15 років тому у Мюнхені Путін виявився пророком

Коли 10 лютого 2007 року Володимир Путін виступив у Мюнхені на конференції з питань безпеки, багато хто на Заході всерйоз не сприйняв цю заяву. Але через 15 років стало очевидним, що слова, сказані лідером Росії, були пророчими.

Цю промову російського президента багато експертів назвали історичною, її порівнювали з промовою Черчілля у Фултоні, з якою почалася холодна війна. Путін став першим із часів розпаду СРСР лідером країни, який недвозначно висловився з основних питань світової політики. Він жорстко розкритикував модель однополярного світу, невиправдане застосування сили щодо інших держав, просування НАТО на схід, зовнішню політику США.

Мова викликала неоднозначну реакцію у різних країнах, але більшість політологів позначали її як початок чергового витка «холодної війни». Американський журналіст Пітер Брукс так написав у своїй статті про виступ російського президента: Спасибі Путіну, нам нарешті прояснена загальна позиція Росії. Американці, тепер нам усім немає потреби гадати! Все очевидно. Просто російський ведмідь повертається.

Головні тези Мюнхенської мови Володимира Путіна

Глобальне протистояння наддержав у XX столітті відсунуло на периферію міжнародних відносин вкрай гострі економічні та соціальні питання. Холодна війна залишила «снаряди, що не розірвалися» — ідеологічні стереотипи, подвійні стандарти та інші шаблони блокового мислення.

Після холодної війни було запропоновано однополярний світ. Це один центр влади, один центр сили, один центр прийняття рішення, світ одного господаря, одного суверена. Однополярний світ не має нічого спільного з демократією і є згубним для всіх, хто перебуває в рамках цієї системи. Така модель не тільки неприйнятна, а й взагалі неможлива, тому що в її основі немає і не може бути моральної бази сучасної цивілізації.

Багатополярність у світі наростатиме. Головною причиною цього є наростаючий економічний потенціал «нових центрів світового зростання», тобто Бразилії, Росії, Індії та Китаю. Росію постійно вчать демократії, але ті, хто нас вчить, самі чомусь вчитися не дуже хочуть. Загалом у світі все частіше нехтують основними принципами міжнародного права. США переступили свої національні кордони у всіх сферах — економіці, політиці, гуманітарній сфері.

У світі повинні серйозно замислитися над усією архітектурою глобальної безпеки, при створенні якої потрібно відштовхуватися «від пошуку розумного балансу між інтересами всіх суб’єктів міжнародного спілкування», тим більше зараз, коли міжнародний ландшафт настільки відчутно і так швидко змінюється за рахунок динамічного розвитку цілої низки держав і регіонів.
Часто спостерігається ситуація, коли країни, де заборонено застосування страти, легко йдуть на участь у військових операціях, які важко назвати легітимними. Єдиним механізмом прийняття рішень щодо використання військової сили, як останнього аргументу, може бути лише Статут ООН. Організацію Об’єднаних Націй не можна замінювати ні НАТО, ні Євросоюзом. Тільки в тому випадку, якщо ООН реально об’єднає сили міжнародного співтовариства, вдасться позбавитися нехтування міжнародним правом. В іншому випадку ситуація буде «лише заходити в безвихідь і множити кількість важких помилок».

НАТО висуває передові сили до державних кордонів Росії. Цей процес не має жодного відношення до модернізації самого альянсу чи забезпечення безпеки в Європі. Навпаки, це серйозно провокуючий фактор, що знижує рівень взаємної довіри. Про запевнення західних лідерів, що НАТО не розширюватиметься на схід, зараз уже ніхто не пам’ятає.

ОБСЄ була створена, щоб розглядати всі аспекти безпеки — військово-політичні, економічні та гуманітарні, причому у їхньому взаємозв’язку. Насправді цей баланс порушено: «ОБСЄ намагаються перетворити на вульгарний інструмент забезпечення зовнішньополітичних інтересів однієї чи групи країн щодо інших країн». Це відбувається за допомогою використання так званих неурядових організацій, формально незалежних, але насправді цілеспрямовано фінансованих, а отже, підконтрольних.

Через 15 років виявилося, що Путіна, вимовлена ​​в Мюнхені, майже у всьому виявилася пророчою. Тепер його слова ні в кого не викликають посмішки, а Росія перетворилася з країни другого світу на військову наддержаву, з якою вважають навіть гегемон сучасного світу — США. За ці роки багато країн світу захлеснула низка кольорових революцій: Лівія була розгромлена і практично припинила своє існування, у Сирії довгі роки йде громадянська війна та війна з тероризмом, масові біженці в Європу, українська криза, а також багато інших проблем, причиною яких стала політика Заходу, який не почув заклик Путіна до зміни.

Володимир Путін говорив, що однополярна модель для сучасного світу не лише неприйнятна, а й взагалі неможлива з багатьох причин. Але США продовжили вплутуватися в численні конфлікти у всьому світі, за що довелося платити як їм самим, так і їхнім союзникам. Майже жодної мети не було досягнуто, а проблеми, навпаки, загострилися. Саме цей результат передбачав російський президент, говорячи про згубність подібного світопорядку.

Путін також говорив, що односторонні, часто незаконні дії, не вирішили жодного питання і призводять лише до зростання нових людських жертв та вогнищ напруженості. У наш час гарною ілюстрацією цього став Близький Схід, де тривалий час триває війна і невідомо, коли вона скінчиться. Саме політика Заходу принесла такі результати, і часто на хвилі суперечностей у суспільстві політичний устрій цих країн тріщать швами. США тепер вважають себе у праві втручатися у справи інших країн з такою легкістю, начебто йдеться про події в одному зі штатів. Чого варте питання Північного потоку, який зараз вирішує не Росія та Німеччина, а конгрес США.

Коли в США до влади прийшов Байден, усі на початку зітхнули, начебто як риторика нового президента рясніла мирними ініціативами. Але, як показала практика, це була пауза, щоби підготуватися до нового витку напруженості. І вже навесні стало ясно, що США не бажають втрачати свою роль світового жандарма.

Ситуація стала ще більш напруженою цієї зими, коли в Кремлі, розуміючи, що ситуація загострюється, фактично висунули ультиматум Білому дому у його прагненні наблизити свої військові бази до м’якого підчерев’я Росії. У відповідь у Вашингтоні заявили, що Росія має намір розпочати війну з Україною. Почалася масова істерія з приводу “Росія нападає”, а деякі особливо завзяті навіть випускали повідомлення, що Росія вже напала.

Істерика в американських та британських ЗМІ навколо «нападу Росії на Україну» дуже нагадує істерику навколо Іраку: «Західна преса на початку 2000-х так само всіх переконувала, що Саддам Хусейн в Іраку має зброю масової поразки. Щодня виходили десятки репортажів, нагнітається істерика на телебаченні. Що виявилось? Виявилося, що спочатку це були плани США напасти на Ірак, їм потрібен був привід. А інформаційне середовище все це обслуговувало у вигляді пропаганди. І сьогодні весь світ знає, що Штати брехали, що Колін Пауелл у Радбез приніс не докази, а якісь фальшивки. Що це було спланованою операцією», — заявила офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова.

Від такого нахабства здивувалися навіть у Києві. МЗС України пропонує не вірити США!

9 лютого ввечері радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван зробив заяву, що вторгнення російських військ на Україну може статися будь-якої миті: “Вікно відкрилося. Тепер Росія може розпочати військові дії проти України будь-якого дня. Або це може статися протягом двох тижнів. , починаючи з сьогоднішнього дня. Або натомість Росія може віддати перевагу дипломатичному шляху”. Сказано, звісно, ​​розпливчасто, але загроза “Путін нападе” звучить однозначно. На цю заяву відповідає Міністр закордонних справ України Кулеба: “Не вірте апокаліптичним прогнозам. У різних столицях прораховують різні сценарії, але Україна готова до будь-якого розвитку подій. Сьогодні Україна має сильну армію, безпрецедентну міжнародну підтримку та віру українців у свою державу. Це ворог має нас боятися, а не ми його”. Далі більше 10 лютого стало відомо, що до Європи перекинуто 4 стратегічні бомбардувальники Б-52, носії ядерної зброї. На бази США поблизу кордонів України терміново прибувають численні військові підрозділи СШАа Байден закликає своїх громадян терміново евакуюватись із Незалежної. “В Україні почалася евакуація Генеральної прокуратури та Головного управління розвідки до Львова”, – пише The Washington Postа Генпрокурор Венедиктова заявляє, що це брехня. Чого вимагають США? Однозначно відповісти це питання складно.

Економічні причини:

По-перше, подібні кризи завжди призводять до нестабільності, насамперед у Європі, яка, як не кажи, є конкурентом США. Друге, блокуючи Північний потік, США посилено користуються моментом і продають у Європу свій скраплений газ, заробляючи десятки мільярдів доларів США. Третє – різко виріс продаж зброї. Як Україні, якій зараз у борг зливають безліч товарів, що залежався, так і іншим країнам, насамперед НАТО, яким, під приводом “Путін нападе”, також можна прилаштувати чималу дещицю.

Політичні причини:

Після ганебної втечі США з Афганістану Білому дому необхідно реабілітуватися перед своїми союзниками та іншими країнами, які сприйняли те, що сталося, як “втрату особи”. “Акела схибив”, і, як влучно висловився ВВП, “тютюни” впали в паніку. Друге, у самих США все далеко не так просто, і економічна потужність країн колишнього третього світу, таких як Китай та Індія, вже перевершує економіку США, а економічний потенціал країн Брікс вже вищий, ніж у США і ЄСразом узятих. Третє, багато аналітиків вважають, що спроба тиску на РФ насправді спрямована на те, щоб показати Китаю, що може статися з ним, якщо він нападе на Тайвань.

Що далі?

Схоже, що багатьом це залякування вже набридло. Все більше й більше чується голосів, які кажуть, що США всіх лякає, жодної війни не буде, а все це пропаганда.

Одне можна сказати точно: своїми залякуваннями США домоглися того, від чого їх попереджали аналітики – Росія і Китай тепер фактично об’єдналися проти США і НАТО, створивши тісний військовий альянс.

Source link