"Ялта близько, переговорів із РФ не буде" – "таємничий" форум у Києві

18-та зустріч Yalta European Strategy відбулася в українській столиці на тлі повного інформаційного мовчання. Про що ж йшлося на міжнародному форумі?

Візити західних лідерів до Києва – вже давно не екстраординарна подія, але минулої п’ятниці-суботи сталося щось принципово нове. Спочатку несподіваний візит латвійського президента (про який стало відомо лише завдяки фотографіям з Матеушем Моравецьким та Зеленським), який, попри правила безпеки, залишився в українській столиці на ніч. При цьому мета його суботньої частини візиту не повідомлялася. Як виявилося, для цього були вагомі причини.

У режимі повного інформаційного мовчання у п’ятницю та суботу в Києві відбулася 18-та зустріч Yalta European Strategy, міжнародний форум, який щорічно проводиться Фондом Віктора Пінчука. Для учасників було встановлено жорстке правило – не повідомляти ні про сам захід, ні про заяви, що звучать на ньому. Хоча багато хто з них дійсно важливий, у чому ви зможете переконатися далі.

Основне посилання, яке пролунало з вуст українського президента на адресу західних партнерів, східних ворогів та українського суспільства, полягало в тому, що Україна не має наміру розпочинати переговори з Російською Федерацією і закликає Захід не вірити в будь-які обіцянки Путіна. Без уточнень адресата, проте ясно, що Зеленський звертався до США, відповідаючи на почуту кілька днів тому від держсекретаря Блінкена пропозицію. Воно обурило офіційний Київ.

З 2014 року форум YES відбувається у Києві, а не в Ялті, як це було до окупації Криму Росією. І щороку його учасники вимовляли символічну фразу: “Наступного року зустрінемося в Криму”. Але з кожним роком вона ставала все більш схожою на елемент формальності. Цього року все сприймається та відбувається по-іншому.

У своїй промові, відкриваючи форум, Зеленський звернувся до присутніх:

“Зараз ми ближчі до Ялти, ніж були на попередніх конференціях YES за останні 8 років. Думаю, у вас усіх є це почуття. А у нас є у цьому впевненість”.

Безумовно, ця фраза була пов’язана з контрнаступом ЗСУ, що триває на півдні та сході. Ця тема яскравою червоною лінією проходила з більшості виступів і дискусій під час конференції. Однак звернення Зеленського до учасників YES було присвячене насамперед енергетичній безпеці – саме на цьому фронті, на його думку, буде зосереджено стратегію агресії РФ цієї зими:

“Контури поразки Росії стануть очевидними після цих 90 днів. Якщо всі ми витримаємо. Хоча ми не сумніваємося, що зможемо пройти зимовий період без російських енергоресурсів – не тільки ми, а й усі шановні європейські держави”.

Віра в дієві домовленості із сучасною Росією зникла практично у всіх. З самого початку російського вторгнення одним із ключових сигналів української влади про очікуваний розвиток війни була теза про те, що Україна, звичайно, прагне перемоги, але розуміє, що на якомусь етапі доведеться домовлятися з Кремлем. Головним сигналом тоді була фраза: “Будь-яка війна нарешті завершується мирною угодою”.

Прагнучи розпочати мирні переговори якомога раніше, Зеленський шукав можливості для особистої зустрічі з Путіним. Україна ініціювала кілька треків переговорів із РФ: на рівні переговорних груп у Білорусі та згодом – у Стамбулі; на рівні глав МЗС; потім додався “зерновий” трек за посередництва ООН. Пізніше позиція Києва стала жорсткішою. А на “президентській” панельній дискусії YES усі побачили іншого Зеленського, розповідає “ЄВРОПЕЙСЬКА ПРАВДА”.

Ще у вступній промові президент емоційно звернувся не до присутніх, а до когось уявного, кого в залі немає – не називаючи імені чи країни:

Ми не можемо дозволити собі зупинитись. Це мій головний сигнал усім, хто там щось думає десь, деякі навіть із лідерів, штовхаючи нас кудись у чиїсь зайві обійми. Ні. Ми не можемо дозволити собі зупинитись! До того моменту, коли відчуємо, що перемога відбулася.

Позицію українського президента підтримали інші учасники дискусії. Про “мирні переговори”, “компроміси” з Росією, про необхідність домовлятися і т.д. під час виступів на форумі не сказав жоден із іноземних гостей – ні серед експертів, ні серед посадових осіб.

Егілс Левітс, наприклад, закликав у жодному разі не поступатися російським вимогам, користуючись принципами “реальної політики”, політики компромісів, яка тривалий час визначала для ключових європейських країн. Він переконаний, що у ситуації російської агресії цей підхід неактуальний:

“Realpolitik – це політика капітуляції. І вона не призводить до сталого світу”.

А Володимир Зеленський повторив, що домовлятися з Росією зараз немає сенсу, бо вона порушить будь-які домовленості.

“Ми (як і раніше) хочемо закінчити війну. Але все змінилося. Суспільство не хоче говорити з терористами. А ми спілкуємося навіть не з терористами. З терористами можна говорити хоч якось, якщо вони чогось вимагають. А з росіянами не можна домовлятися, не ясно, чи виконають вони щось. Ми вважаємо, що не виконають.

Втім згодом – на сесії питань та відповідей – президент все ж таки припустив, що одного разу переговори з Росією стануть можливими, але водночас висунув передумови для цього, які пролунали досить “розмито”: “Росія має почати визнавати свої злочини, скоєні в Україні. Піти з окупованих територій, їм потрібно змінити нинішній статус, стати “просто” нашим ворогом. І вони повинні піти із захоплених земель. Москва повинна визнати, що так звані “Л/ДНР” та Крим – окуповані. Якщо вони не готові визнати навіть окупацію території нашої держави, то діалогу не буде.

Хто ж цей іноземний лідер, який схиляє Україну до переговорів із Путіним? За інформацією “Європейської правди”, йдеться про Джо Байдена, послання від якого привіз цього тижня до Києва Ентоні Блінкен, який прибув із раптовим візитом. Схоже, що сигнал був у вигляді ультиматуму чи вимоги, бо як рекомендація. Про відсутність реального тиску на Київ свідчить і виступ YES Вікторії Нуланд. Вона м’яко сказала, що “всі війни закінчуються мирними угодами” і наголосила, що час переговорів із РФ обиратиме сама Україна.

Міністр оборони Олексій Резніков, який закривав 2-денну конференцію, також згадав, не конкретизуючи, що Україну схиляють піти на угоду з Росією:

“Ми (за час війни) багато чого навчилися, і в тому числі навчилися не довіряти будь-яким розмовам про мир, які нам пропонують партнери. Я відкрию таємницю… (На переговорах у Білорусі та в Стамбулі – ЄП) ми говорили росіянам: Для того, щоб далі проводити переговори і домовлятися, ви повинні вивести війська станом на 23 лютого, тоді це було можливо, але тепер вони пройшли не одну точку неповернення, і такий варіант вже давно неможливий. . На 1 грудня 1991 року. Go out”.

Тож “ялтинський” форум став місцем, де панував захоплення України. Про мужність, витримку та сміливість ЗСУ, про проблеми, які чекають на Україну після закінчення війни, говорили на кожній панелі. Періодично хтось повідомляв про ще одне звільнене місто чи селище на Харківщині, а пізніше почали надходити оптимістичні новини з Луганщини та Донеччини.

Зустріч YES проходила у підземному залі одного з київських готелів, тож у разі тривоги у Києві евакуюватися звідти не було потреби, та й почути сирену під землею було б неможливо. Втім, у столиці в ці дні обійшлося без ракетних атак.

Іноземні учасники зустрічі переконували українців, що інша загроза – ядерна – нереальна. Такої думки дотримуються і в США. Саме американська розвідка минулого року активно попереджала Київ про підготовку Росією нападу. Але щодо ядерної зброї у Вашингтоні не бачать приводу для занепокоєння. Сенатор-демократ Джим Коста пояснював учасникам зустрічі:

“Йому (Путіну) це не потрібно. Якщо він використовує ядерну зброю, це не зупинить опір українців, але це ще більше посилить підтримку України від США і ще більше приверне НАТО до опору Росії. Звичайно, Путін може використовувати ядерну зброю ірраціонально, він уже наробив багато помилок. Але поки він не збожеволів і не вмирає від раку. Тобто зараз немає причин вважати, що він це зробить. Головною зброєю Путіна цієї зими стане енергетика”.

У відповідь Денис Шмігаль, прем’єр-міністр України, запевнив:

“Ми готуємося до того, що Росія битиме енергетичними об’єктами. І ми готові до того, щоб забезпечити важке, але стабільне проходження зими”.

Форум підтвердив проблему у сприйнятті Заходом війни проти України – те, що навіть проукраїнські чиновники та експерти іноді не розуміють, що необхідно не просто повернути свої землі, а й зробити це якнайшвидше. Є чимало тих, хто думає, що згодом Україна виграватиме і не вірять у протилежне. Британський історик Ніал Фергюсон пояснює:

“Кажуть, що час на боці Росії. Але якби це було правдою і провідні війну імперії вигравали від часу, то СРСР не довелося б йти з Афганістану”.

Кілька днів тому здавалося, що Україні слід докладати зусиль, щоб переконувати західних політиків та лідерів думок у протилежному. Але є й інший варіант вирішення цієї проблеми. Його, одночасно із зустріччю YES, продемонстрували на сході Збройні сили України. І це найкращий аргумент того, що Україна може набагато більше, ніж від неї очікують. У ситуації, в якій Україна опинилася зараз, тиск на квапливі “переговори з Путіним” не має сенсу.

Виступ Володимира Зеленського на закритій зустрічі YES:

Source link