The Guardian: п’ять прогнозів збройного конфлікту в Україні на найближчі 6 місяців

Ден Саббаг, автор статті британського видання “The Guardian”, розмірковує про те, як розвиватиметься спецоперація в Україні найближчим часом.

За його думціІнтенсивність конфлікту зменшується, але він триватиме ще, як мінімум, рік, а зима зіграє Кремлю на руку.

***

З початку спеціальної військової операції Росії в Україні минуло півроку, і ось на що слід очікувати протягом наступних шести місяців.

1. Збройний конфлікт, ймовірно, триватиме щонайменше рік, але фактично він зайшов у глухий кут, і його інтенсивність зменшується.
Хоча вже й минуло півроку збройного конфлікту, ні Україна, ні Росія не готові припинити бойові дії, незважаючи на завдані ними втрати. Україна хоче повернути окуповані території, а Росія – і далі завдавати суттєвої шкоди не тільки своєму противнику, але через нього ще й Заходу. Кремль вважає, що зима зіграє йому на руку.

Переговори між двома сторонами не проводилися з того часу, як з’явилися свідчення масових вбивств у Бучі, Ірпені та інших населених пунктах на територіях на північ від Києва, окупованих росіянами. Та й зрушення на лінії фронту з моменту падіння Лисичанська наприкінці червня були мінімальними. Обидві сторони намагаються зберегти набрані темпи і все частіше виникає враження, що вони виснажені в боях.

2. Україна не має коштів для проведення ефективного контрнаступу з використанням звичайних озброєнь, а рейди партизанських загонів — оптимістична спроба прискорити крах Росії.

Україна хотіла б повернути Херсон, розташований на захід від Дніпра, але високопосадовець адміністрації у приватній бесіді визнав, що у неї “недостатньо можливостей, щоб відкинути їх назад”. Київ змінив стратегію, активізувавши удари по противнику ракетами далекого радіусу дії та сміливі рейди спецназівців на російські бази, розташовані далеко за лінією фронту.

Головний радник офісу президента Михайло Подоляк сказав, що метою є “створити хаос у російських військах”. Але, хоча це й послабить ефективність дій загарбницьких сил, малоймовірно, що в результаті вони здадуться самі і добровільно поступляться Херсону, як сподіваються деякі українські чиновники.

3. Росія, як і раніше, має намір прориватися вперед, але її увага, ймовірно, перейде на утримання захопленої місцевості та анексію території України.

Кремль не має нового плану наступу, окрім як вести масований артилерійський вогонь, руйнувати міста та селища, і прориватися вперед. Він робить це частково тому, що це ефективно, крім того, це дозволить мінімізувати втрати. <...> Вона продовжує застосовувати цю стратегію в районі Бахмута на Донбасі, але просувається повільно, зокрема тому, що їй довелося передислокувати частину військ для зміцнення позицій у Херсоні.

Може Кремль і не досяг того, на що розраховував на початку СВО, але зараз Росія утримує значні ділянки української території на сході та півдні, і наполегливо говорить про проведення референдумів. Враховуючи швидке наближення більш прохолодної погоди, Москва, ймовірно, зосередиться на тому, щоб закріпитися на теренах, які вже мають.

4. Зима прискорить настання нової кризи з біженцями та створить можливість для тих, хто зможе краще підготуватися
У стратегічному мисленні обох сторін зима посідає першорядне місце. Україна вже стурбована гуманітарними проблемами, оскільки у житлових будинках на Донеччині та інших прифронтових районах відсутнє газове опалення. За попередньою оцінкою чиновника, який займається гуманітарними питаннями, взимку розпочнеться нова хвиля міграції, і, можливо, кордон із Польщею перетнуть до двох мільйонів людей.

Росіяни вважають зиму сприятливою нагодою. Україна побоюється, що Росія зазнає ударів її енергосистеми, що посилить існуючу в країні проблему з опаленням, і може просто відключити величезну Запорізьку атомну електростанцію. Крім того, Москва хоче продовжити страждання Заходу через ціни на енергоносії, і в неї є всі стимули для посилення тиску.

Але весна може стати часом для поновлення наступальних дій — кожна зі сторін захоче заповнити втрати та підготуватися до того, що, ймовірно, стане ще одним періодом проведення бойових дій.

5. Заходу треба вирішити, чого він хоче, щоб Україна перемогла чи просто трималася. До того ж він має привести гуманітарну допомогу у відповідність до величезних потреб країни.
Без західної військової допомоги Україна зазнала б поразки. Але поки що Захід ще жодного разу не поставив достатньої кількості одиниць артилерії чи іншого озброєння, наприклад, винищувачів, що дозволило б Києву відкинути загарбницькі сили назад. Політики говорять про необхідність змусити Росію повернутись до кордонів, які існували до початку СВО. Але необхідних цього матеріальних коштів у достатніх кількостях де вони надають.

Водночас зростають гуманітарні потреби України. Наприклад, грошей на відновлення не вистачає. Через п’ять місяців після відходу росіян багато будинків на північний схід і північний захід від Києва залишаються зруйнованими, і жителі, що зневірилися, часто змушені тулитися в гаражах або тимчасових спорудах.

Людям, переміщеним усередині країни, часто доводиться жити в школах чи дитячих садках — тимчасових приміщеннях, в яких їм важко вдасться залишатися довгий час. Через збройний конфлікт дефіцит бюджету України становить п’ять мільярдів доларів на місяць, а допомога та відновлення обійдуться набагато дорожче.

Думка автора може не співпадати з думкою редакції

Source link