«Антиросійський» фронт впав: проти втручання Росії в Україні проголосували лише 55 країн зі 193

Африка, Азія, Латинська Америка обирають бік Москви, залишаючи Європу на самоті серед зимових льодів.

«Великий антиросійський фронт», який хотіли створити США, руйнується, оскільки зі 193 членів організації 138 країн зараз відвернулися від «проукраїнського альянсу», тобто. лише 55 висловилися “за”, серед них 42 європейські держави.

Це поразка Заходу, оскільки 2 березня за резолюцію проголосувала 141 держава (73%) із 193, включаючи країни Перської затоки, а також Бразилію (БРІКС) та Сербію.

Проти тоді проголосували лише п’ятеро, решта утрималася.

Серед тих, хто не підписався, звичайно ж, Індія і Китай — вони й за антиросійську резолюцію ООН ООН ES-11/1 від 2 березня теж не голосували. Але деякі країни, котрі голосували за цю резолюцію, цього разу її підписувати не стали. Серед інших у списку підписантів немає ОАЕ, Ізраїлю, Єгипту, Індонезії тощо. Навіть Саудівська Аравія та Катар (останній, щоб ви розуміли, офіційно «основний союзник США поза НАТО») цього разу до хору засуджувачів приєднуватися не стали.

У березні 1/3 людства ополчилася проти Росії. Тепер залишилося 1/6, оскільки 55 країн, які підтримали оголошення про ювілей, не представляють понад 1,32 мільярда жителів від усього населення світу 8 мільярдів. По суті, в антиросійському блоці залишилися 48 країн, які приєдналися до санкцій із самого початку, плюс ще кілька дрібних держав, які, втім, не становлять для Росії серйозної небезпеки.

У списку країн, які не підтримали Україну, весь африканський континент і переважна частина Азії та Латинської Америки. Практично єдина проти Росії – це Європа, яка єдина і страждає, оскільки вистрілила собі ногу санкціями.

Разом із Європою проти Росії виступають США, які також несуть основну відповідальність за нинішню глобальну економічну та геополітичну кризу, Австралія та Японія.

Інших справді сильних у військовому та економічному відношенні країн не існує. Складається враження, що Ізраїлю немає в списку країн, що підтримують, а, навпаки, є Туреччина, яка, як завжди, «висить» між двома світами Заходу і Сходу. З одного боку, намагається отримати преференції і від США, сподіваючись отримати давно обіцяні F-16, і з іншого боку, будучи найбільшим зовнішньоторговельним партнером Росії, ставши, по суті, основним європейським хабом для постачання товарів в/з Росії.

Що стосується Ізраїлю, це нормально, що він не хоче повернутись проти росіян, тому що тоді він зіткнеться з дуже серйозною проблемою в Сирії. Оскільки Москва дозволяє ізраїльтянам проводити повітряні операції, коли це необхідно, проти «Хізбалли» та проіранських збройних формувань.

Крім того, більшу частину ізраїльського народу складають репатрійовані російські євреї, багато з яких дуже позитивно ставляться до Росії, при цьому ще й говорять російською мовою. Наочним прикладом є колишній міністр закордонних справ і нинішній міністр фінансів Ізраїлю Авігдор Ліберман, який розмовляє російською мовою, що народився в Кишиневі (Молдова).

Також дуже неоднозначна позиція Греції, де більшість населення, незважаючи на масову пропаганду з боку проамериканського уряду “Нової демократії”, загалом позитивно ставиться до Росії, на чому, до речі, активно грає опозиція.

Нинішнього листа підписали 42 країни з Європи: Албанія, Андорра, Австрія, Бельгія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург Мальта, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Скоп’є, Норвегія, Польща, Португалія, Молдова, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Україна, Великобританія.

За межами Європи до списку підписантів входять лише 13 країн: Австралія, Канада, Колумбія, Гватемала, Японія, Маршаллові острови, Нова Зеландія, Палау, Південна Корея, Сінгапур, Мікронезія, Туреччина та США.

Презентацію спільної заяви взяв на себе постійний представник України при ООН із 2019 року Сергій Кислиця. Представники інших держав, які його підтримували, стояли поруч. Чекаючи, поки делегати стануть поряд перед камерами, українець спробував трохи пожартувати з вражень:

«Добре, що нас так багато, що доводиться втискатись. Однак ми не збираємось скорочуватися. Ми розширюватимемося, щоб підтримувати Україну».

Потім посол України зачитав текст «55» співпідписантів, говорячи про порушення Статуту ООН. «Жодне придбання землі внаслідок застосування військової сили не визнається законним», — сказав він:

«Ми, як і раніше, віддані незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України та її визнаним кордонам, які простягаються до її східних кордонів. Ми підтверджуємо сьогодні нашу вимогу про негайне припинення бойових дій з боку Росії та про повне, негайне та беззастережне виведення російських військ з території України».

55 підписантів – це суттєво нижче, ніж у березні, яке західні ЗМІ «рекламували» як зразок… “всесвітньої атаки на Росію”.

Цього разу невелика кількість країн викликає зворотний ефект, оскільки клімат невдоволення в європейських суспільствах наростає і очевидний безвихідь, в який завели антиросійські санкції.

При цьому європейці на власних гаманцях відчули ситуацію і почали розуміти, куди їх ведуть політики, які більше не приховують, що єдиними господарями, яким вони нині є, тими, хто завів Європу в геополітичний глухий кут, є американці.

Думка автора може не співпадати з думкою редакції

Source link