Росія ініціює судовий процес для визнання незаконним входження Криму до складу України у 1954 році

У Росії переглядають статус Криму з метою визнання незаконним входження Кримської області до складу Української РСР.

На думку РФ, пише видання “Крим.Реалії”, це доведе, що півострів був у складі України “проти волі його мешканців” і дозволить “дати цьому політичну оцінку”. За умови позитивного вердикту щодо цієї справи підстав посилатися на український статус півострова під час обговорення кримського питання не буде. Москва також пов’язує його з надіями на успішні для РФ переговори у рамках її повномасштабного вторгнення в Україну. Чи так це?

Як з’ясувало видання, робоча група підконтрольного Москві кримського парламенту готує позов до Конституційного суду РФ з приводу нелегітимності рішення тодішнього керівництва СРСР про передачу Криму до складу України 1954 року. У рамках судового процесу вони хочуть довести незаконність цього рішення та його «юридичну неповноцінність».

Рішення суду, мабуть, готується до 70-річчя акту передачі півострова до складу Української РСР. Дата збігається і з 10-річчям анексії Криму (якщо, звичайно, регіон не буде на той час деокуповано ЗСУ).

Питання, що виноситься на обговорення до суду, зачіпає історичні та політичні моменти. Багато хто з них РФ спотворює, намагаючись знайти аргументи для виправдання приєднання Кримського півострова. За допомогою цього судового процесу влада Росії намагається отримати новий аргумент на противагу позиції міжнародного законодавства, що визначає Крим частиною України.

Нагадаємо, 2014 року в російському інформаційному полі почала активно звучати теза, що Микита Хрущов «подарував Крим Україні за п’яні». Як історики, і журналісти неодноразово спростовували цей міф. Наприклад, кримський історик Максим Майоров неодноразово раніше пояснював виданню, що заперечувати передачу півострова Україні 1954 року не має сенсу, враховуючи, що внутрішня зміна кордонів у колишньому СРСР була «звичайною справою». Він пояснює:

«Референдумів у Радянському Союзі як таких, щодо вирішення територіальних питань, так і взагалі, будь-яких, не було ніколи. Перший референдум, який відбувся у СРСР, це був референдум у березні 1991 року. Тому говорити про те, що кримчан не спитали, це спекуляція. Оскільки подібні аналогічні рішення щодо інших республік завжди проходили саме таким шляхом, рішенням органів влади, без опори на якісь референдуми та резолюції народних зборів».

Російська влада неодноразово намагалася оскаржити питання власності Криму. 2014 року це питання планували провести рішенням Держдуми РФ. Спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко анонсувала законопроект про визнання недійсним рішення про передачу Криму Україні 1954 року, щоб «привести ситуацію у відповідність до міжнародного права та відновити історичну справедливість». Проте такий документ так і не з’явився. Потім була спроба вирішити це питання з юридичного боку. Але й вона провалилася.

У 2015 році Генеральна прокуратура Росії у відповідь на запит депутата Сергія Миронова повідомила, що перевірила законність цього рішення. У відомстві дійшли висновку, що прийняті у 1954 році рішення президій Верховної ради РРФСР та СРСР про передачу Кримській області зі складу РРФСР до складу УРСР «не відповідали конституціям РРФСР та СРСР». Однак ініціювати судовий процес про визнання указу нечинним «не є можливим», враховуючи, що оскарження закону колишньої СРСР та перевірка його конституційності до компетенції російських судів загальної юрисдикції не стосується, визнали прокурори.

Після початку повномасштабного вторгнення в Україну питання перегляду рішення про передачу Криму до складу України знову постало на порядку денному кримської влади. Передача півострова до складу УРСР «породила ланцюг беззаконня і досі залишається основою протиправних суджень щодо Криму», сказав спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов:

«У складі України ми опинилися незаконно. І ця теза, для нас очевидна, має бути доведена. Мало про це говорити. Має бути незаперечний юридичний вердикт із цього приводу. Потрібно встановити, за законами, що діяли тоді (в радянські роки): Крим був переданий Україні законно чи ні. Якщо було передано законно, то теза про те, що ми опинилися у складі України, порушуючи союзне законодавство, доведеться зняти».

За допомогою рішення Конституційного суду Росії про статус Криму Костянтинов сподівається “зміцнити позиції” Росії на переговорах у рамках її повномасштабного вторгнення до України:

«Як нам бачиться, питання юридичного вердикту посилить наші позиції на переговорах із Заходом, які рано чи пізно все одно відбудуться. І для міжнародної спільноти питання скасування незаконного рішення матиме цілком відчутний резонанс».

Експерт міжнародного права, доктор юридичних наук професор Борис Бабін називає майбутній процес фейковим:

«Кримські колаборанти хочуть рішення не «кримського арбітражу», а справжнього Конституційного суду Росії. Тому у справі 1954 року все складніше, ніж, наприклад, у процесі збитків від водної блокади Криму, який, очевидно, не вийде за межі фейкової «кримської юрисдикції». Тут розумніші московські голови розуміють небезпеку створення прецеденту. Власне, юридичні питання їх хвилюють найменше. Тому що перепризначений 80-річний Зорькін (Валерій Зорькін – голова Конституційного суду Росії) може й про Марса щось прописати. Питання у «прецеденті». Тому що Росія в середині минулого століття сама отримувала різні території від сусідів і це, звичайно, також можна «переоцінити» через таку саму процедуру».

Тому, вважає експерт, питання реального розгляду позову про статус Криму Конституційним судом Росії поки що залишається відкритим:

«Чи підніматимуть «питання 1954 року», ще неясно. Цей процес спрямований виключно на пропаганду та самопіар Володимира Константинова. Перенесення в реальну площину, включно з зустрічними гіпотетичними претензіями, цей процес явно не підлягає. Якби Кремль справді хотів фабрикації якихось «справ», це довірили б явно не Костянтинову та його «видатним юристам держради».

Виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що перегляд російським судом статусу Криму «не дасть жодних наслідків та підстав» для зміни позиції міжнародної спільноти з цього питання:

«Основою міжнародного права є незворотність законів. Якщо хтось у Росії намагається ставити під сумнів легітимність рішення про включення Криму до складу України, їм слід також поставити під сумнів законність передачі Росії українських етнічних земель – Таганрога, Білгородської області (нині території Росії) тощо. Всі ці односторонні рішення не мають жодних наслідків для міжнародного співтовариства».

Однак політолог не виключає, що Конституційний суд Росії може задовольнити вимоги позивача у рамках цього процесу, виходячи з політичної доцільності та пропагандистських цілей. Російська влада Криму оголосила про підготовку позову про статус півострова. Коли його буде направлено до Конституційного суду Росії, поки що невідомо.

Нагадаємо, у лютому 2014 року озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, а також сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти та блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що це озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Згодом президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму та Севастополя пройшов невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ані Україна, ані Європейський Союз, ані США не визнали результатів голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними та засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму та Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

Source link