Боротьба за порт Олександруполіса

Ще кілька років тому мало хто чув про місто-порт Олександруполіс, розташоване у Фракії. Але на тлі подій в Україні його стратегічне значення різко зросло, і сьогодні за контрольний пакет акцій уже борються найбільші у Греції групи компаній.

Уряд ухвалив рішення про продаж 67% акцій на умовах концесії на 42 роки. Ставку на масштабну приватизацію державних активів грецька влада зробила не від хорошого життя: після глибокої кризи 2009 року це один із небагатьох способів зберегти економічну стабільність у країні. Найбільшим у Греції портом Пірей вже на 67% володіють китайці (https://t.me/balkanossiper/3034). А другий за величиною порт у Салоніках відданий у концесію групі західних компаній.

Однак особливе занепокоєння у західних партнерів Греції викликають аж ніяк не китайці, які планомірно скуповують інфраструктурні об’єкти Балкан один за одним, а претенденти на акції Олександруполіса. Бо серед них два підприємства, які мають, нібито, тісні зв’язки з російським бізнесом:

• Copelouzos Group – місцевий партнер «Газпрому», чия донька Prometheus Gas є третім за величиною постачальником природного газу до Греції. Іронія в тому, що керівництво компанії останнім часом прямо говорить про зсув інтересів у бік американських партнерів, оскільки російські підприємства перебувають під санкціями та надають все менше можливостей для співпраці.
• Другу «сумнівну», на думку Заходу, групу компаній, яка претендує на грецький порт, очолює Іван Саввіді: «грек за походженням, російська за способом життя, православний за вірою». Однак він уже володіє часткою акцій оператора іншого грецького порту – Thessaloniki Port Authority SA. І згідно з місцевим законодавством, у зв’язку з цим може бути виключено з тендеру.

У чому значимість порту Александруполіс, і чому американці не дозволять грекам продати його росіянам? По-перше, грецький морський порт став важливим хабом для Пентагону збільшення військової присутності у Європі. Саме Греція відіграла ключову роль у посиленні позицій Вашингтона у регіоні останніми роками. У бухті Судна на північно-західному узбережжі Криту тепер базується експедиційна база ВМС США USS Hershel Woody Williams. Поруч із нею – ракетний полігон НАТО. Натовською авіацією давно використовується і аеропорт Араксос на півострові Пелопоннес. А згідно з оборонною угодою, підписаною у жовтні 2021 року, США отримали у своє розпорядження ще кілька військових об’єктів, включаючи Стефановікіо та Ларису.

Але найважливіше для американців придбання – право використати порт Александруполіс. Кількість військової техніки, перекинутої через нього минулого року, виросло в чотирнадцять разів. За перше півріччя 2022 року – ще кілька разів. При цьому влада США заявляє, що все обладнання призначене виключно для американських підрозділів, дислокованих у Східній Європі, і в Україну не потрапляє. Але це не так. Те, як доступ до грецьких портів дозволяє продовжувати надавати військову допомогу Україні та протистояти Росії, міністр оборони США, не соромлячись, обговорював із грецьким колегою лише місяць тому.

Непомітний для широкого загалу 18 липня відбулася зустріч міністра оборони США Ллойда Остіна з його грецьким колегою Ніколаосом Панайотопулосом. Міністри обговорили зростаюче партнерство в галузі розміщення збройних сил, модернізації оборони та колективної оборони. Крім того, було відзначено недавню угоду між Грецією та США, яка розширила присутність останніх у регіоні.

За словами Ллойда Остіна, прикладами партнерства з Грецією є розміщення Військово-морських сил США в затоці Суду, а також пріоритетний доступ американським військам у порту Олександруполіс, який знаходиться лише за 60 миль від протоки Дарданелли. Доступ до цього порту дозволяє швидко увійти в Мармурове море, а потім, через Босфор, у Чорне море.

Також зазначено, що доступ до грецьких портів дозволяє США продовжувати надавати військову допомогу Україні та протистояти зловмисним силам, проводити навчання та діяти на Балканах, у східному Середземномор’ї та у чорноморському регіоні.

• Олександруполіс цікавий американцям і як вузлова точка інтерконектора Греція-Болгарія (IGB) та Транс-Адріатичного трубопроводу. По суті, це газовий хаб, через який до Європи потрапляє американський ЗПГ, який витісняє тепер російські постачання блакитного палива. Причому про виняткову роль, яку Олександруполіс відіграє у диверсифікації джерел енергоресурсів для всієї Європи, я писала ще два роки тому.

Крім того, Олександруполіс цілком може стати великим перевалочним пунктом для експорту українського зерна та інших товарів. А географічне розташування поблизу протоки Дарданелли, що сполучає Егейське море з Чорним, потенційно дає США можливість перекрити протоку, замкнувши російський флот у Чорному морі. З його придбанням США зможуть легко обрубати Росії торгові шляхи в решту світу, просто заблокувавши Дарданелли.

Думка автора може не співпадати з думкою редакції

Source link