Податок на цукор, як стратегія боротьби з ожирінням

Показники ожиріння та людей з діабетом ростуть у всьому світі. Лише у Німеччині близько половини дорослих мають надмірну вагу. Майже кожен п'ятий страждає на ожиріння.

Понад 7% населення страждає на діабет, і ця тенденція посилюється. Проте надто багато цукру не лише призводить до захворювання людей, а й дорого обходиться суспільству – або збільшуючи витрати на медичне страхування, або викликаючи нестачу робочої сили.

У центрі дискусії – напої із високим вмістом цукру. Споживання безалкогольних напоїв, кока-коли, енергетичних напоїв тощо вважається однією з основних причин збільшення кількості людей з надмірною вагою у всьому світі. Тому Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) вже давно рекомендує оподатковувати ці напої окремим податком. Міністр продовольства та сільського господарства Німеччини Джем Ездемір (від Партії зелених) також виступає за таку міру. 9 із 16 земель Німеччини закликають уряд розглянути можливість запровадження такого податку.

Що принесе податок на цукор
Як повідомляє видання Deutsche Welle, у листопаді минулого року Мюнхенський технічний університет показав у дослідженні, наскільки ефективним буде спеціальний податок на солодкі напої в Німеччині. За оцінками вчених, протягом наступних 20 років можна було б запобігти до 240 000 випадків діабету 2 типу, від 17 000 до 30 000 смертей можна було б принаймні значно відстрочити.

За той самий період можна було б заощадити загалом до 16 мільярдів євро, 4 мільярди з яких лише у системі охорони здоров'янаприклад, завдяки тому, що можна було б уникнути захворювань, пов'язаних із ожирінням. Число лікарняних днів та дострокових виходів на пенсію за станом здоров'я буде значно скорочено, як і кількість смертей серед людей працездатного віку. Економіка загалом могла б отримати велику вигоду від такого податку.

Нещодавнє дослідження, проведене Вашингтонським університетом у Сіетлі за участю близько 6000 лабораторних тварин, показало, що запровадження податку на солодкі напої знижує індекс маси тіла, зокрема, у дітей та підлітків. Дослідники з Технічного університету Мюнхена також зазначають, що споживання солодких напоїв є вищим серед підлітків, і тому вплив такого податку на здоров'я у цій віковій групі буде навіть вищим, ніж у середньому.

Що свідчить досвід інших країн
Понад 50 країн світу вже запровадили податок на безалкогольні напої, включаючи Велику Британію, Францію, Іспанію та Польщу, а також Індію, Південну Африку, Чилі та Саудівську Аравію. Декілька прикладів. Норвегія має особливо довгу історію оподаткування солодощів. 1922 року вже існував податок на цукор, який поширювався і на штучні підсолоджувачі. Сусідна Швеція також цьому рада, оскільки багато норвежців люблять перетинати кордон, щоб купити шоколад. У 2018 році уряд Осло знову різко збільшив податок приблизно на 80%. Результатом стало зниження продажів безалкогольних напоїв у Норвегії.

З 2014 року в Мексиці солодкі безалкогольні напої оподатковуються у розмірі одного песо (п'ять центів) за літр. Це відповідає податковому тягарю приблизно 10%. Незважаючи на те, що наступного року ринок безалкогольних напоїв значно скоротився, ця модель довгі роки вважалася успішною. Однак потім багато споживачів перейшли на фруктові соки та підсолоджені молочні продукти, які не обкладаються податком на цукор, що принаймні частково звело нанівець користь такого податку для здоров'я.

В Індії цей захід також застосовується. Підсолоджені цукром напої відносяться до найвищої податкової категорії — 28%, що ставить їх у ту саму податкову шкалу, що і розкішні автомобілі та тютюнові вироби.

У Німеччині досі виробники брали на себе добровільне зобов'язання щодо скорочення вмісту цукру у напоях з незначними наслідками. У середньому відтоді вміст цукру в безалкогольних та енергетичних напоях знизився лише на 2%. Країни з прогресивною ставкою податку на цукор мають набагато кращі показники успіху. У Великій Британії, наприклад, вміст цукру в безалкогольних напоях, кока-колі тощо. за перші три роки впало у середньому на 29%. І вищезгадане моделювання Мюнхенського технічного університету також доводить це: якщо виробники оподатковують залежно від кількості цукру, ефект буде сильнішим.

Source link