«Деколонізація» — уряд США ініціював обговорення ідеї поділу Росії на частини

Уряд США запустив дискусію про «моральну та стратегічну» необхідність поділу Росії на кілька окремих держав. Брифінг, присвячений «деколонізації Росії», провели в Комісії уряду США з безпеки та співробітництва в Європі, пише Нікколо Сольдо у статті «У маренні про Росію» на порталі Substack.

за словами СольдоВін отримав на електронну пошту запрошення брати участь в онлайн-брифінгу під назвою «Деколонізація Росії: моральний і стратегічний імператив», який проводить підконтрольна уряду США Комісія з безпеки та співробітництва в Європі, також відома як Гельсінська комісія.

Згідно з текстом анонсу, наведеного автором, «пора врахувати, що Москва зберігає своє панування над багатьма корінними неросійськими народами всередині кордонів своєї держави. Настав час побачити і жорстокість, з якою Кремль пригнічує їх національне самовираження і самовизначення». Тому «в даний час ведуться серйозні, що відображають найширший спектр думок обговорення щодо того, що робити з вродженим імперіалізмом Росії. Агресивність Росії простимулювала дискусію, що давно назріла, про те, як «деколонізувати» Росію», оскільки вона «правонаступниця Радянського Союзу, який приховував свої колоніальні амбіції під антиімперською та антикапіталістичною риторикою». Як зазначив Сольдо, йдеться саме про «нагальну необхідність» поділу Росії, причому причини для цього — суто «моральні та стратегічні».

У статті наголошується, що на початку спецоперації в Україні представники США заявляли, що їхня мета — послабити Росію на театрі воєнних дій. Однак згодом Держдеп заявив про «необхідність зміни режиму», щоб росіяни змогли приєднатися до країн «вільного світу» — тих, що підкорилися Америці. Тепер, пише Сольдо, із нинішньою ідеєю «деколонізації», американські політики пішли ще далі. По суті США відкрито говорять російським, що вже і зміни влади, і демократизації як покарання недостатньо. Учасники конференції вимагають розділити Росію на кілька дрібних держав — так їх США буде легше контролювати.

За словами Сольдо, геніальність США полягає у неймовірній легкості присвоєння будь-яких тенденцій та витягу з них вигоди: так у тренді на політкоректність процес дроблення та поглинання території суверенної країни отримав нову прогресивну назву – деколонізація.

Однак США не просто використовують лівацьку термінологію як прийом, навпаки, зазначає Сольдо, американські політики тепер у неї самі фанатично повірили. За його словами, більша частина американської зовнішньополітичної еліти перебуває в небезпечній навалі, відчутті всемогутності, і вважає себе вічними переможцями, навіть незважаючи на те, що це не підтверджується фактами.

***

Спільною ниткою в післявоєнних історіях Другої світової війни була та, яка любила зображати Адольфа Гітлера дедалі більше засмученим та відірваним від реальності до кінця Третього рейху. Нам розповідали історії про те, як він любив вдаватися до польотів фантазії, розглядаючи архітектурні моделі нового Берліна, який мав бути побудований після перемоги Німеччини у війні, незважаючи на те, що союзники вже наближалися з обох боків. Ілюзії майбутньої величі, тоді як усе навколо неї руйнувалося.

Відчуття всемогутності після низки великих успіхів часто може змусити людину думати про себе, як про постійного переможця, нездатного на поразку. Це перетворюється на область помилки, коли факти на місцях суперечать сприйняттю перемоги. Це нерухомість, яку нині займає більшість зовнішньополітичного співтовариства США.

Вчора я був попереджений про цей “онлайн-брифінг”, який відбудеться завтра:

Так, ви правильно зрозуміли: дискусія про “необхідність” поділу Росії з “моральних та стратегічних” причин. Хто такий Комітет з безпеки та співробітництва в Європі, запитаєте ви?

Комісія з безпеки та співробітництва в Європі, також відома як Гельсінська комісія США, є незалежною комісією федерального уряду США. Протягом понад 45 років Комісія стежила за дотриманням Гельсінських угод та сприяла забезпеченню всеосяжної безпеки шляхом заохочення прав людини, демократії та економічного, екологічного та військового співробітництва в регіоні ОБСЄ, що складається з 57 країн.

Коротше кажучи, це ще один із мільйонів комітетів, керованих та фінансованих урядом США. Раніше сьогодні уряд США провів дискусію про “необхідність” поділу Росії. Дозвольте це трохи осмислити.

Цю групу очолюють чотири жінки та один чоловік, усі з яких пройшли через Комплекс НУО зі зміни режимів, будь то Міжнародна кризова група, Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, Німецький фонд Маршалла, Спрут Сороса тощо. Загалом надто багато груп, над якими вони колективно працювали, щоб перераховувати їх, тому ми не робитимемо цього. Натомість ось їхні імена та біографії:

• Фатіма Тліс (ova) – науковий співробітник Національного фонду за демократію (центр зміни режиму)
• Ботакоз Касимбекова – Oxus Society, постдокторський науковий співробітник Інституту історії та соціальних наук Ліверпульського університету імені Джона Мурса
• Еріка Марат – Національний університет оборони (США)
• Анна Гопко – Голова конференції “Демократія у дії”
• Інститут Кейсі Мішель – Хадсона

Це ваші типові “болотні тварюки”, які наживаються на стражданнях тих, кого США переслідують за зміну режиму. Їхні погляди завжди збігаються з політикою Держдепартаменту США, незалежно від того, як вони формулюють свої слова. Чистий збіг, звичайно.

Зсув у термінах
Що примітно в цій дискусії, це перехід від “поширення свободи і демократії” до необхідності “деколонізації” Росії.

Експорт демократії був однією з основних концепцій, що використовуються для виправдання експансіонізму та інтервенціонізму США після 11 вересня. Це був продукт неоконсерваторів, які тримали у своїх руках кермо зовнішньої політики США за Джорджа У. Буша. Невдачі США у поширенні демократії у таких місцях, як Ірак, Афганістан, Єгипет тощо, заплямували цих неоконсерваторів, що призвело до репутаційної шкоди. Але оскільки відповідальність за невдачу вже деякий час є в США чужою концепцією, ці неоконсерватори взяли тайм-аут, щоб зализати свої рани, а потім реабілітувати свій імідж, приєднавшись до опозиції до Трампа, затаврувавши себе як “захисників демократії”, чи то вдома, чи то за кордоном. Їм вдалося успішно пробратися назад у коридори влади.

Цим неоконсерваторам вдалося знову взяти в свої руки кермо політики, і в тандемі з ліберальними інтервенціоністами вони з радістю втягують Захід у відкритий конфлікт із Росією, посилюючи свою підтримку України та намагаючись спровокувати Росію на надмірну реакцію, наприклад, підштовхуючи Литву до припинення транзиту товарів з Росії в російську Калінінградську область. Їх матрона –

Source link