Чому збунтувалися проти біженців жителі німецького міста

На півночі Німеччини, у невеликому містечку Упаль, влада планує побудувати містечко для біженців. Проте мешканці населеного пункту категорично проти.

Втім, пише Deutsche Welle, влада заперечує наявність альтернативи, і містечко все ж таки буде побудоване. Але в чому причина такої ворожості? Як виявилося, вона досить вагома.

При в’їзді в Упаль, що розташований у федеральній землі Мекленбург, приїжджих зустрічають написані червоною фарбою плакати: “Упал каже ні”. “А хто подумає про нас?” У комуні проживає трохи більше півтори тисячі осіб, і всі вони говорять “Ні” контейнерному містечку для біженців на 400 місць. Продавщиця місцевого магазину каже:

“Ми знаємо, так, куди їх повинні поселити. Але чому їх відправляють до нас? Як ми повинні з усім цим упоратися?”

Покупниця підтакує їй, відмовляючись при цьому назвати своє ім’я – до журналістів тут ставляться скептично. Минулого тижня всі великі німецькі ЗМІ говорили про село Упаль. Коли в адміністрації сусідньої комуни Гревесмюлен точилася дискусія про будівництво контейнерного містечка для біженців, перед будинком, де знаходиться місцева влада, протестували близько 700 осіб. Здебільшого мирно. Але група відомих у регіоні правих екстремістів спробувала увірватися до будівлі адміністрації. Хтось використав піротехніку. Зрештою 120 поліцейських змушені були оточити будівлю.

Журналісти видання вирушили до окружного центру Вісмар, портового міста на Балтійському морі, щоб поговорити з Тіно Шоманом. Він відповідає за ухвалення рішення про будівництво міста для біженців, представляючи ландрат північного заходу Мекленбурга. Він говорить:

“Я розумію страхи людей. Але іншої альтернативи, на жаль, немає. Щомісяця до нас направляють 20-30 людей біженців. Ми розміщуємо їх у спортивних залах”.

Здобувачі притулку в Німеччині розподіляються федеральними землями. Після цього приймається рішення про їхній статус, що може тривати до двох років. Два роки їм не можна нікуди переїжджати з того місця, куди їх направили, а в цей час туди ж приїжджають нові біженці. Тіно Шоман каже, що для того, щоб взяти ситуацію під контроль, необхідно, щоб до його округу за розподілом потрапляло менше претендентів на притулок. А тих, хто отримав відмову в отриманні статусу біженця, депортували, щоб створити більше місця та ресурсів для інших:

“У мене є відчуття, що не лише серед населення, а й серед моїх колег настрій сильно змінився. Політики на федеральному рівні, нарешті, повинні зрозуміти, що гроші нам не допоможуть. Нам потрібні ресурси та можливості виконувати завдання, покладені на комуни”.

Рене Фурверк, політик від партії “зелених” у Вісмарі, пояснює:

“Зараз люди відчувають на собі тягар багатьох криз – проблеми з енергопостачанням, інфляція, війна. Це викликає страхи, люди шукають можливість вилити це назовні, і таким вентилем часто є біженці. З 2015 року це навантаження постійно зростає. При цьому не будується додаткового житла. , яке може оплачувати громадяни. А зараз практично всі будинки і квартири вже зайняті”.

В Упалі на одній із вулиць висять заламіновані від дощу написи: “Де місця в дитячих садках?”, “Де можливості отримання медичної допомоги?”, “Де відповідна інфраструктура?”, “Ми цього не хочемо”. І в цьому полягає головна проблема.

Найближчий від Упаля супермаркет знаходиться за 20 хвилин їзди на автобусі. Лікарі приблизно там же. В інфраструктуру в Упалі багато років практично не інвестували, що викликає справедливе обурення у мешканців містечка. Наразі вони побоюються, що при появі 400 нових мешканців негативні зміни неминучі.

Наступного тижня у Вісмарі пройде черговий етап переговорів щодо будівництва житла для біженців. Це важливо, щоб переконати місцевих жителів погодитись з рішенням влади. Захід пройде під охороною поліції. Але зараз ситуація така, що контейнерне містечко для біженців в Упалі все одно мають намір побудувати, незважаючи на протести.

Source link