Вибори в Туреччині: що буде з угодою щодо мігрантів

Як свідчать опитування, зі збільшенням кількості мігрантів у Туреччині зростають і антимігрантські настрої. Тому питання імміграції стали гарячою темою виборів, вони можуть мати наслідки для Євросоюзу.

До виборів, що відбудуться 14 травня, залишилося трохи більше місяця. Припускаючи, що на них цілком може перемогти опозиція, виникає питання: а що в такому разі чекає на угоду Туреччини з ЄС по мігрантах?

Криза з мігрантами в країні розглядається як критична і для громадськості, і для політичних партій, що борються за владу. Останні десять років ознаменувалося напливом людей, які рятувалися від війни в Сирії. Багато хто попрямував далі, до європейських країн, але мільйони влаштувалися в Туреччині. Як свідчать офіційні дані, станом на березень 2023 року в країні знаходяться 3 447 837 сирійських біженців, які мають статус, що знаходяться під тимчасовим захистом.

Опозиційний блок “Національний альянс” обіцяє протягом 2 років два мільйони з них відправити на батьківщину, розраховуючи таким чином отримати голоси виборців. Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, який постійно піддається різкій критиці з боку своїх прихильників щодо міграційної політики, намагається заспокоїти обидві сторони. Минулого року він заявив, що уряд працює над схемою повернення мігрантів, ставлячи за мету відправити назад добровільно один мільйон сирійців. Але лише через кілька днів після цієї заяви він визнав:

“Ми ніколи не виженемо їх із цієї землі. Наші двері широко відчинені. Ми продовжуватимемо приймати їх у себе, а не кидати на коліна перед убивцями”.

Проте за п’ять місяців до виборів Ердоган знову оголосив, що понад півмільйона сирійців вирішили повернутись додому, заявивши, що добровільне повернення “прискорюється”.

Нагадаємо, що в 2016 році між ЄС і Туреччиною було укладено угоду щодо біженців, мета якої – зупинити приплив мігрантів шляхом відправлення людей, які потрапили до Греції нелегально, назад до Туреччини. На кожного повернутий сирійця припадає ще один, переселений до ЄС. Натомість Брюссель пообіцяв надати Анкарі 6 мільярдів євро на розміщення сирійців та лібералізацію для турецьких громадян візового режиму.

Як вважає професор Кемаль Кірішчі з Турецького проекту Брукінгського інституту, для Європейського союзу угода була “абсолютно успішною”, хоча він висловив сумнів, що така угода може бути укладена в майбутньому. Кірішчі зазначає, що найбільш реальним та реалістичним рішенням для Туреччини було б не вигнання біженців, а їх використання для відновлення після руйнівного лютневого землетрусу. Він звертає увагу на пропозицію ООН до ЄС та Заходу надати Туреччині торгові пільги у тому випадку, якщо вона створить стійкі робочі місця для сирійських біженців та місцевих жителів. Коментуючи та відзначаючи підтримку цієї пропозиції сирійцями, професор Кірішчі каже:

“Це зменшить залежність сирійських біженців від гуманітарної допомоги, допоможе пом’якшити невдоволення населення і зменшить перспективи вторинного переміщення. До минулого року сирійські біженці все більше відчували себе інтегрованими в турецьке суспільство. прийнятті, що викликає в них бажання виїхати.

Останніми роками країни посилилися антисирійські настрої, водночас економіка країни переживає спад. У 2017 році лише приблизно 32% сирійців хотіли оселитися у третій країні, у 2021 році це число збільшилося до 64%.

Однак, як стверджує Кірішчі, мігранти навряд чи стануть головним пріоритетом для нового уряду, який вирішуватиме нагальніші питання, такі як економіка. Тому, незалежно від результатів виборів, міграція, зважаючи на все, на довгі роки залишиться гострим питанням.

Експерт з міграції та кордонів в Університеті Кадір Хас професор Сібель Карадаг каже:

“Депортація та повернення мігрантів вже давно є актуальною темою. Західні країни депортують мігрантів до сусідніх держав, а сусіди відправляють їх до країн походження”.

Вона вказала на офіційну політику розведення та зачистки в Туреччині, де мігрантів відправляють назад у райони північної Сирії, які знаходяться під контролем Туреччини, в рамках програми “Добровільного повернення”. Карадаг вважає, що ця політика продовжуватиметься. Але, можливо, назрівають глибші зміни.

Опозиційний блок під час своєї передвиборчої кампанії намітив шляхи вирішення кризи з мігрантами в Туреччині в чотири етапи. Насамперед він хоче спробувати укласти мир із сусідами країни і “сісти за стіл переговорів” із сирійським урядом.

Партія президента ще не оголосила свого передвиборчого маніфесту. Але бажання глави держави вести переговори із Сирією та зусилля щодо переселення сирійців є ключовими елементами передвиборчої кампанії.

Обом експертам укладання миру з Дамаском неможливо, поки Анкара тримає свої війська північ від Сирії. На думку Карадаг, міграція та управління кордонами залишаться ключовими питаннями у відносинах між ЄС та Туреччиною:

“ЄС прагнув вивести це питання за межі Туреччини, як частину свого ширшого глобального підходу до контролю над міграцією, а Туреччина перетворила його на багатосторонній інструмент торгу. Анкара використала “загрозу” відкриття свого кордону, щоб виторгувати “додаткову фінансову підтримку або мовчазну політичну толерантність” до режиму.

У 2019 році турецький президент переправив тисячі мігрантів на грецький кордон, попередивши, що їх буде ще більше в тому випадку, якщо не буде надано міжнародної підтримки, а ЄС не припинить критикувати його військове втручання в Сирії. Грецька поліція не давала нікому перетнути кордон, і там почалися запеклі зіткнення.

Карадаг вважає, пише Euronews, що якщо Анкара спробує масово повернути своїх мігрантів, ми можемо знову побачити подібні сцени, хоча ситуація на турецько-грецькому кордоні і так жорстка, і грецькі сили безпеки постійно надають протидію. Експерт резюмує:

“Першочерговим завданням нового уряду має стати побудова критичної та сильної дипломатії з принципами, заснованими на правах людини, проти міграційної та прикордонної політики ЄС. Він має проводити політику, яка ставить в основу людську гідність”.

Source link