2023 рік стане одним із найспекотніших в історії

За прогнозами британського Метеорологічного управління, наступний рік стане десятим поспіль, коли глобальна температура буде як мінімум на 1°C вищою, ніж у доіндустріальні часи.

Зокрема, за його оцінками, середня температура в 2023 році буде приблизно на 1,2 ° C вище, ніж до того, як людина почала викликати зміну клімату, тому нам слід очікувати одного з найспекотніших років за всю історію спостережень. Найспекотнішим роком, якщо судити з записів, починаючи з 1850 року, є 2016 рік, коли феномен “Ель-Ніньо” у Тихому океані підвищив глобальну температуру.

Професор Адам Скіф із метеослужби коментує, що навіть без “Ель Ніньо” наступний рік може встановити рекорд. Інший професор додав, що “на глобальні температури в останні три роки вплинув ефект тривалої “Ель Ніньо” на поверхню моря в тропічній частині Тихого океану”, пояснивши, що це явище тимчасово охолоджує вплив на середні температури.

За нульову позначку кліматологи зазвичай приймають середню глобальну температуру в XX столітті або доіндустріальний період (1850-1900 роки), але ці значення майже не відрізняються один від одного. Це близько 14°С. До речі, це на 32 (а зараз уже на 33) градуси більше, ніж було б, якби навколо Землі не було парникових газів та атмосфери взагалі.

Однак кліматична модель агентства передбачає, що цей ефект закінчиться, внаслідок чого частини Тихого океану повернуться до відносно тепліших умов. “Це зрушення, ймовірно, призведе до того, що у 2023 році глобальна температура буде вищою, ніж у 2022 році”. “Деякі місця, такі як Арктика, потеплішали на кілька градусів із доіндустріальної епохи”, – сказав Даг Шмідт, головний експерт агентства, коментуючи дані за останнє десятиліття.

Всесвітнє потепління – добре це чи погано

Звісно, ​​зміна клімату може мати свої переваги. Наприклад потепління в Арктиці, мабуть, призведе до спрощення навігації Північним морським шляхом. Збільшення концентрації вуглекислоти у повітрі також сприятиме прискореному зростанню рослин, що підвищить загальну врожайність. Але при цьому воно призведе до руйнування будівель, зведених на вічній мерзлоті, і, з високою ймовірністю, викличе підвищення частоти екстремальних погодних явищ – посух, повеней і штормів. Згідно зі статистикою, в останні десятиліття відбувається значне зростання частоти стихійних лих, пов’язаних із кліматом — штормів, повеней, зсувів тощо. При цьому частота аналогічних подій, які з кліматом не пов’язані (наприклад землетрусів), залишається постійною.

Якщо говорити про глобальну картину, то докладна досить свіжа оцінка економічного ефекту зміни клімату наводиться, наприклад, у статті стенфордських дослідників в Nature. Озброївшись історичними даними, вчені проаналізували залежність ВВП різних країн у різні роки від середньорічної температури на їх території та спробували передбачити, як цей показник відрізнятиметься у двох сценаріях: якщо глобальне потепління вдасться утримати в межах півтора градуса, і якщо воно досягне та перевищить два градуси над доіндустріальним рівнем.

З розрахунків можна зробити два висновки: найсильніший удар потепління у «поганому» сценарії припаде на екваторіальні, переважно бідні країни. Тоді як північні держави, такі як Росія та Канада, від «додаткового» потепління в економічному сенсі можуть навіть виграти.

Всесвітнє потепління – спростування теорії

Однак, на кожну думку є своє спростування. Так, з’явилася друга група вчених, прихильників природного чинника. Олег Сорохтін, академік інституту океанології РАН, став першим, хто створив математичну теорію парникового ефекту. З його розрахунків випливає, що значні викиди техногенного вуглекислого газу до земної атмосфери майже не змінюють тепловий режим Землі.

Теорія Олександра Городницького, як провідного вченого, а й поета, основоположника жанру авторської пісні у Росії, змінила усталену думку багатьох скептиків. Він говорить про те, що в історії Землі потепління траплялося і раніше, задовго до того, як з’явилася не лише промисловість, а й сама людина!

Згідно з висновками вченого-геофізика, рівень Світового океану піднімався на десятки метрів у Юрському періоді (близько 100-120 млн років тому), а в «Кембрії» (більше 500 млн років тому), за наявними геохімічними даними, кількість вуглецю в атмосфері у 18-20 разів було більше сучасного, нібито забрудненого нами. Вчений резюмує, що ми переживаємо останню стадію глобального потепління, яке за історичною логікою зміниться похолоданням.

Підсумовуючи, слід зазначити, що досі немає тієї самої основної теорії, яка стала б ключовим поясненням причин і наслідків глобального потепління. Щорічно світову громадськість розбурхує нову унікальну експертну думку з цього питання. Проте світ дійшов одного дуже важливого висновку: клімат Землі змінюється, і людина може прискорити цей процес, або сповільнити його, але скасувати – ні.

Source link