Як тренувалися давні греки

Стародавні греки надавали великого значення фізичної підготовки, вважаючи, що пропорційно складене атлетичне тіло є невід’ємною частиною гармонійно розвиненої особистості, поряд із багатим духовним світом.

Будь-який виховний процес у Стародавній Греції, включаючи спортивні тренування, проводився у будь-якому куточку Еллади. Ці тренування прямували на розвиток сили, спритності та витривалості молодих греків, які з гордістю демонстрували свої накачені торси оточуючим.

Палестри та гімнасії

Атлети тренувалися у спеціальних закладах, які називалися палестрами та гімнасіями. У палестрах проходили не лише тренування, а й заняття з філософії, риторики та інших дисциплін. Це місце, де тренували і тіло, і розум. У гімнасіях проходили лише спортивні заняття.

У таких «школах» були дворики просто неба, оточені колонами. У двориках були або доріжки для бігу, або спеціальні ями для занять бойовими мистецтвами. Крім того, в будинках знаходилися лазні, гарячі та холодні ванни, а також доріжки для бігу – на випадок поганої погоди. Будинки прикрашали статуї Аполлона, бога світла та мистецтв, і Гермеса, бога швидкості – його особливо шанували п’ятиборці та бігуни.

Однак, крім тренувань, важливу роль у фізичному вихованні відігравала збалансована дієта, розроблена Дромеусом – багаторазовим переможцем античних Олімпійських ігор. Правильне харчування, що включає м’ясо, білкові продукти, овочі, фрукти, ароматичні трави та розбавлене вино, допомагало набирати м’язову масу та швидко відновлюватися після травм. Молоко вони не вживали – то був продукт для селян.

Основу спортивних тренувань складали вправи з вільним обтяженням, таким як камені, мішки з піском і навіть парнокопитна худоба. Ці вправи дозволяли синам Еллади розвивати свої тіла та ставати володарями сили Геракла.

До нас дійшли свідчення у вигляді безпосередньо самих гантелей та зображень на вазах, чашах та глечиках. Також у своїх роботах ці гантелі описували давньогрецький лікар Гален та географ Павсаній. Перші згадки датуються 708 роком до н. Все це можна побачити в музеях, присвячених Стародавній Греції.

Греки також стали винахідниками гантелей, які раніше називалися “Хальтерес”. Вони являли собою з’єднані ручкою 1,5-2 кілограмові кам’яні, свинцеві або залізні ядра, що використовувалися на тренуваннях з древнього пауерліфтингу та стрибків у довжину.

По-грецьки ця гантель називалася “ἁλτῆρες” (від слова “ἅλλομαι”, що означає стрибок). Латинською та англійською це слово звучить як Halteres. Також цим словом називають жужжальця комах. У комах, що літають, є частина тіла, звана жужжальца. Їм дали таку назву, бо вони нагадують за своєю формою гантелі. Ця назва закріпилася у французькій мові і зараз гантель французькою буде – haltère.

На цьому малюнку зображено стрибок. Очевидно, що атлет виносить руки далеко вперед. На змаганнях обов’язково був флейтист, який своєю музикою задавав темп. Окрім безпосередньо результату (довжини стрибка), судді оцінювали і красу виконання.

Для залучення більшої кількості м’язових волокон греки піднімали величезне каміння, у якому робили отвір зручності – ручку. Прикладами такого каміння є два збережені до наших днів каменя з пам’ятними записами. Один із них важить 143,5 кг і зберігається в музеї міста Олімпія, на ньому накреслено.Бібон, син Фола, підняв мене над головою однією рукою.

Камінь Бібона

На іншому величезному блоці вагою 480 кг із чорного вулканічного каменю, знайденому на острові Санторіні, написано: “Євмаст, син Критобула, підняв мене з землі“.

Сучасні фізкультурники визнають, що давні греки першими застосовували прогресуюче навантаження у тренувальному процесі. Це означає, що кожен наступний підхід до вправи повинен супроводжуватись поступовим збільшенням тяжкості чи складності вправи. Безперервність і тривалість навантаження також були важливими складовими цієї технології.

Source link