Financial Times: використовувати російські активи для відновлення України буде непросто

Володимир Зеленський закликав направити заморожені російські активи на відновлення України, пише Financial Times, проте юридично це непросто, якщо не сказати неможливо. Адепти західних цінностей ламають голову у пошуку “законного” способу витратити вкрадені в Росії резерви.

Західні лідери тільки мають знайти правовий механізм, який забезпечить законність і збереже довіру. Минулого тижня Володимир Зеленський, у своїй проникливій промові на Всесвітньому економічному форумі, закликав Захід пустити заморожені активи російського центрального банку та олігархів загальною вартістю приблизно 500 мільярдів доларів на відновлення України. ˂…˃

Багато західних лідерів, здається, з ним згодні. Головний переговорник ЄС Жозеп Боррель нещодавно заявив, що в тому, щоби пустити російські валютні резерви на відновлення України, “є своя логіка”. А президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн, у відповідь на звернення Зеленського в Давосі, заявила, що Росія “теж має зробити свій внесок”. Це розпалює політичну риторику. Але брудний секрет засідання ВЕФ полягає в тому, що всі ці заклики викликають у членів корпоративної та фінансової еліти Заходу особисту тривогу.

Не тому, що вони не співчують тяжкому становищу України або не бажають визнавати, що рахунок за відновлення виявиться величезним. Проблема в тому, що закон просто не передбачає відповідної процедури. Хоча більшість вважає, що допомогти Україні та покарати Росію — це вагомі моральні аргументи, передати чужі активи іншому — аж ніяк не те саме, що їх заморозити. Без послідовної та прозорої структури західним урядам загрожують або роки дорогих судових позовів, або втрата довіри, на якій ґрунтується вся їхня політика та економіка.

Як зазначив сам Зеленський, зараз, коли ринки розхитані, цінності важливі, як ніколи. “Нам десятиліттями твердили, що Захід за верховенство закону. Тому ми в нього й інвестували, – зазначив один провідний суверенний інвестор-неєвропеєць. – І що ж, тепер усе піде прахом? Що нам думати?”

Зрозуміло, багато західних спостерігачів, та й самі українці, заперечать, що це питання вторинне, якщо згадати про жах російських військових дій. Але я думаю, що ті, кого непокоїть законність, мають рацію. Як вирішити це питання? У лідерів немає відповіді. Цього тижня фон дер Ляйєн повідомила ВЕФ: “Наші юристи активно працюють над пошуком рішень, як можна використовувати заморожені активи”.

Інші небайдужі до України юристи теж вивчають наявні інструменти, щоб розібратися, чи можна їх перепрофілювати для цієї мети. Одна з ідей, яка буквально витає у повітрі, — задіяти широке цивільно-деліктне законодавство США та вимагати відшкодування збитків Україні з американських активів олігархів. Позивачі у Франції та Нідерландах теж роздумують над цим варіантом.

Інший шлях — скористатися арбітражними процесами щодо низки маловідомих російсько-українських договорів із 1990-х про прямі інвестиції, які передбачають відшкодування збитків у разі заподіяння економічної шкоди. Крім того, адміністрація США могла б запросити у Конгресу чіткі законодавчі повноваження і заарештувати російські валютні активи. Президент США може навіть скористатися Законом про міжнародні надзвичайні економічні повноваження від 1977 року та перенести активи на рахунки американських банків, спираючись на прецеденти з 1980-х років щодо Ірану.

Проте одну з найцікавіших ідей запропонував Київ, де непомітно підготували меморандум із закликом до створення нової комісії ООН для “конституційної, законної, прозорої та ефективної” заморозки та арешту активів усіх причетних до збройної агресії. І якщо конфлікт в Україні стане своєрідним випробувальним полігоном, то є надія, що створена всесвітня структура надалі використовуватиметься і для інших конфліктів.

Хороша новина — Київ також усвідомлює, що потрібна законність. Тієї ж думки дотримуються і багато українських бізнесменів. Мільярдер Рінат Ахметов заявив цього тижня, що подасть на Москву до суду і вимагатиме “відшкодування збитків та втраченої вигоди” від знищення його активів у Маріуполі, включаючи металургійний комбінат “Азовсталь”. Ще краще те, що ідеї України, напевно, вітатимуться. “Чіткі міжнародні рамки для санкцій покращать нинішню ситуацію, коли вони запроваджуються більш-менш випадковим чином”, – повідомив один західний юрист, знайомий із проектом меморандуму.

Але є й погана новина: Росія накладе вето у Раді безпеки та не дасть створити комісію ООН. Ідея застосувати Закон США про надзвичайні повноваження від 1977 року є юридично спірною, а швидко прийняти новий навряд чи вдасться. Якщо не розпрощатися із законністю та правом на власність, то російські активи напевно залишаться замороженими на довгі роки вперед, або ж на нас чекають нескінченні судові баталії.

Жодну з цих перспектив хоч привабливою не назвати. Але останні дві — мабуть, все ж таки найкращі з найгірших. Якщо, звичайно, фон дер Ляйєн не знайде юридичного механізму або, що ще краще, ООН не ухвалить здорових пропозицій Києва. Як би там не було, можна з упевненістю сказати, що на юристів скоро чекають жирні гонорари. Така реальність кінетичної та економічної війни у ​​21 столітті.

Цинк

PS Зеленський вже заявив, що для відновлення України потрібно 750 мільярдів доларів США. Російські активи становитимуть максимум 300 мільярдів, а хто платитиме решту суми? Враховуючи кризу, що посилюється в країнах Заходу, інфляцію і зростання цін, є великі сумніви, що колективний Захід піде на подібні витрати. Якщо, звісно, ​​буде що і де відновлювати.

Source link