Від Куби до України: 60 років після «Карибської кризи»

Рівно 60 років тому, 14 жовтня 1962 року, фотографії, зроблені американським літаком-шпигуном, викликали паніку у Білому домі.

“Незважаючи на заперечення Москви про те, що вона не має планів щодо встановлення на Кубі ракет з ядерними боєголовками, тепер стало ясно, що на острові зводяться ракетні об’єкти, які можуть торкнутися більшості населених пунктів США”, – писали американські ЗМІ в ті дні.

Що сталося тоді, на початку 1960-х?

“А нас за шо…” Цю фразу з моєї батьківщини, я часто згадуватиму в публікаціях пов’язаних із зовнішньою політикою, оскільки вона дуже добре відображає поведінку США щодо інших країн.

Після розміщення в Туреччині американських ракет з ядерними боєголовками Радянський лідер Микита Хрущов таємно відправив ракети середньої дальності з ядерними боєголовками на Кубу, в т.зв. “м’яке підчерев’я США.

Турбохід «Фізик Курчатов», один із суден типу «Ленінський комсомол», у порту Касільда. На причалі видно тінь від F-101 «Вуду», літака-розвідника, який зробив знімок

Для цього було як мінімум 2 причини, які не припиняються спроби США захопити військовим шляхом Кубу, а також розміщення в Туреччині (на мінімальній відстані від кордонів СРСР) ракет з ядерними боєголовками.

На що президент США Джон Ф. Кеннеді відповів морською блокадою острова “Свободи”. “Президент Дж. Кеннеді ввів строгу морську блокаду Куби в одну ніч”, – писали перші смуги західних ЗМІ 23 жовтня 1962 року.

Після низки дипломатичних маневрів криза закінчилася тим, що Хрущов, з одного боку, вивів радянські ракети з Куби, а Кеннеді, з іншого боку, вивів американські ракети з Туреччини, пообіцявши не вторгатися на Кубу.

Через 60 років президент США Джо Байден відмовився від пропозиції президента Росії Володимира Путіна зупинити просування НАТО на схід, чим спровокував нову кризу, яка призвела до вторгнення Росії в Україну.

Зазнавши серйозних військових поразок на російсько-українському фронті, пов’язаних насамперед із потужною військовою підтримкою країн НАТО, Володимир Путін попередив, що застосування ядерної зброї тепер є одним з варіантів для Москви, якщо вона вважатиме, що її національна безпека перебуває під загрозою. З іншого боку, президент США Джо Байден розповів про уроки кубинської ракетної кризи, які можуть допомогти запобігти новій катастрофі сьогодні.

Ядерна конфронтація 1962 року була в певному сенсі небезпечнішою, ніж нинішня криза, стверджує у своєму аналізі сайт Gzero. Шістдесят років тому, якби почався ядерний конфлікт між США та СРСР, мільйони американців та радянських громадян було б убито протягом кількох хвилин, пишуть автори “Gzero”.

Більше того, 1962 року спілкування між Вашингтоном і Москвою було складнішим. У ті часи для безпечної передачі повідомлень з одного боку на іншу був потрібний годинник, але це збільшувало ризик прорахунків або смертельних нещасних випадків, поки лідери чекали на відповіді.

З цих причин кризу 1962 року можна розглядати як більш небезпечну, ніж нинішню. Однак є й інші елементи, через які нинішня конфронтація видається небезпечнішою.

Хрущов та Кеннеді

Кубинський ракетна криза відбулася лише через 17 років після закінчення Другої світової війни, руйнівні наслідки, переживання та образи якої були ще “свіжі” в пам’яті лідерів та громадян того часу. Сьогодні, через 77 років після закінчення останньої світової війни, можливість нових катастроф здається абстрактнішою, що також може породити самозаспокоєність перед загрозою.

Кубинська ракетна криза розгорталася у мирний час. З іншого боку, сьогоднішня Росія веде війну в Україні, до якої на стороні Києва залучено і Сполучені Штати та її союзники, в т.ч. та Греція, що створює ускладнення, яких не було у 1962 році.

Тепер ми знаємо, що у Кеннеді та Хрущова були й інші відкриті канали спілкування за лаштунками. Таємні переговори, що відбувалися на той час між Робертом Кеннеді, братом американського президента, та радянським послом Анатолієм Добриніним, відіграли вирішальну роль у запобіганні катастрофі та досягненні угоди.

У 1962 році США та СРСР вдалося розрядити кризу, виявивши гнучкість і творчий підхід, елементи, яких, на жаль, немає сьогодні, зазначає Gzero у своєму аналізі.

Від редактора: До аналізу Gzero я б додав важливий момент, який не був згаданий, нинішня роль США як переможця у “Холодній війні” та світового жандарма, який обплутав своїми фінансовими та політичними “щупальцями” більшість країн світу. У 1962 році, США не мала такого впливу і до того ж СРСР з країнами сателітами, був практично дорівнює військовій могутності США.

Source link