Liberation: “Вся Європа щось вкрала у Греції”

Італійська письменниця Андреа Марколого у своїй статті в Liberation зайняла чітку позицію щодо Греції, говорячи про повернення Ватиканом трьох мармурових фрагментів із храму Парфенона.

У своїй статті, опублікованій з нагоди Паризького книжкового фестивалю у французькій газеті Liberation, вона пише:

“Париж, Копенгаген, Вюрцбург, Карлсруе і особливо Лондон – це ті міста, де й сьогодні зітхають за вкраденими з Греції фрагментами Парфенону”.

Письменниця посилається на недавнє рішення Ватикану повернути Греції три мармурові фрагменти, а також на прохання Греції повернути мармурові скульптури Парфенона. Марколого згадує «пророчу» поему лорда Байрона «Прокляття Афіни» та зазначає, що деякі країни нарешті вирішили відреагувати.

Наприклад, Італія, яка повернула частину східного зоофору в музей Акрополя, який до 2022 року зберігався в Археологічному музеї Палермо, куди за нез’ясованих обставин потрапив на початку 19 століття. Вона наголошує, що там, де політика не має — чи не хоче мати — законні засоби (оскільки твори мистецтва держави невідчужувані та аж ніяк не можуть бути передані), є релігія:

«Папа Франциск заявив, що хоче виправити несправедливість, що тривала понад 200 років, позиція, яку вітала Ліна Мендоні, міністр культури Греції».

Преподобний Папамікруліс, що представляє Афінську архієпископію, сказав, що цей жест частково зцілює деякі минулі рани:

«Коли християни співпрацюють, вони можуть дати результати і разом запропонувати практичні рішення довгострокових та історично невирішених проблем».

Автор статті вказує, пише CNN Греція, що повернення трьох фрагментів до Греції було зроблено в контексті пожертвування католицької церкви православної церкви, а не як повернення від держави до держави. Папа запропонував скульптури архієпископу Ієроніму II, який, у свою чергу, вирішив подарувати їхньому Музею Акрополя, зазначає вона.

Марколого також згадує, що в Луврі досі виставлені метопа та фрагмент фриза Парфенона, привезені до Франції графом Шуазель-Гуфф’є, послом Османської Великої Порти за часів Наполеонівської імперії. Потім вона посилається на історію лорда Елджіна і на те, як він вивіз мармур, наголошуючи, що за п’ятнадцять років Парфенон, історія якого налічує 2500 років, постраждав і розпався, як ніколи раніше.

Називаючи жахливим чекати і, що ще гірше, перестати чекати, вона підкреслює, що греки продовжують сподіватися відновлення мармурів. І додає:

«Цікаво, чи це не є географічним прокляттям, долею, весь Південь має бути принижений жителі півночі, хоч би ким він був. Причини, з яких вони виступають проти повернення мармуру до Греції в останні два століття, такі самі, як і ті, які присутні сьогодні в суперечках про реставрацію африканських творів мистецтва. Ми надали їм послугу, греки повинні дякувати нам – така здавна позиція Англії та Заходу щодо їхніх закидів, які супроводжуються подивом щодо цієї відсутності подяки. Навіть сьогодні Англія відмовляється розглядати можливість повернення своїх старожитностей до Греції».

І насамкінець Андреа Марколого констатує:

«Адже вся Європа, всі ми щось вкрали у Греції: чи це були її ідеї, з яких ми викували наше західне коріння, чи мармури Парфенона, не важливо. Колись нам доведеться навчитися оплачувати наш борг перед Афінами».

Source link