічний наратив для того, щоб уряди зберегли громадську підтримку участі у цьому процесі країн НАТО у довгостроковій перспективі, стверджують підписанти:

“Надаючи достатню допомогу для того, щоб зупинити лінію фронту, але не відбити території, захоплені Росією, адміністрація Байдена може ненавмисно “вирвати поразку з пащі перемоги”. Через надмірну обережність з метою не спровокувати ескалацію з боку РФ (конвенційну або ядерну) ми, насправді, поступаємося ініціативою президенту РФ Володимиру Путіну та зменшуємо тиск на Москву, який має змусити її припинити агресію та серйозно хотіти переговорів”.

Вони звертають увагу, що імперіалістична війна Кремля не лише неприйнятна з моральної точки зору, оскільки йдеться про геноцид, дії, спрямовані на те, щоб знищити українців як політичну націю. Але вона також виступає як явна загроза безпеці та добробуту Сполучених Штатів. Експерти наголошують:

“Американські принципи та інтереси вимагають рішучої реакції – достатньої для того, щоб змусити росіян відступити якомога ближче до кордонів станом на лютий і зробити ціну за війну достатньо “дорогою”, щоб стримати РФ від третього вторгнення. Зараз, коли російські війська намагаються перегрупуватися на сході та запобігти спробі України відвоювати Херсон на півдні, союзники України повинні усунути всі перешкоди, надавши Україні кошти, які їй потрібні для отримання переваги.Якщо дати конфлікту далі тягтися через так звані стратегічні паузи, це лише дозволить Путіну провести перегрупування, відновити сили та завдати ще більшої шкоди Україні, і не лише”.

На думку підписантів відкритого звернення, досі ні адміністрація Байдена, ні європейські союзники не змогли чітко визначити у публічних меседжах, чому допомагати Україні так важливо для США та Заходу. Насамперед це важливо тому, що Путін проводить ревізіоністську зовнішню політику і хоче підірвати систему безпеки, яка заснована на правилах, яка забезпечувала стабільність у США та у світі, і дозволяла умовний добробут після Другої світової війни. Вони наводять незаперечні аргументи:

“Як не раз дали зрозуміти російські чиновники, якщо Росія досягне свого в Україні, то під загрозою опиняються наші союзники в Балтії та інші країни регіону. США та НАТО, цей час уже настав, а це місце – Україна, велика країна, населення якої усвідомлює , що має вибір: або завдати поразки Путіну, або втратити незалежність і взагалі можливість існувати як окрема, орієнтована на Захід нація.З необхідною зброєю та економічною підтримкою Україна здатна завдати поразки Росії.А якщо це станеться – менша ймовірність, що нашим військовим доведеться ризикувати своїми життями, захищаючи союзників під гарантіями США, яким також загрожує Росія.

На думку експертів, екс-військових та колишніх дипломатів, поразкою Путіна можна вважати сценарій, коли Україна вистояла, як незалежна та економічно життєздатна країна:

“Це означає – Україна із захищеними кордонами, що включають Одесу, значну частину узбережжя Чорного моря, яка має сильну, добре озброєну армію, а також реальне припинення бойових дій. Найкращий варіант – щоб Україна повернула всі території, захоплені з 24 лютого, і землі , які Росія відібрала у неї в 2014 році, включаючи Крим. Такий світ можливий лише тоді, коли Путін усвідомлює, що зазнав явної поразки і більше не може досягти своєї мети – силою взяти під контроль Україну чи будь-яку іншу державу”.

Поразкою ж України – і США – на їхню думку, можна вважати сценарій, якщо Захід (у прагненні якнайшвидше покласти край гарячій фазі війни) підштовхне Україну до відмови від певних територій в обмін на припинення вогню, внаслідок чого повториться ситуація, як після 2008 року у Грузії. Тоді Захід “проковтнув” російську агресію, і при цьому РФ неможливо буде змусити реально дотримуватися перемир’я і не зазіхати на нові території. Вони нагадують, що після “Мінська” у бойових діях низької інтенсивності загинули понад 10 тисяч українських військових, щодня фіксувалися десятки та сотні обстрілів з боку РФ:

“Перемир’я не покладе край агресії РФ або окупації українських територій – це просто дасть Кремлю перепочинок, щоб закріпити свої досягнення і знову відновити наступ. До того ж більшість українців, за останніми опитуваннями, проти будь-яких територіальних поступок в обмін на припинення вогню. Цей сценарій українців жити під владою режиму, який вчинив численні військові злочини, чиї посадові особи та медіа закликають “деукраїнізувати” Україну, вже вдаються до насильницької русифікації, включаючи протиправну примусову депортацію близько 400 тисяч українських дітей до Росії для усиновлення. таку політику РФ, як геноцид”.

Підписанти зазначають, що Росія прагне захопити якнайбільше територій, організувати псевдореферендуми для анексії, а також намагається розколоти єдність Заходу у питанні підтримки України. Вона використовує для цього газовий шантаж перед наближенням зими, створюючи загрози для глобальної продовольчої стабільності, що також здатне вдарити по країнах Заходу. Експерти зазначають:

“Для всього цього Росії потрібен час… Адміністрація Байдена має діяти швидше і стратегічніше в реагуванні на запити України на певні види озброєння. І коли приймається рішення надати складніші системи – як HIMARS, – їх потрібно давати в більшій кількості, щоб досягти максимального результату Україні потрібні далекобійні системи, щоб зривати російський наступ, зокрема логістику, постачання палива та боєприпасів, а це означає, що США мають надати ракети ATACMS з дальністю 300 км, які дозволять бити по російських військових цілях де завгодно на території України. , включаючи Крим”.

Необхідно також подбати про стабільне оновлення запасів боєприпасів та деталей для артилерійських систем, враховуючи різноманітність представлених різними країнами модифікацій. Також ЗСУ потребують протиповітряної зброї близької та середньої дальності, з урахуванням того, що Росія нарощує кількість безпілотників та намагається отримати додаткові від Ірану.

Підписанти категорично не згодні з побоюваннями адміністрації Байдена з приводу того, що певні дії можуть надто спровокувати Путіна і що, як сказав радник із національної безпеки Джейк Салліван, у Білому домі хочуть “уникнути Третьої світової”. На думку експертів, хоча РФ неодноразово вдавалася до ядерних загроз, слід пам’ятати: США – ядерна держава, і було б стратегічною помилкою вважати, що ядерне стримування більше не працює. Вони відзначають у висновку свого звернення:

“Путіну вигідно загрожувати ядерною війною, але не ініціювати її. І ми бачили, що Кремль уже вдавався до ядерних загроз, що нічим не закінчилися – як у зв’язку зі вступом до НАТО Фінляндії та Швеції. Якщо дозволити Путіну залякувати нас через допомогу Україні зброєю, щоб зупинити російський ревізіонізм, що станеться, коли вони знову почнуть розмахувати ядерною боєголовкою вже на тему країн Балтії?Чому в адміністрації думають, що Путін не наважиться зробити так щодо Естонії чи Польщі, якщо тактика спрацює в Україні?Ставки для нас, наших союзників і України дуже зрозумілі.Не треба обманювати себе.Можна думати, що ми з кожним днем, коли відкладаємо надання Україні необхідної для перемоги зброї, уникаємо конфронтації з Кремлем.Але ми, навпаки, збільшуємо ймовірність того, що знову зіткнемося з цією небезпекою ще менш вигідних умовах Розумний і передбачливий підхід – зупинити агресивні наміри Путіна щодо України, і зробити це зараз, коли про справді може змінити ситуацію”.

Звернення підписали:

Генерал Філіп Брідлав, ВПС США (у відставці); 17-й Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі та заслужений професор Школи Сема Нанна, Технологічний інститут Джорджії.

Дебра Кейган, колишній співробітник Державного департаменту та міністерства оборони; почесний науковий співробітник у галузі енергетики, Transatlantic Leadership Network.

Генерал (у відставці) Уеслі К. Кларк, 12-й Верховний головнокомандувач союзними військами в Європі; старший науковий співробітник UCLA Burkle Center.

Посол Паула Дж. Добрянскі, колишній заступник державного секретаря з міжнародних справ.

Посол Ерік Едельман, колишній посол у Фінляндії та Туреччині, колишній заступник міністра оборони з політичних питань.

Д-р Евелін Фаркас, колишній заступник помічника міністра оборони Росії, України та Євразії; виконавчий директор Інституту Маккейна.

Посол Деніел Фрід, колишній помічник держсекретаря Європи, видатний член родини Вайзер, Атлантична рада.

посол Джон Гербст, колишній посол в Україні та Узбекистані; старший директор Євразійського центру Атлантичної ради.

Генерал-лейтенант (у відставці) Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі.

Посол Джон Корнблюм, колишній посол у Німеччині.

Девід Крамер, колишній помічник держсекретаря з питань демократії, прав людини та праці.

Ян Лодал, колишній перший заступник заступника міністра оборони з питань політики; заслужений науковий співробітник, Центр стратегії та безпеки Скоукрофта, Атлантична рада.

Роберт МакКоннелл, колишній помічник генерального прокурора; співзасновник американсько-українського фонду

Посол Стівен Сестановіч, колишній посол з особливих доручень у колишньому Радянському Союзі; старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин, професор Колумбійського університету.

Джон Сайфер, колишній офіцер та начальник резидентури Секретної служби ЦРУ; позаштатний старший науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради

Посол Вільям Тейлор, колишній посол в Україні.

Посол Олександр Вершбоу, колишній заступник генерального секретаря НАТО; колишній помічник міністра оборони; колишній посол у Росії та НАТО.

Посол Курт Волкер, колишній посол НАТО; колишній спецпредставник із переговорів з Україною; заслуженим науковим співробітником Центру аналізу європейської політики.

Посол Марі Йованович, колишній посол України.

Source link