Трансформація Зеленського очима Саймона Шустера

Саймон Шустер, журналіст Time, провів поряд із президентом України Володимиром Зеленським більшу частину першого року війни. Про все побачене та його власну оцінку – в опублікованій англійською мовою книзі «Шоумен», що викликала неоднозначну реакцію у світі.

«Не знаю, чи вистачить йому мудрості та стриманості відмовитися від надзвичайної влади, яку він отримав у воєнний час, чи стане занадто залежим від неї», йдеться в резюме автора.

Лавреат Пулітцерівської премії та автор книги “Червоний голод. Війна Сталіна проти України” Енн Епплбаум так написала про книгу свого американського колеги Саймона Шустера, яка виходить в англомовній видавничій компанії Harper Collins*, яка входить до “великої п’ятірки” найбільших видавництв світу:

“Вражаючий портрет однієї з найвидатніших постатей нашої епохи. Ця книга пропонує місце в першій низці історії в момент її створення”.

Кореспондент журналу Times Шустер мав безпрецедентний доступ до президента України та його команди у перший рік повномасштабного вторгнення РФ. В Україні багато хто скептично ставиться до журналіста, який народився в Москві, а після еміграції до США знову повернувся до російської столиці, щоб звідти писати для міжнародних інформагентств. Тому багато матеріалів Шустера про повномасштабне вторгнення в журналі Times також сприймалися в Україні з певним скепсисом.

Але за кордоном “Шоумена” вже визнали, у Британії, наприклад, він став книгою місяця у виданні Independent та у найбільшій мережі книжкових Waterstone, а Guardian написав, що цю книгу неодмінно потрібно прочитати у 2024 році. Чому ж про неї так багато говорять? Розповідає Forbes, який знайомить із книгою журналіста Time Саймона Шустера.

У ній є все: як Зеленський домовлявся із західними союзниками про передачу зброї, про життя команди президента у бункері, про поїздку до звільненого Херсона та наказу «Ніякого милосердя».

Президент України Володимир Зеленський до останніх годин не вірив, що розпочнеться велика війна. Увечері 23 лютого його дружина Олена Зеленська планувала зібрати валізу, але не встигла – вони з дітьми робили шкільне домашнє завдання, вечеряли, дивилися телевізор. Близько четвертої ранку Зеленська прокинулася від вибухів і вийшла до сусідньої кімнати. Її чоловік стояв там, одягнений у костюм: «Почалося».

У книзі «Шоумен: усередині вторгнення, яке вразило світ і зробило лідером Володимира Зеленського» Саймон Шустер описує події першого дня великої війни. Це воєнна біографія Зеленського. Вона описує процес перетворення шоумена на лідера держави воєнного часу. При цьому, як каже автор, «40% книги присвячено його життю до політики, Кривому Розі, КВК, а 60% – президентству з акцентом на 2022-й». Шустер згадує, що президент знав про його роботу над книгою:

«Він казав, що не проти, але чи не зарано, адже справа ще не завершена. Він неодноразово повторював цю думку».

На рахунку “Шоумена” вже відмічено перший скандал. 10 січня журналістка Ніна Кур’ята опублікувала пост про книгу та припустила, що Шустер був у бункері Зеленського. У коментарях радник глави Офісу президента Сергій Лещенко заявив: стверджуючи, що був там хоч хвилину, Шустер бреше, на що журналіст відповів:

«Описи життя в бункері базуються на інтерв’ю з президентом та людьми, які жили та працювали там».

Шустер розповідає, що на початку квітня команда президента вже частіше працювала у звичних офісах:

“Це допомогло мені, адже я міг прийти до них. У приміщення, де вони були до цього, нікого не пускали – тим більше іноземного громадянина».

Відгуки про книгу Саймона Шустера неоднозначні. Але щоб мати власну думку, слід з нею ознайомитися. Forbes та інші ЗМІ коротко розповідають про що вона.

Війна ще не закінчилася, навіть близько. Але людина в центрі її вже перетворилася на лідера воєнного часу», – йдеться у уривку із «Шоумена» на сайті The Telegraph. Такого висновку Шустер дійшов, коли побачив Зеленського на шляху до Капітолію під час візиту до Вашингтона у грудні 2022-го. Він нагадав йому “бульдога, який прямує на бій”.

Поблизу спостерігати за Зеленським під час війни Шустер розпочав у квітні 2022-го. Тоді він проводив багато часу на Банковій. Іноді, незважаючи на сирени, все здавалося майже нормальним, згадує журналіст:

«Ми жартували та пили каву, але це був час знемоги та страху».

Дні українського президента тоді складалися з інтерв’ю, зустрічей, нарад, прийому іноземних лідерів та дипломатів. У «Шоумені», де події закінчуються наприкінці 2022 року, описано серію ключових подій того року: 24 лютого, бої за Гостомельський аеропорт, місяці, проведені в бункері, візит президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляйєн, поїздка Зеленського до звільненого Херсону та інші . Кожен епізод у своїй книзі автор переказує зі слів президента та його оточення. Описуючи життя в бункері, він цитує міністра, який згадує, що кілька днів харчувався одним шоколадом:

«Їди було небагато. На зустрічах роздавали солодощі, на кухні було консервоване м’ясо та сухий хліб».

Зеленський скаржився на нестачу повітря та сонця. Представниця його команди порівняла президента із «живим трупом». Потроху ситуація налагоджувалась. Зеленський почав розпочинати день зі сніданку, у бункері з’явилося спортивне обладнання та стіл для пінг-понгу.

На початку вторгнення європейські лідери пропонували Зеленському допомогу з втечею із країни. Він сприймав це з образою. Кожну розмову президент зводив у бік надання Україні зброї та дратувався, коли йому пропонували виїхати. “Мене це стомлювало”, – говорив він.

Шустер високо оцінює успіхи Зеленського в домовленостях про зброю, особливо демонструючи це в одному з епізодів: «Спочатку Байден не хотів відправляти системи типу HIMARS. Кожне рішення щодо постачання озброєння давалося непросто». Він згадує телефонну розмову президентів у червні, коли США погодили передачу HIMARS і затвердили проект допомоги на $1 млрд:

«Зеленський подякував і одразу почав зачитувати перелік потрібного Україні озброєння. За словами людей, які брали участь у розмові, Байден трохи образився. Але така дипломатія виявилася ефективною».

Рідкісний випадок, пише Шустер, коли навик оратора підвів Зеленського – це зустріч з Урсулою фон дер Ляйєн 8 квітня в Києві. Того ранку Росія завдала ракетного удару по вокзалу Краматорська. Загинули понад 60 людей. Атака шокувала Зеленського, він не міг сфокусуватись. Зеленський сказав Шустерові:

«Руки та ноги роблять одне, а голова не слухає. Тому що голова – на тій станції».

“Ще одна риса Володимира Зеленського, яка мені впала в очі – це ігнорування сигналів небезпеки”, – каже Шустер. У книзі описані принаймні три ситуації, коли Володимир Зеленський наразився на ризик смерті не тільки себе, а й інших людей: коли перед його концертом було отримано повідомлення про замінування концертної зали, коли на передовій він був у зоні досягнення вогню російських снайперів, ну і Звичайно, коли, отримавши багато повідомлень про заплановане Путіним вторгнення, до останнього розповідав, що це нагнітання паніки, обіцяв “шашлики” і не підготував до цього навіть своїх дітей та дружину.

Восени 2022 року команда Зеленського вирушала до звільненого Херсону. Шустер отримав повідомлення з Офісу президента: збирайся у подорож. Президенту було важливо показати, що Україна повернулася і допомагатиме своїм громадянам, каже він. Ставки були високі: під час візиту над головною площею міста літав російський БПЛА. «Коли ми обговорювали це із президентом, він визнав, що це було легковажно, – каже Шустер. – Охорона радила почекати кілька днів, доки містом пройдуть сапери та СБУ».

Фундаментальна тема “Шоумена” – трансформація Зеленського. Шустер розповідає:

Мені вдалося поспілкуватися з людьми в процесі його еволюції, в різні етапи управління країною під час вторгнення. Я зміг простежити, як він змінюється, його підходи та характер».

Автор зазначає, як швидко президент опановує різні сфери – від економіки до війни. На початку вторгнення Зеленський давав військовим воювати і не втручався. Згодом співрозмовники почали говорити Шустеру, що президент відіграє активну роль у ухваленні важливих рішень. “Це еволюція його розуміння військової справи”, – зазначає журналіст.

Найбільших змін, вважає журналіст, Зеленський зазнав у перші місяці вторгнення: «Упертий, мстивий, неполітичний, сміливий до нерозсудливості, він спрямовував гнів і стійкість на своїх людей і виражав їх світові». У розділі про бої за Гостомельський аеропорт він описує, як розлючений президент давав накази: «Жодного милосердя – використовуйте всю зброю і знищіть там все російське».

Коли Шустер запитав про зміни самого президента, той відповів, що сильно постарів і вже не буде людиною, якою був до війни. «Кілька його радників казали мені, що він не посміхається та не жартує, – каже журналіст. – У нього залишилося почуття гумору, але він став жорсткішим у спілкуванні».

Шустер вивчав, які навички артиста та продюсера допомогли Зеленському вести війну. Шоуменство, яке він відточував понад 20 років, зробило його ефективним, упевнений автор. Корисна була гнучкість у мисленні та підходах. «У попередньому житті йому доводилося адаптуватися до нових несподіваних викликів, ролей, імпровізацій. Це врятувало, коли протягом доби потрібно було перетворитися з президента на військового начальника», – вважає Шустер.

Ще одна звичка Зеленського з часів КВК – повага до колективного мислення, зазначає Шустер:

«Він часто розпочинав наші розмови з питання: що ти думаєш про це? А американці? Те саме мені говорили члени великої команди ВП, які відповідають за сайт чи фотослужбу, – на нарадах він звертається і до них також».

Шустер висловлює і стурбованість змінами, які помітив у Зеленському. У «Шоумені» автор розмірковує про те, що буде після війни: «Не знаю, чи вистачить йому мудрості та стриманості відмовитися від надзвичайної влади, яку він отримав у воєнний час, чи стане занадто залежним від неї».

Саймон Шустер мав, мабуть, найбільший доступ до Володимира Зеленського серед усіх українських та іноземних журналістів: від його першого концерту після висування в президенти до обрання главою держави та настання повномасштабної війни він неодноразово супроводжував його у поїздках (у тому числі і на фронт), мандрував з ним у поїздах, літаках і навіть вечеряв (як мінімум, один раз).

Починаючи з 2019 року, він спостерігав свого персонажа в дуже різних ситуаціях, і психологічний портрет Володимира Зеленського виглядає так: це людина дуже вперта, дуже чутлива до будь-якої критики і іноді дуже наївна. Це стосується не лише його походу з шоу-бізнесу в політику, а й його сподівань якимось чином умовити чи переграти Володимира Путіна.

HarperCollins Publishers LLC — одна з найбільших видавничих компаній у світі, входить до «великої п’ятірки» англомовних видавництв поряд з Hachette, Holtzbrinck/Macmillan, Penguin Random House і Simon & Schuster. Штаб-квартира компанії знаходиться у Нью-Йорку. Є дочірнім підприємством News Corp.

Source link