Обміліле Каховське водосховище "піднесло сюрприз": на дні виявили останки старовинної козацької церкви

Руїни старовинної церкви, яку малював Тарас Шевченко, виявили у селі Покровському біля Нікополя на дні Каховського водосховища, яке втрачає воду після підриву греблі.

Покровська Січова церква переховувалась під водою протягом 70 років, пише видання Nikopolnews. Про неї писав Олександр Довженко, її малював Тарас Шевченко, а поряд виявлено цвинтар часів Другої світової війни, де місцеві мешканці знаходять людські останки.

У 1734-1775 роках на місці Покровського існувала Нова Січ (або Підпільненська Січ). Вона виникла після повернення Війська Запорізького низового під російський протекторат внаслідок підписання Лубенського договору. Січ розташовувалась на півострові, який з трьох боків омивала річка Підпільна, притока Дніпра.

На території головного укріплення – Коша – знаходилися будинки кошового отамана та старшини, військова канцелярія, скарбниця, будинки духовенства, а також Січова церква Покрови Божої Матері. Відомо, що прикрасу для храму створював видатний різьбяр XVIII століття, приятель кошового Калнишевського та генерального писаря Запорізької Січі Івана Глоби, Сиси Шалматов.

За часів руйнування Запорізької Січі у 1775 р. Покровську Січову церкву пограбували офіцери, солдати та донські козаки. Як мовиться в одному з рапортів до Слов’янської духовної консисторії, з Покровської церкви “забрали судини, чаші всі, царські врата срібло, євангелії, потири, дискоси, зірки, копії, хрести, намісні ікони з окладами та з усіх інших образів оклади срібні, страв для благословення хлібів, свічники, кадильниці, лампади та все срібне до кінця, чому церква без божого служіння залишається”.

1794 року Катеринославський митрополит Гаврило наказав закрити Покровську Січову церкву. Восени 1798 року тут збудували нову кам’яну церкву, куди місцеві жителі передали те, що вдалося врятувати під час пограбування військовими.

1843 року Покровське відвідував Тарас Шевченко, як свідчать спогади його сучасників та створені ним малюнки: серед них і зображення церкви Покрови. Місцеві жителі показували руїни колишньої Січі Шевченка та розповідали події із запорізької історії.

Історики стверджують, що малюнок місцевої церкви Шевченко планував розмістити в альбомі “Живописна Україна”, який сподівався видати 1845 року. Він повідомляв: “У 1845 році вийдуть наступні картини: 1) Види: Чигирин, Суботов, Батурин. Покровська церква …”.

Святопокровська січова церква. Фото: nikopol.nikopolnews.net

Кам’яна церква у Покровському була до 1954 року, коли була затоплена водами Каховського водосховища. Перед тим, як затопити церкву, радянська влада вивезла звідти більшість реліквій. Те, що місцевим жителям вдалося зберегти, знаходиться у Покровському музеї. Це ключ від січової церкви, мінеї розп’яття, гуртка запорозьких козаків, козацькі трубки, рештки шаблі та інші реліквії.

Про затоплення села Покровське та кам’яної церкви писав Олександр Довженко, основоположник українського радянського кіномистецтва, 1954 року:

“…Остання згадка про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти років не вірю в Бога і з того часу не був у церкві. Але в селі Покровському я пошкодував, що Бога немає. Мені страшенно захотілося, щоб він з’явився хоча б на церкві.” п’ять хвилин у церкву і, побачивши зруйнований негідниками пам’ятник стародавньої архітектури, збудований на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих іудей, що вчинили цю мерзенну справу.

Source link