Чи завдасть Путіну ядерного удару

Після анонсованих учора змін у ядерній доктрині Росії питання завдання ядерного удару активно обговорюється.

Ключову зміну в ній Путін озвучив так: “агресію проти Росії з боку будь-якої неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави пропонується розглядати як їхній спільний напад”.

Цей пункт дає підстави для удару ядерною зброєю не лише неядерною країною, яка безпосередньо воює з РФ, а й її «ядерними» союзниками. Цілком очевидно, що цей пункт виписаний безпосередньо під війну в Україні. Також очевидно, що ці заяви були зроблені напередодні можливого ухвалення рішення Байденом про дозвіл на використання далекобійних ракет і покликані попередити про наслідки.

Як це все трактувати?

Є дві полярні погляди. Згідно з першою з них (активно просувається українською владою), всі ці заяви Путіна – банальний шантаж і порожній струс повітря, за яким нічого не піде. А тому боятися їх не потрібно. А треба дати дозвіл на удари «дальнобоєм». На Заході також є думка, що далі словесних загроз Путін не піде, оскільки ситуація на фронті для нього загалом сприятлива і тому на даному етапі ескалація із втягуванням у війну Заходу не вигідна. Крім того, поширена думка, що застосування Росією ядерної зброї може зруйнувати її відносини з Китаєм (Пекін неодноразово виступав проти використання ЯО).

Згідно з другою, «крайньою» Путін готовий завдати ядерного удару по країнах Заходу відразу після того, як по РФ буде завдано удару західним. «дальнобоєм». Тим більше, що в Росії є своя «партія війни»що регулярно закликає до реалізації такого сценарію. Після всього, що сталося останніми роками, ні перший, ні другий варіант повністю виключати не можна.

Однак у цьому випадку для банального шантажу надто висока планка загроз, які озвучує вже особисто Путін, а не черговий «вісник апокаліпсису» Медведєв. Щодо ядерного удару по країнах НАТО, то це означає світову війну та взаємне посилення. І навряд чи можна уявити, що Путін готовий на це піти лише через удари далекобійними ракетами територією РФ. Та й військова ситуація на фронті в Україні для Росії далека від критичної. Навпаки – російська армія зараз настає.

Тому є і третя, середня версія. Вона полягає в тому, що мета Путіна «показати серйозність намірів»щоб вивести перше місце у громадській дискусії у країнах Заходу тему загрози ядерної війни з питанням «Чи готові ми до ядерної війни через Україну? Чи готові ми до знищення людської цивілізації через те, що Україна хоче повернути собі Мелітополь та Маріуполь?». Ймовірно, у Москві вважають, що відповідь на ці питання для Заходу буде однозначно негативною. Що різко скоригує думку західного суспільства та еліт на користь необхідності компромісів та глобальних домовленостей з Росією про «новому світопорядку». Що, як неодноразово давав зрозуміти Путін, є головна його мета. Активізація обговорення теми загрози світової війни може також вплинути на перебіг виборів у США, де її вже активно використовує Трамп у своїй кампанії проти Харріс.

Які події може зробити Путін, щоб показати «серйозність намірів»

Ми вже писали про них. Повторимо коротко:

Перший варіант – Прямий ультиматум Заходу з деяким переліком вимог, невиконання яких призведе до війни альянсу з Росією. Або удари по країнах НАТО звичайною зброєю із загрозою, що далі буде удар «ядеркою». Щоправда в такому разі Путін повинен мати готовність реалізувати загрозу у разі відхилення вимог, тому що простору для маневру в нього вже не буде.

Другий – удари по Заходу не відкрито або удари чужими руками. Наприклад диверсії проти критичної інфраструктури (трубопроводи, електростанції, підводні комунікаційні кабелі тощо), кібератаки, передача зброї хуситам та інше. Ця версія найбільш популярна зараз на Заході в оцінці можливої ​​реакції Путіна на удари «дальнобоєм».

Третій – розпочати перелік невоєнних дій, які, однак, виглядатимуть як підготовка до ядерної війни. Наприклад, розірвати всі відносини з Британією, якщо та дасть згоду на удари ракетами. Або закликати громадян РФ в обов'язковому порядку залишити територію всіх країн НАТО. Зміни ядерної доктрини також у цю логіку виписуються.

Ще один радикальний сценарій – ядерний удар по Україні. Про що говорять уже давно. У тому числі й Байден. Однак, на щастя, досі «ядерка» не застосовувалася. При цьому в інформполі України поширене вкрай легковажне ставлення до такої перспективи. Часто можна зустріти думку, що ядерний удар по Україні ніяк не вплине на перебіг війни, натомість відправить Росію в міжнародну ізоляцію і змусить Москву до капітуляції.

Однак насправді ядерний удар – один із найстрашніших сценаріїв для України.

Ніхто не може гарантувати, що реакція світової спільноти буде справді жорсткою. У ЗМІ, щоправда, з'являлися непідтверджені дані, що США загрожували Москві знищенням флоту у разі ядерного удару по Україні. Однак це (як і будь-який інший варіант військової відповіді Заходу), по суті, означало б вступ НАТО у війну з Росією і, з досить високою ймовірністю, призвело б до використання РФ ядерної зброї (звичайною зброєю Росія не зможе альянсу протистояти). Чи НАТО так ризикуватиме через Україну – питання відкрите.

Китай та інші країни Глобального півдня неодноразово виступали проти застосування ядерної зброї. Але якою буде їхня реакція, якщо Кремль його застосує – достеменно невідомо. Чи розірвуть всі відносини з РФ, що обрушить її економіку? Або побояться заганяти Путіна у кут, щоб самим не отримати ядерний удар?

На всі ці питання немає однозначної відповіді

А якщо з боку світової спільноти, після першого ядерного удару, не буде нищівної для Росії «відповіді», то далі перед Україною буде розвилка лише з двох варіантів.

Перший – припинити опір та капітулювати. Причому в даному випадку йтиметься вже не про згоду зі втратою частини території через зупинку війни по лінії фронту (“корейський сценарій”), що в Україні часто називають «капітуляцією», хоча капітуляцією «корейський сценарій» не є – країна зберігає суверенітет, армію, контроль над більшою частиною своєї території. А йтиметься про капітуляцію у прямому розумінні слова – з окупацією всієї території країни російською армією, розпуск ЗСУ, призначення Москвою нових керівників України тощо. Як було з Японією в 1945 році після ядерних ударів по Хіросімі та Нагасакі.

Другий варіант – у разі відмови від капітуляції можуть бути нові серії ядерних ударів по Україні. Якщо Кремль не отримає жорсткої «відповіді» від міжнародного співтовариства після першого удару, навряд чи його щось зупинить від завдання нових ударів, які, рано чи пізно, позбавлять Україну можливості продовжувати опір. Якщо ж «відповідь» світу буде дійсно жорсткою, що поставить Росію на межу розгрому, це може призвести до глобальної ядерної війни.

Всі ці сценарії настільки жахливі, що з них хочеться сказати тільки одне – такого не може бути, тому що не може бути ніколи. Однак після вторгнення РФ у 2022 році, у ймовірність якого мало хто вірив, ця формула вже не працює. Воно показало, що, на жаль, реальні навіть найстрашніші варіанти. Тим більше, що і в Україні, і на Заході, і в Росії дуже сильні позиції «партії війни». У Києві та Вашингтоні вона каже, що не треба боятися піднімати ставки, оскільки РФ не наважиться застосувати ядерну зброю і, зрештою, «зіллється». У Москві вона каже, що не треба боятися застосувати ядерну зброю або висувати ультиматум із загрозою її застосування, тому що Захід не зважиться на жорстку відповідь і, зрештою, «зіллється». Але за підсумками, розрахунки партій війни з обох боків лінії фронту можуть виявитися вкрай хибними, і ситуація вийде з-під контролю.

Гарантовано уникнути найгіршого розвитку подій можна лише одним способом – якнайшвидше зупинити війну в Україні.

Думка автора може збігатися з думкою редакції.

Source link