«Секс-робота – це робота» – дебати в парламенті ЄС

Європейські держави розділилися у думках щодо того, як боротися із секс-роботою, дебати дійшли до Європарламенту.

До червня минулого року секс-працівники у Бельгії були елементом тіньової економіки: вони не мали доступу до соцзабезпечення, позик та кредитів, лікарняних, але при цьому не сплачували й податки. Навколишні служби, від дизайнерів до бухгалтерів, також були відкриті для судового переслідування, завдяки криміналізації, що панує навколо секс-працівників.

Однак із прийняттям першого в Європі та другого у світі знаменного закону про декриміналізацію все змінилося. Даан Бауенс, виконуючий обов’язки директора UTOPI, бельгійської організації секс-працівників, каже: «Ми дуже, дуже, дуже, дуже сильно боролися за це», цитує Euronews.

Бельгійська влада декриміналізувала всі треті сторони і дозволила деяким з них працювати як секс-працівників на законних підставах – з контрактом, що гарантує їх трудові права. У результаті утворився сектор на заміну існуючому раніше, де не було стандартів або гарантій, які, каже Бауенс, мають вирішальне значення для запобігання експлуатації.

Не менш ключовим фактором виявився вплив COVID-19 та політики ізоляції, яка, за словами Бауенса, була «катастрофічним періодом для секс-працівників», оскільки, будучи частиною тіньової економіки, вони не мали доступу до державної підтримки.

У країні було проведено масштабну кампанію з фінансової допомоги секс-працівникам, і держава, зрештою, теж внесла свій внесок, оскільки не могла забезпечити мережу соцзабезпечення для працівників, яка юридично просто не існувала. Ситуація привернула велику увагу ЗМІ та проведення кампаній, що допомогло поставити декриміналізацію на порядок денний у жовтні 2020 року, після формування нового коаліційного уряду. Бауенс зазначає:

“Це так ясно показало, що секс-працівники організуються для себе, вони знають, як це зробити, можуть говорити самі за себе, і у них є деякі політичні вимоги”.

Таким чином Бельгія першою декриміналізувала секс-роботу. Тим часом в Австрії, Нідерландах та Німеччині вона у тій чи іншій формі легалізована. А Швеція та Франція криміналізують купівлю сексу, але не його продаж, ставлячи за мету «скасувати» секс-роботу.

Дебати про те, як підходити до секс-роботи, плавно перейшли до Європейського парламенту. Комітет з прав жінок та ґендерної рівності FEMM готує звіт про те, як регулювати секс-індустрію. Очікується, що його буде представлено на пленарному засіданні у червні 2023 року, і в ньому, ймовірно, буде рекомендована та чи інша форма заборони. Марія Нойхль, депутат Європарламенту від Німеччини та доповідач зі звіту «Регулювання проституції у ЄС», каже:

«Це дуже емоційна тема. Проституція — це глобальне та гендерно зумовлене явище: переважно жінки продають своє тіло чоловікам, відтворюючи владні структури та нерівність, які існують у суспільстві загалом. Ринок сексу має висохнути».

Вона стверджує, що ліберальна політика щодо секс-бізнесу, як, наприклад, у Німеччині, створює попит на жінок, яких продають для сексуальної експлуатації. І хоче, щоб усі держави-члени «декриміналізували жінок, які займаються проституцією, позбавили їх стигматизації» та забезпечили їм доступ до своїх основних прав. Тобто люди, які купують секс, як і раніше, стикатимуться з судовим переслідуванням, що, на думку прихильників цієї політики, знизить попит на секс-роботу.

Голландський депутат Європарламенту Софі ін’т Вельд (Renew) здивована відсутністю політики ЄС з цього питання і вважає це дивним, «бо секс-робота – це робота». Вона є прихильницею декриміналізації секс-роботи в Євросоюзі і багато років працювала над цим питанням: «Люди — це робітники, і вони мають мати робочі права, як і решта».

Вона міркує про те, що має включати захист від дискримінації та ненависті. І визнала, що це складно через стигму та упередження щодо секс-працівників, а також реальну проблему жорстокого поводження. Вона стверджує, що повна декриміналізація «не призведе до 100-відсоткового успіху відразу», але наголосила на необхідності роботи з секс-працівниками, щоб зрозуміти, що буде ефективним, а що ні. Софі ін’т Вельд каже:

«Я феміністка. Так було завжди, і мене завжди трохи спантеличує ставлення феміністок, які багато говорять про секс-роботу, але рідко говорять про секс-працівників».

Вона висловила жаль з приводу відмови Європейської комісії у фінансуванні Європейського альянсу секс-працівників — мережі під керівництвом секс-працівників, яка представляє понад 100 організацій у 30 країнах Європи та Центральної Азії, — щоб допомогти у виконанні своєї ролі як організація громадянського суспільства:

«Я не розумію, як люди, які називають себе феміністками, які вони настільки поблажливі, так упереджені, займають високі моральні позиції замість того, щоб розмовляти з людьми і запитувати, що їм потрібно».

Координатор Європейського альянсу за права секс-працівників (ESWA) Сабріна Санчес має майбутню доповідь парламенту ЄС викликає занепокоєння. Швидше за все, там буде домінувати скандинавська модель, яка продовжує криміналізувати клієнтів, але декриміналізує продаж сексу. Вона стверджує, що часткова криміналізація секс-роботи збільшує експлуатацію та посилає сигнал про те, що секс-працівники «небажані» — мовчазно санкціонуючи насильство щодо них з боку не лише клієнтів, а й влади.

«Ми повинні бути практичними та вирішувати проблеми людей, а саме брак житла, відсутність інших варіантів працевлаштування, окрім секс-бізнесу. Це те, що ми вимагаємо: трудові права, права на соціально-економічну справедливість замість криміналізації».

Вона стверджує, що противники секс-бізнесу прагнули видалити будь-які згадки про секс-працівників, навіть визнати їх уразливою групою: «Термін «секс-працівник» їм не дуже подобається, тому що він дає вам певну свободу волі».

Незалежно від того, чи приведуть зусилля в країнах-членах чи на рівні ЄС до більшої політики щодо декриміналізації секс-роботи або її скасування, ключова зміна, мабуть, полягає в організації секс-працівників, які наполягатимуть на своїх потребах та вимогах, якщо політики захочуть слухати. Бауенс зазначає:

«У мене таке почуття, що дедалі більше політиків у Європі розплющують очі на інші способи вирішення цієї проблеми».

Трудовий кодекс Бельгії наразі оновлюється у консультації із секс-працівниками, медичними та соціальними організаціями підтримки, а також НУО, які підтримують жертв торгівлі людьми. Тепер це буде однією з ключових політик, які регулюють та підтримують секс-роботу. Закон про декриміналізацію включає оцінку впливу самого закону, яку необхідно провести через два роки, а потім кожні чотири роки. Бауенс упевнений, що це буде успіх: «Існує безліч доказів того, що декриміналізація — єдиний спосіб забезпечити захист прав секс-працівників».

Source link