Мігранти та статистика вакцинації

Існує думка, що мігранти, у тому числі російськомовні, псують статистику з вакцинації, не бажаючи щепитися. Чи це так, демонструє нове дослідження в Німеччині, яке спростовує подібні висновки.

Прийнято рахувати, пише DW, Що великий відсоток не бажають робити щеплення від коронавірусу становлять у ФРН мігранти, а корінні жителі країни охоче вакцинуються. Про це пишуть місцеві ЗМІ, повідомляє головний вірусолог клініки Charité Крістіан Дростен, говорить правляча бургомістр Берліна Франциска Гіффай. Але це зовсім відповідає дійсності, що підтвердило останнє дослідження фахівців Інституту імені Роберта Коха. Воно було опубліковане минулого четверга, 3 лютого.

Соціологічне опитування серед населення Німеччини проводилося п’ятьма мовами, у тому числі російською. І, як виявилося, справді серед невакцинованих мігрантів більше. Але причина криється не в тому, що вони поголовно антиваксери. Еліза Вулькотте з RKI відзначає, представляючи на онлайн-конференції результати дослідження:

“Примітно, що серед нещеплених готовність вакцинуватися вище у мігрантів, ніж у німців. Тому можна виходити з того, що серед нещеплених мігрантів ще багато людей, які готуються зробити щеплення. А ось кампанія вакцинації серед корінних жителів, згодних на щеплення, зважаючи на все , вже майже всіх охопила.

Чому ж значна кількість готових до щеплень мігрантів досі не вакцинована? Важливим фактором виступає погане знання мови та ще ряд причин, каже Еліза Вулькотте:

“Це рівень освіти та розмір доходів, вік – чим старший, тим більше вакцинованих. Тому кампанія вакцинації має бути націлена, насамперед, на осіб, які погано володіють німецькою мовою та з низьким соціально-економічним статусом”.

А ще свою роль відіграють психологічні фактори, як, наприклад, довіра до вакцин та до німецької системи охорони здоров’я загалом. Що рівень довіри, то вище готовність мігрантів вакцинуватися. І, як показало дослідження, все ж таки у мігрантів трохи більше забобонів з приводу вакцин, ніж у корінних жителів країни. Серед найбільш значущих: 58% мігрантів-жінок бояться стати безплідними (серед німкенів цей показник становить 51%), а чоловіки серйозно побоюються за потенцію.

Дослідження RKI не ставило собі за мету порівняти відповіді мігрантів з різних країн, тому що вибірка для цього була надто маленькою. Проте на це питання частково відповіла Доріс Шеффер, професор університету у Білефельді. Вона порівняла вихідців із колишнього СРСР та з Туреччини:

“Сюрпризом для нас стало те, що, всупереч існуючим уявленням, загальна медична компетентність цих мігрантів виявилася не гіршою, а загалом навіть кращою, ніж у основного населення. Те саме стосується досвіду отримання цифрової інформації. Мігранти шукають інформацію в інтернеті різними мовами і на сайтах країн свого походження. При цьому, як і корінним німцям, їм досить складно оцінювати якість інформації, її нейтральність та правдивість”.

Моцкан Ехарі, керівник інформпорталу Handbook Germany, додає:

“Є і зворотний бік. Багато залежить від того, з яких сайтів вони черпають інформацію, які історії їм розповідають сайти країн походження, які фейки та легенди там мусуються, які конспірологічні теорії поширюються”.

Професор Шеффер у зв’язку з цим зазначає, що автори дослідження університету Білефельда встановили одну значну відмінність: вихідці з Туреччини гірше розуміють необхідність медичної профілактики, набагато менше знають про щеплення, ніж приїжджі з колишнього СРСР. Понад 30% жителів із турецьким корінням зізнаються, що їм не вистачає достовірної інформації на тему вакцинації, тоді як серед російськомовних таких лише 18%.

Показовим є досвід Бремена, що має найвищий відсоток вакцинованих жителів (87%) і найвищу частку мігрантів з усіх федеральних земель Німеччини. Він із самого початку зробив подвійну ставку: як на великі центри вакцинації, так і на мобільні групи. Останні їздили районами, де компактно проживають мігранти, та спілкувалися з ними рідною мовою, розповідає Кай Бультман, організатор прищепної кампанії у Бремені.

При організації мобільного обслуговування бралися до уваги соціально-економічні чинники. Наприклад, деяких мігрантів стримувала від вакцинації необхідність витратитися на громадський транспорт для поїздки до центру щеплення. А це не так мало – квиток коштує 2,85 євро лише в один кінець. Лише пізніше, коли почалася вакцинація вікової групи від 5 років, сім’ям стали надавати безкоштовний проїзд автобусом або трамваєм за наявності попереднього запису.

Відповідаючи на запитання DW, Бультман визнав: “Зрозуміло, неможливо переконати всіх, адже в деяких людей дуже багато речей глибоко вкорінені, зокрема, недовіра до інститутів державної влади”. Ну, і агресивних антиваксерів не можна скидати з рахунків. Навряд чи вдасться переконати у очевидному людей, які твердо вірять у свою правоту.

Source link