На згадку про палестинського поета, чию історію ми повинні розповісти…
“Але нарешті!
Тепер усі знають, що
вже давно
-і раніше за всіх у наші покалічені роки.
прийнято
вбивати
поетів”.
Так закінчується вірш, написаний Нікосом Енгонопулосом про вбивство Федеріко Гарсії Лорки під час громадянської війни в Іспанії.
Цей текст спадав мені на думку, коли я побачив новину про смерть Рефаата Аларіра, палестинського поета з Гази, який загинув внаслідок ізраїльського бомбардування у віці 44 років.
Рефаат Аларір належав до нового покоління палестинських поетів. Володіючи англійською мовою, він був професором англійської літератури в Ісламському університеті Гази (який також зазнав бомбардування, а його викладацький склад потрапив до жертв) і закликав інших молодих авторів писати англійською, щоб їм було легше спілкуватися з широкою аудиторією.
З моменту початку війни Рефаат Аларір використовував X (колишній Twitter) якнайчастіше, щоб постійно відправляти повідомлення та давати інтерв’ю про ситуацію.
У своїх постах та інтерв’ю Аларір гнівно і сумно розповідав про те, що відбувається в його місці, про людей, які гинуть, про те, як часто спотворюється реальність того, що відбувається в Газі.
“Перо могутніший меча”, – відомий вислів вірний, але хоча він і може перемогти сутність смерті, підкоривши її страх і іноді даруючи безсмертя тому, хто його тримає, він не діє як щит, коли поети встають на шляху. І їх убивають. Іноді як супутній збиток у військовому конфлікті, жертвами якого стають переважно мирні жителі та діти. Бо жорстокість ніколи не є відповіддю. Чи то та, що була зафіксована 7 жовтня в Ізраїлі, чи то, що з того часу розгорнулася в Газі.
Сам Рефаат Аларір чудово розумів, що він, як і всі жителі Гази, є метою для армії Ізраїлю.
І він зміг написати вірш, який наголошує на необхідності розповісти свою історію.
If I must die, let it be a tale. #FreePalestine #Gaza pic.twitter.com/ODPx3TiH1a
— Refaat in Gaza 🇵🇸 (@itranslate123) November 1, 2023
Він назвав його “Якщо я маю померти” і виклав 1 листопада.
“Якщо я маю померти,
ти маєш жити.
розкажи мою історію
продати свої речі
купи шматок тканини
та кілька смужок,
(Зроби його білим з довгим хвостом).
щоб дитина десь у Газі
дивлячись в обличчя небесам.
чекав на свого тата, який пішов у полум’я –
і ні з ким не попрощався.
навіть зі своєю плоттю.
навіть із самим собою –
дивиться, як повітряний змій, мій повітряний змій, мій повітряний змій, який ти зробив, злітає вгору.
і на мить думає, що там янгол.
повертає кохання.
Якщо я помру
Нехай це дасть надію.
Нехай це буде казка.
Від редактора: я не здивуюсь, якщо за цю публікацію на наше знову обрушаться санкції з боку Google, Facebook та подібних до них. Це вже стало традицією. Але мовчати про це вважаю нижче за свою гідність.
More Stories
Колективний Захід – Ізраїлю: «Відбивати атаки Ірану для нас надто дорого»
Атака Ірану на Ізраїль
ХАМАС: «Ми не знаходимо 40 ізраїльських заручників, необхідних для угоди про припинення вогню»