Нещадна конкуренція з Китаєм та Росією позбавила США розкоші гнути свою лінію у відносинах із Ердоганом, повідомляє WP. Америка погодилася продати Туреччині F-16, Європа теж пішла на деякі поступки. Швеція отримала добро на членство в НАТО.
Саміти НАТО нерідко розпочинаються з драми, а закінчуються радісним “сімейним фото”. Але цього разу саміт ще не встиг розпочатися, а драма вже скінчилася.
Під час підготовки до зустрічі у верхах у литовському Вільнюсі вся увага була прикута до перспектив членства України. Однак у підвішеному стані опинилася і заявка Швеції, причому затримував її президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган. Він знав, що у Вільнюсі можна буде досягти від Заходу максимальних поступок. Однак прорив по членству Швеції стався навіть раніше, ніж очікували. Ердоган торгувався жорстко і непоступливо, але за лаштунками президент Байден і його команда невпинно переконували його погодитися, і їхні зусилля заслуговують на всіляку похвалу. Жорстока геополітична конкуренція з Китаєм і Росією позбавляє Вашингтон розкоші гнути свою лінію у відносинах з Ердоганом, всупереч його жахливому послужному списку в галузі демократії.
За останні кілька днів Ердоган відкинув стандартні формулювання НАТО про солідарність та змусив Захід виконати його вимоги. Він зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським і заявив, що Україна заслуговує на членство в НАТО, зазначивши при цьому, що Швеція приєднатися до альянсу поки не готова, їй належить розібратися з тероризмом (натяк на те, що прихильникам Робочої партії Курдистану дозволяється влаштовувати акції протесту в Стокгольм). Після чого закликав альянс дати “чіткий і рішучий сигнал” про прагнення Туреччини приєднатися до Європейського союзу, хоча ця мрія напевно нездійсненна. Але при всій браваді та роботі на публіку головна вимога Ердогана ні для кого не є секретом: він хоче, щоб США продали йому F-16. У 2017 році Туреччина припустилася стратегічної помилки, купивши у Росії ракетні комплекси С-400, — тоді на неї обрушилися санкції США. Тепер Анкара відчайдушно потребує модернізації ВПС і звернулася до США з офіційним запитом на купівлю нових F-16 і модернізацію 80 наявних.
Адміністрація Байдена вже давно підтримує правочин, але його блокував конгрес. Багато законодавців на Капітолійському пагорбі вважають Туреччину ненадійним союзником, а лідери конгресу звинувачують Анкару у відступі від демократії та погроз сусідам, у тому числі Греції. За моїми джерелами, Білий дім у минулі вихідні переконав лідерів конгресу, зокрема голови сенатського комітету з міжнародних відносин Роберта Менендеса (демократ від Нью-Джерсі), що Туреччину з табору НАТО краще не відпускати, а продаж схвалити.
У неділю Ердоган багатозначно подякував Байдену за його зусилля щодо передачі F-16. У понеділок вдень, одразу після заяви генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга про те, що Туреччина ратифікує вступ Швеції до НАТО, Байден зробив офіційну заяву: “Я готовий працювати з президентом Ердоганом та Туреччиною над зміцненням оборони та стримування в євроатлантичному регіоні”. Може F-16 прибудуть і не відразу, але цілком імовірно, що було дано тверді гарантії, і рано чи пізно вони будуть доставлені.
Ердоган міг отримати деякі поступки і від Європи. Так, Швеція погодилася розширити угоду ЄС про вільну торгівлю з Туреччиною. Оскільки за лаштунками всіх невсипуще “обробляє” Вашингтон, я так розумію, що інші учасники ЄС також відкриті до переговорів.
Це важливий момент та можливість змусити Туреччину змінити курс. Минулими вихідними Ердоган виявив солідарність по Україні та дав зрозуміти, що може стати важливим партнером Європи. Він підписав із Зеленським нові угоди про оборону та реконструкцію, і дозволив йому репатріювати низку українських командирів, які раніше перебували під вартою в Стамбулі в рамках угоди з обміну полоненими з Росією. Цей крок розлютив Кремль.
Ердоган знає, що своїм нескінченним геополітичним маневруванням відштовхнув від себе Європу – найбільший для Туреччини ринок збуту. Прорахувався він і у своїх заграваннях із президентом Володимиром Путіним, недооцінивши єдність НАТО у підтримці України та страх Європи перед російською агресією. Зрештою, Ердоган за своєю природою – прагматик. Він знає, що з нестабільною Росією на порозі та проблемною економікою будинку Туреччини надійніше зміцнювати відносини із Заходом.
На саміті у Вільнюсі Ердоган зміцнить свою репутацію державника і скористається моментом, щоб з’ясувати, яких угод можна досягти. Але вікно можливостей для покращення відносин із НАТО та Заходом рано чи пізно зачиниться. Заради подальшої відлиги Туреччина має вирішувати і внутрішні проблеми. Її надії на візову лібералізацію для турецьких громадян з ЄС мають підкріплюватись суттєвими змінами у драконівському законі про боротьбу з тероризмом. Європейці ж зі свого боку вчинять мудро, якщо ретельно вивчать, на які поступки Ердоган готовий піти.
Угода зі Швецією відкриває можливість для подальшого зближення Туреччини з Україною, щоб дати Росії відсіч у Сирії та на Чорному морі. Це важливо, і адміністрація Байдена має право цим пишатися.
У Вільнюсі Байден та Ердоган зустрінуться візаві, а до кінця року турецький лідер може отримати запрошення до Білого дому. Якщо Туреччина та Захід вірно розіграють свої карти, не за горами ще масштабніше перезавантаження.
More Stories
Шок: Drag queen пронесе олімпійський вогонь у Парижі
Позов проти К. Міцотакіса, як морального автора приховування катастрофи у Темпі
Міністр охорони здоров'я назвав протестувальників "нікчемними чоловічками, окупантами"