Як шахти Лавріо змінили стародавні Афіни та сучасний світ

Всього за п’ятдесят кілометрів на південь від Афін, між мисами Торікус і Суніо, знаходяться шахти Лавріо. Срібло, мідь, свинець і навіть рідкісні метали здобували тут з часів пізнього неоліту, приблизно з початку 4-го тисячоліття до нашої ери.

Шахти процвітали під час класичного періоду Греції, коли раби займалися тяжкою роботою з видобутку металевих руд. Місто-держава Афіни експлуатувало рудники повною мірою, і вони стали життєво важливим джерелом доходу та основою багатства античних Афін.

У IV та V століттях до нашої ери видобуток у шахтах Лавріо становив 25% річного доходу афінської держави.

За даними доктора Еліаса Конофагоса, інженера-хіміка та члена енергетичного комітету Афінської академії, річний валовий дохід від видобутку срібла та свинцю лише на рудниках Лавріона на той час становив 920 талантів*.

Талант (“талантон”) був давньою одиницею маси та товарної ваги, і був відповідними одиницями вартості, еквівалентними цим масам дорогоцінного металу. 920 талантів видобутку металів оцінювалися в 552,8 тисячі аттичних драхм – срібних монет вагою 4,36 грама кожна або приблизно 24 тонни срібла.

Видобуток срібних руд на копальнях Лавріона. V століття до зв. е. Малюнок на вазі

На початку п’ятого століття до нашої ери річний обсяг видобутку на копальнях Лавріона становив разючі 10 тонн срібла та до 8 тисяч тонн свинцю. Археологи виявили у цьому районі майже 200 різних шахт та копалень, датованих 480-250 роками до нашої ери.

Стародавні виробітки відзначені на площі близько 200 квадратних кілометрів. Нині відомо понад тисячу шахтних стволів і штолень, що досягають глибини 119 метрів (переважно 25—55 метрів). Стародавні стовбури мають прямокутний або квадратний переріз менше 2 метрів у поперечнику, з дуже гладкими стінами. Зустрічаються строго вертикальні, кручені, зигзагоподібні, похилі стволи. Вузькі галереї (шириною 50-60 см, 60-90 см заввишки) загальною довжиною 120-150 кілометрів розташовані на шести рівнях.

В основному саме зі срібла Лаврійських копалень Афіни карбували монету, яка протягом століть користувалася великим авторитетом в античних і давньосхідних державах, швидше за все, частина срібла та свинцю надходила на експорт. Доходи від Лаврійських копалень довгий час були основою фінансової системи Афін. Частина доходів йшла до скарбниці, а частина розподілялася між повноправними афінськими громадянами.

Шахти Лавріона допомогли перемогти перську армію. Фемістокл, який був обраний архонтом Афін у 493 році до н.е., мав грандіозний план перетворення Афін у провідну морську державу. Він збудував стіну через Пірей, щоб захистити територію Аттики, і незабаром порт Фаліро був замінений портом Пірей. Фемістокл наказав побудувати 200 довгих військових кораблів, званих триремами, кожному з яких потрібно 170 веслярів, що становило, загалом, 34 000 людина. Кошти на будівництво цих кораблів були отримані безпосередньо з копалень Лавріона.

Фемістокл

За оцінками, 20 000 рабів працювали на рудниках, щоб отримати срібло для флоту, яке вимагав Фемістокл. Кінцевим результатом всіх цих праць стало те, що Афіни перетворилися на грізну морську державу.

У 480 році до н. величезна перська армія розбила грецькі війська у битві при Фермопілах, захопивши частину Греції та погрожуючи афінській державі. Фемістокл запропонував грекам уникати битв на суші, оскільки перси перевершували їх числом. Натомість він запропонував зупинити армію перського царя Ксеркса на морі. Союзний флот, у якому переважали афіняни, вступив у бій із перським флотом у прилеглій Артемісійській протоці. На жаль, греки зазнали там великих втрат і відступили.

Однак Фемістокл наполіг на тому, щоб перський флот знову вступив у бій. Після хитрощів хитрого Фемістокла цар Ксеркс був втягнутий у титанічну битву на морі і привів свій перський флот до вузької Саламінської протоки.

Схема битви при Саламін

Опинившись у вузькій протоці, перські кораблі просто не могли маневрувати і були повністю дезорганізовані. Тоді грецький флот зміг скористатися можливістю знищити військово-морські сили Персії та здобути вирішальну перемогу для Афін та Греції. Це було 22 вересня 480 року до н.е., день, який став однією з найвизначніших дат в історії Стародавньої Греції.

Через рік, не маючи військового флоту для підтримки своїх військ, перський цар Ксеркс відступив в Азію, тим самим назавжди відмовившись від своїх амбіцій із завоювання Греції. Багато істориків вважають, що перемога персів зупинила б прогрес давньогрецької цивілізації і, як наслідок, західної цивілізації в цілому, тому вони стверджують, що Саламінська битва є однією з значних битв в історії людства. Кораблі, які допомогли виграти битву при Саламіні, були сплачені сріблом із шахт Лавріо, тому можна з упевненістю сказати, що ці шахти в південній частині Аттики і жалюгідна праця поневолених там людей зробили значний внесок у порятунок західної цивілізації.

https://www.youtube.com/watch?v=pm1ab_nB0W8

До кінця I століття до зв. е. копальні були вичерпані, і афіняни почали переплавляти старі шлаки з метою вилучення металу. У І столітті зв. е. Лаврійські копальні були покинуті. У 1860 році гірський інженер Андреас Корделас відвідав Лавріон і написав записку до міністерства розвитку Греції про можливість переробки стародавніх шлаків з метою вилучення срібла.

Італійський бізнесмен Джованні Баттіста Серп’єрі (грец.)рус. (1815—1887), син сардинського гірничопромисловця, відвідав область Лаврійських копалень, познайомився з Корделасом та його звітом у жовтні 1863 року і заснував у 1864 році, разом з банкіром Іларіоном Ру (Hilarión Roux, 1819—1 Roux de Fraissinet та Cie. Компанія отримала у квітні 1864 року концесію від міністерства фінансів Греції. У 1865 року компанія відновила з урахуванням древніх гігантських шлакових відвалів отримання металу.

У 1983 року шахти Лавріо було продано британській компанії та припинили свою роботу. Сьогодні вони належать Міністерству культури Греції. Стародавні шахти, які так багато означають в історії Заходу, сьогодні є частиною технологічного та культурного парку Лавріо.

* Талант був найвищою ваговою одиницею в таблиці грецьких заходів (власне слово τάλαντον означало «ваги», потім «вантаж»). Як певна вагова одиниця, талант згадується вже у Гомера, причому скрізь предметом, що зважується, є золото. За висновками метрологів, маса таланту дорівнювала масі семитичного шекелю (сигля, сикля), а саме важкого золотого вавілонського шекелю, що дорівнює 16,8 кг. Гомерівські таланти вироблялися у формі довгастих круглих брусків, схожих на найдавніші золоті статери. Крім того, в гомерівський час були в обігу напівталанти масою 8,4 кг.

Крім гомерівського маловагового таланту, у ту саму епоху був відомий талант, що відповідав 26,2 кг. Вперше про нього згадується у зв’язку з перемогою сицилійських греків над карфагенянами (480 до н.е.(наша ера)), потім у письменників до II століття до н. е. він служить для позначення вагового заходу золотих предметів, які давалися в нагороду (вінки) або посвячувалися в храми. Залежно від змінних позначень драхми чи міни, стосовно яких талант представляв кратну величину (талант ділився на 60 хв, міна на 100 драхм, тобто таланті було 6000 драхм), кількісне визначення таланту було дуже різне, тим паче, що він Використовувався як вагова, як і грошова одиниця.

Source link