Анна Пендраковська: греки люблять радянське кіно

Успіх прем’єри фільму «Чебурашка» довів, що російське кіно живе і, найімовірніше, успішно розвиватиметься найближчими роками. А значить, на майбутніх у 2023 році міжнародних кінофестивалях Росії буде що показати.

Не втрачає віри в російський кінематограф і Анна Пендраковська, кінопродюсер, у минулому директор компанії «Москіно», що має величезний досвід організації міжнародних кінофестивалів. Окрім іншого, Ганна Василівна понад 10 років проводила російсько-грецький фестиваль «Кіно друзів» в Афінах. Щоправда, спочатку пандемія COVID-19, а потім і криза між Росією та Україною призупинили її діяльність. Але, незважаючи на це, Ганна Василівна впевнена, що потяг двох народів один до одного невигубний. А кінофестивалі – це лише частина культурного обміну, який не можна зупинити.

– Участь у міжнародних фестивалях – це дуже важлива для кіноіндустрії. Під час спілкування на фестивалях відбувається конвергенція культур, і ми допомагаємо цьому наскільки можливо. Я показувала наші фільми в кінотеатрах Афін, з якими я мав адресні домовленості. Усі фільми йшли з грецькими субтитрами, тож аудиторія фільмів завжди залишалася великою. Наприклад, величезним успіхом користувався фільм «Легенда №17», «Сергій Радонезький» Сергія Хотиненка, з величезним успіхом пройшла ретроспектива фільмів та майстер-клас Олександра Сокурова.

І батьки, і діти завжди із захопленням дивляться кіножурнал «Єралаш». Адже ситуації дитячого життя повторюються незалежно від держави та національності: дитина проходить одні й самі етапи дорослішання, освоєння світу дорослих. Нині директори бояться показувати російські фільми через агресію українських біженців та проукраїнських активістів у країні. Але запит та потреба у нашому доброму, світлому кіно, наших мультфільмах велика. Греки люблять радянське кіно. У них дуже відкриті емоції, набагато відкритіші, ніж у російського глядача. І не тому, що вони менш досвідчені. Просто вони чутливіші.

Пам’ятник казахстанському яблуку, символ Алмати, встановили в афінському районі Ахарне (Меніді)

– До Греції переїжджали люди з різних теренів колишнього Союзу, Росії. Це і греки понтійські, і сибірські, і казахстанські. У листопаді 2022 року в одному з афінських районів компактного проживання репатріантів із Казахстану встановили пам’ятник яблуку – Символу Алма-Ати. Місту, що притулило кілька десятків тисяч понтійських греків після 1944 року. Я не думаю, що наша грецька діаспора однаково ставиться до свого радянського чи російського минулого. Вашими основними глядачами були наші російськомовні співвітчизники чи греки?

– До Греції люди приїжджали з різних причин: і як репатріанти грецького походження, і за найкращим життям. І якщо людина влаштувалася на новому місці, адаптувалася, вона хоче вважати себе греком. Багато хто навіть намагається максимально злитися з грецькою культурою, не навчаючи своїх дітей російській мові. Все дуже по-різному. Але все одно більшість ностальгує, тягнеться до культури, мови. У Греції досі працював Перший канал російського телебачення. І люди все одно хотіли бачити «зірок» із телевізора поряд із собою. А через цей контакт наші фестивалі та зустріч з акторами зберігали нитки культурних зв’язків з історичною батьківщиною.

– Але ж наші культурні, людські зв’язки перервати неможливо, незважаючи на всі зусилля політиків. Росіяни живуть у Греції, у Росії живуть етнічні греки. Навіть у Сибіру, ​​у містах вздовж колишнього Транссибу, створені та активно працюють Національно-культурні автономії російських греків. Це нащадки переселенців 1910-х років, які втекли на заробітки після турецької різанини у Закавказзі. Рано чи пізно усі спільні міжнародні заходи продовжать існування. І ваш фестиваль також.

– Зараз поки що неможливо проводити російсько-грецький фестиваль у колишньому форматі. Я як організатор фестивалів не можу взяти на себе відповідальність за безпеку учасників, їхній комфорт через агресію українських біженців та проукраїнських місцевих активістів. Але в Росії грецький культурний центр при посольстві активно працює. Адже грецька діаспора живе не лише у Москві та в Криму. У нас навіть у Красноярську проживає близько 70 греків, вони ведуть активну громадську діяльність. Приватні зв’язки та спілкування продовжуються. Наприклад, я запросила на кінофестиваль документального кіно «Перемогли разом» до Волгограда директора Грецького культурного центру в Росії, співробітника посольства з питань економічного співробітництва, історика Теодору Янніцу.

Варто зазначити, що грецький культурний центр у Москві працює дуже активно. Він, наприклад, проводить надзвичайно цікавий цикл лекцій «Греція та Кіпр очима російських мандрівників на початку XII – у першій половині XVIII століття» у рамках лекторію ГКЦ.

Крім цього, бере участь у наукових конференціях з філології, історії, культурології разом з МДУ ім. М. В. Ломоносова. Не відстають і громадські об’єднання греків у Росії. Московське суспільство греків (МОГ) допомагає як своїм членам – жителям столиці, а й грекам на звільнених територіях. Ще на початку червня МОГ відправило першу партію гуманітарного вантажу для дітей до Маріуполя та довколишніх сіл. А під егідою Федеральної національно-культурної автономії греків у 2016 році – перехресному році Росії-Греції – з величезним успіхом пройшов Перший міжнародний кінофестиваль «Сучасне грецьке кіно». Восени 2021 року у Москві відбувся вже другий фестиваль.

У свою чергу у Греції діють близько 70 громадських організацій та об’єднань російськомовних громадян. Там є багато російських шкіл, де навчаються діти наших співвітчизників. Росія та Греція – православні країни, що ще міцніше пов’язує наші культури та народи. І доки російсько-грецький фестиваль «Кіно друзів» стоїть на паузі, у самій Греції діячі кіноіндустрії організовують фестивалі з показом маловідомого радянського кіноавангарду.

Так, що пройшов 5-11 січня в Афінах кінофестиваль «Кіно радянського редагування» складався з 31 стрічки радянських режисерів-авангардистів 20-х років – членів спільноти «Радянський монтаж», які пропагували ідеї комунізму, створення справедливого суспільства новою, незвичною тоді мовою кіномистецтва. 11 стрічок були показані в країні вперше.

Організатор фестивалю Веліссаріос Коссівакіс, директор компанії New Star, добре знайомий і із сучасним російським кіно. У 2016 році, спільно зі Спілкою кінематографістів Росії, він організував показ 15 військово-історичних російських фільмів: від класичних «Летять журавлі» та «Звичайний фашизм» до сучасних «Зірка» та «Дорога на Берлін». Наші давні культурні зв’язки показують, що в Греції пам’ятають і люблять Росію у всіх її творчих проявах та в усіх епохах.

Джерело

Думка автора може не відображати думку редакції

Source link