Портові міста проти круїзного туризму

Круїз морем – що може бути привабливіше для повноцінного відпочинку? Недаремно щороку близько 5 мільйонів чоловік (до пандемії 30 мільйонів) вирушають у морську подорож.

Максимальний комфорт у круїзі поєднується з оглядом найвідоміших та найцікавіших пам’яток, що і приваблює любителів подорожей. Але жителі портових міст зовсім не радіють такому напливу гостей, а влада ламає голову над новими обмеженнями для туристів. Чому?

Круїзна індустрія успішно та стрімко відновлюється після руйнівних наслідків COVID-19, але багато портів, де судна кидають якір, переглядають своє ставлення до них. Інші портові міста готові взагалі заборонити круїзи, посилаючись на соціальні, екологічні та економічні проблеми.

2021 року Венеція заборонила великим круїзним судам кидати якір у своєму історичному центрі. ЮНЕСКО пригрозила внести італійське місто до списку тих, хто перебуває під загрозою зникнення, якщо круїзні судна не будуть заборонені. Експерти стверджують, що вони викликають забруднення навколишнього середовища та стрімко руйнують фундамент міста, якому й так дістається від повеней.

У зв’язку із забороною великі круїзні судна більше не зможуть заходити до каналу Джудекка у Венеції, який веде до знаменитої площі Святого Марка. Подібні спроби робилися і раніше, але потім колишні правила було скасовано. Однак у 2019 році, коли круїзний лайнер врізався у гавань Венеції, і в результаті постраждали п’ятеро людей, тиск посилився. 2021 року навіть круїзні компанії виступили за введення заборони.

Після оголошення нових правил Міжнародна асоціація круїзних ліній (CLIA) заявила, що вона “підтримувала новий підхід упродовж багатьох років”, назвавши його “важливим кроком уперед”. Незабаром приклад Венеції можуть наслідувати й інші країни. Наприклад мер Барселони Ада Колау нещодавно заявила, що обмежить кількість круїзних туристів у місті, якщо у травні буде переобрано. В інтерв’ю The Times вона сказала:

“40% круїзних суден зупиняються на чотири години. Вони не дають місту економічної віддачі, при цьому тисячі людей висаджуються, створюють великі проблеми з мобільністю і потім їдуть. Це індустрія, яку ми маємо обмежити”.

Забруднення навколишнього середовища також викликає занепокоєння в Барселоні, що посіла перше місце серед круїзних портів із забруднення повітря в Європі за результатами дослідження, проведеного торік компанією Transport & Environment. Нові заходи могли б вдвічі скоротити кількість людей, що висаджуються на берег, яка в пік сезону може досягати 200 000 осіб на місяць.

Проти круїзної індустрії виступив і мер Марселя, найбільшого круїзного порту Франції. Він заявив, що вона “душить” місто забрудненням повітря. Обмеження для круїзних компаній посилили Амстердам, Санторіні та Дубровник. І це явище не обмежується Європою. По всьому світу портові міста вирішують, що вони не хочуть повернення до колишнього стану.

У затоці Монтерей у Каліфорнії практично не було суден із початку пандемії COVID-19. Деякі оператори планували сюди повернутися, але в лютому місто надіслало чіткий сигнал круїзним лініям, що не хоче їхнього повернення. Міська рада не має повноважень заборонити круїзні судна. Натомість Монтерей скасував послуги з висадки пасажирів, що означає, що круїзним операторам доведеться самим наймати персонал для оформлення пасажирів на міському причалі. Міський менеджер Монтерея Ханс Услар написав у своєму звіті:

“Я сподіваюся, що цей крок стане сигналом для круїзних суден: вони більше не вітаються нашим містом”.

Міська влада каже, що хоче уникнути “випадкового скидання води в незайману затоку Монтерей” і захистити прибережне середовище району – одну з ділянок Національного морського заповідника Монтерей-Бей площею понад 9000 кв. км.

Бар-Харбор в американському штаті Мен також вирішив у листопаді запровадити жорсткі обмеження на кількість туристів, які можуть висаджуватись із суден на берег. З наступного року їхня щоденна кількість – пасажирів та членів екіпажу – не зможе перевищувати 1000 осіб. Середня кількість людей на круїзному лайнері становить приблизно 3000 чоловік, так що нововведення стане серйозним ударом для охочих причалити.

Влада ввела обмеження після того, як місцеві жителі подали петицію з проханням обмежити кількість туристів, заявивши, що вони “перевантажені” круїзним рухом. І не дивно: проведене 2021 року опитування показало, що більшість жителів Бар-Харбора незадоволені цими величезними судами. Більше 50% заявили, що круїзний туризм має для Бар-Харбора скоріше негативні, ніж позитивні наслідки. Якість життя, на думку респондентів, знизилася через цю індустрію більш, ніж наполовину.

Прихильники збереження круїзних судів заявляють, що їхній внесок у місцеву економіку досить великий, щоб нехтувати ним. Але чи це так? Чи дійсно пасажири цих гігантських суден витрачають гроші у містах, де причалюють?

Декілька досліджень показали, що пасажири, що зійшли з кораблів, не роблять такого великого вкладу в місцеву економіку, як можна було б подумати. Оскільки всі продукти харчування, напої та сувеніри доступні на борту, гроші залишаються “у морі”. Уявіть: на найбільшому у світі круїзному лайнері “Чудо морів” є 20 ресторанів, театр на 1400 місць та магазини, де продається все – від розкішного годинника до вишуканих виробів високої моди. Залежно від пакету послуг, їжа та напої найчастіше включені у вартість поїздки, а покупки не обкладаються податками та митами.

У норвезькому Бергені, популярному своїми екскурсіями фіордами, провели дослідження, яке показало: до 40% пасажирів ніколи не залишали лайнер. А ті, хто зійшов на берег, витрачали менше ніж 23 євро.

Більш масштабне дослідження у 2013 році показало, що тривалість перебування в порту, ймовірно, є одним із найбільших факторів, що впливають на те, скільки витрачають пасажири. У середньому вона становить близько 8 годин, але може сильно змінюватись в залежності від маршруту судна. У деяких, наприклад, у Барселоні це може бути всього 4 години.

Витрати залишаються на низькому рівні навіть тоді, коли пасажирам надається більше можливостей витратити гроші. Круїзна ж індустрія стверджує, що середній внесок пасажира до місцевої економіки набагато вищий, ніж оцінка Бергена – приблизно 100 доларів (91 євро) на день.

Одним із способів вирішення проблеми може стати підвищення податку на пасажирів, що стягується у портах і на даний час становить від 4 до 14 євро на особу.

Круїзна індустрія заявляє, що робить кроки щодо поліпшення екологічного та соціального впливу. За даними CLIA, круїзні лінії взяли на себе зобов’язання скоротити викиди вуглекислого газу до 2030 року на 40%. Дехто навіть підписав угоду про досягнення нульового показника до 2050 року.

Однак лише час покаже, пише Euronews, чи достатньо заходів, що вживаються, і масштабних цілей для того, щоб заспокоїти незадоволених місцевих жителів у портових містах.

Source link