Наслідки ракетного удару по Україні, місія Орбана, Арестович про партію війни

Зруйнований корпус дитячої лікарні Охмадет

Сьогодні вранці Росія завдала по Україні масованого ракетного удару. Об'єкт атаки, що найбільш обговорюється, – лікарня “Охматдит” у Києві, де ракета прямим попаданням зруйнувала один з корпусів. Ніхто з дітей не загинув, але багато поранено.

Росія удар по лікарні заперечує та звинувачує в ньому українську ракету ППО. Київ каже, що Москва навмисно цілила по “Охматдиту” крилатою ракетою Х-101. Росія відкидає звинувачення та каже, що це була ракета ППО.

Загалом по Україні 36 загиблих та 140 постраждалих після ракетної атаки. З них 20 людей загинули у Києві та 11 у Кривому Розі, де під удар потрапив Північний ГЗК.

Про що говорить цей удар, і як він вплине на подальший перебіг війни.

По-перше, показовим є сам удар саме по Києву, який уже давно не знав такої кількості прильотів. Удар наносився по районах, де розташовані в тому числі заводи “Артем” і “Антонов”, що мають відношення до ВПК. Вражені ці підприємства чи ні – офіційно не повідомлялося. Але факт, що найпотужніша в Україні ППО – київська – була сьогодні “пробита” порівняно невеликою кількістю ракет (близько 30), є досить показовим.

Тобто, незважаючи на постачання західних систем, які йдуть уже більше року, їх все одно не вистачає, щоби надійно прикрити навіть столицю (щоправда, є версія, що з-під Києва частину систем ППО перекинули на захист аеродромів, куди очікується прибуття літаків F-16, але вона жодних підтверджень не має). Отже, захист інших об'єктів за межами Києва викликає ще більше питань.

Наприклад, об'єктів неядерної енергетики України. Якщо Москва посилить удари по них до настання холодів, то зима ризикує стати катастрофічною для багатьох українців. Про це відкрито попереджають західні ЗМІ. Вони побоюються зимового зростання потоку біженців із України, що підвищить ціну цієї війни для Заходу (у Financial Times учора вийшла статтяде пропонується у зв'язку з цим стати на шлях деескалації та знайти “делікатні підходи” до Путіна).

Що означає масований удар

Друге питання – як сьогоднішня атака вплине загалом на процеси, що відбуваються навколо України. Нагадаємо, що завтра стартує саміт НАТО у Вашингтоні.

Крім того, минулого тижня почалася “місія Орбана” – угорський прем'єр відвідав Київ, Москву та Пекін. Ніхто точно не знає цілей Орбана. Сам він каже, що веде консультації з лідерами цих країн і намагається знайти якесь прийнятне для всіх рішення. При цьому угорський прем'єр цілком може виконувати і більш серйозну місію – наприклад, бути посередником у переговорах, що негласно йдуть. Причому репрезентувати на них ще й позицію свого ідеологічного однодумця Трампа, з яким зустрічався у березні (а з його сином зовсім недавно, у червні).

Трамп, як відомо, має свій план по закінченню війни в Україні, який він пообіцяв реалізувати ще до інавгурації – якщо переможе на виборах. Орбан заявляв, що знає цей план та хвалив його. Тому прем'єр Угорщини цілком підходить на роль людини, яка могла б здійснювати “човникову дипломатію” з просування “плану Трампа”.

Орбан прийнятий у всіх столицях, які стосуються питання. До того ж Угорщина до кінця року головуватиме в Євросоюзі, що надає Орбану ще більш вагомого статусу. Хоча керівники ЄС і постійно підкреслюють, що Орбан здійснює свої поїздки немає від імені всієї Європи, лише від імені своєї країни.

Крім того, сьогодні стало відомо, що після консультацій із Сі Цзіньпіном щодо України прем'єр Угорщини вирушить до США. Де, можливо, зустрінеться із Трампом. Повторимося, невідомо, що дійсно обговорює Орбан під час своїх поїздок. Сам він публічно розкриває небагато. Наприклад, що переконує Україну та Росію погодитись на зупинку вогню до початку переговорів.

“Я поставив главам обох держав та урядів питання: чи є можливість узгодити обмежене за часом перемир'я, яке прискорить переговори про мир? А вже потім йти від перемир'я. Тому що зараз усі думають навпаки. Спочатку укласти мирну угоду, а потім опустити зброю. не впевнені. І українці, і росіяни відповіли одне й те саме, як і ви: що перемир'я на користь противника, тому що за цей час він зможе перебудуватися та підготуватися до продовження війни”, – сказав Орбан в інтерв'ю Bild.

За його словами, Путін впевнений у своїй перемозі

“[У Путина] все просто: дивіться факти, джерела енергії, чисельність населення. Путін не може програти, це дуже логічно. Якщо дивитися на солдатів, зброю та технології, які використовують у війні, то перемогти Росію — таку думку важко навіть уявити. Імовірність того, чи можна взагалі перемогти Росію, неможливо прорахувати”, – заявив Орбан.

При цьому Зеленський сьогодні дав зрозуміти, що прем'єр Угорщини посередником у врегулюванні бути не може. Цю роль, за його словами, можуть відіграти США, Китай чи Євросоюз.

Цьогорічний масований удар, очевидно, навряд чи допоможе Орбану, а також іншим представникам умовної “партії світу” у їхній місії. Сам удар, безперечно, був демонстративним. Він нанесений після 10 години ранку, коли на вулицях було багато людей. Зазвичай такі удари РФ завдає ночами. Удар завдав перед самітом НАТО, де, за прогнозами, Україні знову не скажуть нічого конкретного щодо вступу до альянсу.

Ймовірно, цим ударом Кремль демонстрував те, що він впевнений у своїх силах, не боїться жодної. “відповіді” ні від України, ні від НАТО, а тому – “Погоджуйтеся на наші умови закінчення війни прямо зараз, а інакше потім буде ще гірше”.

В Україні сьогодні було багато заяв, що тепер, після удару по дитячій лікарні, вже точно про жодні переговори з Росією не може бути мови і тепер тільки війна до перемоги. Дисонансом, як завжди, пролунали слова Олексія Арестовича: “

– Страшна трагедія удару по дітях (а ще кілька ударів із загиблими у Києві та інших містах України) дала привід «партії війни» знову розголошуватися про те, що «…ніяких переговорів із людожерами», а «…партія світу – зрадники».

З особливою увагою я зазначив, як панове офіцери (ті, що говорять голови) негайно кинулися мстити Мар'яні Безуглой за не зовсім вдалий пост про роботу ППО над Києвом, звинувачуючи її (ну, звичайно) «…в роботі на ворога». Які пропозиції ми чуємо від «партії війни» і емоційно спійманих нею божевільних людей?

1. “Війна до переможного кінця”.

Що мається на увазі під “кінцем”? Руйнування РФ, український прапор над Кремлем? Якими засобами ви збираєтеся його досягти, якщо ви не змогли утримати Роботіно та Авдіївку?

2. «Світ отямиться і нарешті…».

Світ бачив (…і робив) трагедії та страшніше. Мосул, Газа, Хіросіма, Дрезден, Ковентрі, Маріуполь. Емоції світу проіснують три дні, а політика не зміниться на хвилину. У цій політиці не буде передано Україні обсяг коштів, що дозволяють виконати вимогу номер один. А навіть якби й було (уявимо таке на хвилину), наш рівень організації не дозволить його використовувати ефективно. Хоч злети сюди всі Ф-16 світу.

Рівень організації є прямим наслідком програмного забезпечення країни – ідеології. Ті, хто веде себе як «УНР», закінчує, як «УНР». Ідеологія «УНР» ніколи не дасть належного рівня для організації найбільшої європейської та дуже різноманітної країни – України, надто ця ідеологія вузька. Нам не потрібна «партія світу». Нам потрібна партія тверезості.

«Війна до переможного кінця» – це ще сотні загиблих дітей, і нічого вашого «світу» з цим не зробить. І ми не зробимо – немає коштів та не вистачить організації. Наш єдиний шанс – зупинка війни та перезавантаження держави та суспільства, починаючи із заміни програмного забезпечення з вузького проекту на широкий та перехід із траєкторії емоцій на траєкторію здорового глузду.

Якщо ми цього не зробимо, цих двох речей – припинення війни та перезавантаження менталітету – наступна війна, приблизно 2028-30, нас доб'є остаточно. А перед цим ми, зрештою, підломимося і отримаємо мир на якийсь час, і на набагато гірших умовах, ніж зараз, тільки з десятками тисяч загиблих, і остаточно зруйнованою економікою.

Країна має всі шанси, продовжуючи нинішню політику, опинитися в 17-му столітті, за скіпки. Сьогодні, на емоціях, ще можна кричати про «війну до переможного кінця», але завтра потрібно чесно відповісти собі на запитання – що це за «кінець»? І кому він потрібний? Ми хочемо бути Афганістаном для Росії чи Швейцарією для себе? Перспектив пройти цю зиму без тяжкої соціальної та економічної кризи вже небагато. А можливостей у РФ добити нашу енергетику – значно більше.

«Партії війни», коли вона відкриється і поховає ще сотню тисяч убитих, теж буде чим зайнятися – реформувати та різко посилювати Сили оборони. Бо нейтралітет коштує дорожче та більших зусиль, ніж участь у будь-якому військовому блоці. І найкращою гарантією нейтралітету та ненападу є якісна система оборони країни.

Тільки «партії війни», щоб успішно вирішити це завдання, першим потрібно буде протверезіти та стати ніжками на тверду землю. А то у нинішньому стані невгамовного пафосу вони нам налаштують.

Реалізм. Тверезий розрахунок. Заземлення. Фіксація збитків та перезавантаження. Будувати стосунки з усіма, а покладатися лише на себе. Не на свої хотілки та ілюзії, не на доброго дядька за морями, який (звичайно ж!) зрозуміє та пошкодує, а на себе“– написав Арестович у своєму телеграм-каналі.

Джерело

Source link