ООН: 165 млн людей скотилися за межу бідності за три роки кризи

Пандемія COVID-19, криза вартості життя і війна в Україні призвели до того, що з 2020 року 165 мільйонів людей опинилися за межею бідності, заявила Організація Об’єднаних Націй, закликавши до «паузи» у виплаті боргу країнами, щоб розвивати цю тенденцію назад.

Через кумулятивну дію економічних потрясінь 75 млн осіб скотилися в крайню бідність (дохід нижче 2,15 доларів, згідно з розрахунками Програми розвитку ООН (Προγράμματος Ανάπτυξης των Ηνωμένων Εθνών, ). бідні постраждають найбільшета їх доходи у 2023 році, за прогнозами, залишаться нижчими за допандемічний рівень», — йдеться у звіті UNDP під назвою «Людські витрати бездіяльності: бідність, соціальний захист і обслуговування боргу, 2020–2023 роки» («Το ανθρώπνι Φτώχεια, κοινωνική προστασία και εξυπηρέτηση του χρέους, 2020-2023»).

“Країни, які змогли інвестувати в системи соціального захисту за останні три роки, запобігли сповзанню значної кількості людей у ​​злиднях”, – сказав голова ПРООН Ахім Штайнер.

«У країнах із надмірною заборгованістю існує кореляція між високим рівнем боргу, недостатніми соціальними витратами та тривожно високим рівнем бідності», – зазначають експерти. Програма розвитку ООН рекомендує «паузу» у погашенні державних боргів у країнах, які змушені обирати між обслуговуванням боргів чи допомогою свого населення. У звіті підраховано, що виведення цих 165 мільйонів «нових бідних» з бідності коштуватиме приблизно 14 мільярдів доларів, тобто 0,009% світового ВВП у 2022 році, або трохи менше 4% суми, витраченої країнами, що розвиваються, на обслуговування своїх боргів. Якщо додати втрати доходів людей, які вже перебували за межею бідності ще до недавніх потрясіньВартість витрат на допомогу досягла б 107 мільярдів (0,065% світового ВВП, близько чверті суми, витраченої на обслуговування боргу).

Станом на 2020 рік найбідніші країни світу мають надмірну заборгованість, щоб впоратися з пандемією, вищими рахунками за продукти харчування та паливо через війну в Україні, найшвидшою інфляцією за чотири десятиліття та вищими відсотковими ставками.

За оцінками, 3,3 мільярди людей живуть у країнах, які витрачають більше на виплату відсотків банкам чи офіційним кредиторам, ніж на освіту чи турботу про своїх громадян. “Це означає, що уряд більше не може платити своїм вчителям, більше не може наймати лікарів та медсестер у лікарнях, більше не може забезпечувати ліками сільські центри здоров’я”, – йдеться у повідомленні UNDP.

Все це виливається у меншу кількість медичного обслуговування, освіти, соціальних гарантій, які можуть дати тимчасове полегшення людям, які «не з вини виявилися в ситуації, коли вони більше не можуть годувати свою сім’ю».

У свою чергу, бідність і нездатність держави допомагати, бути постачальником послуг починають поляризувати (налаштовувати суспільство в плані класового протистояння). «Політична поляризація, радикалізація, втрата політичної стабільності, нестача (проблеми) з імпортом палива, нестача ліків або навіть основних продуктів харчування ставлять суспільство “на хибну грань”», – підсумовують експерти у звіті.

Source link