Перші біженці з України прибули до Греції

Свідчення громадян, які втекли із зони військового конфлікту, шокують: «Ми не очікували, що Путін завдасть удару. Ми живемо у 21 столітті. Хто ж очікував, що таке станеться?».

Було 4 години ранку 24 лютого, коли у місті Вінниця задзвонив телефон 51-річної Арини. “Путін завдав удару”, – повідомили їй на іншому кінці телефонної лінії. «Ми з чоловіком буквально застрибнули у фургон та поїхали забирати дітей. Довелося кинути все, аби залишитися живими», — каже жінка грецькому виданню GRTimes.

Саме цей момент визначив майбутнє родини П’янковських. Їхня «Одіссея» почалася несподівано: «Ми не очікували, що Путін завдасть удару. Ми живемо у 21 столітті. Хто ж міг подумати, що він вторгнеться в іншу країну?

“Греція для нас – один із шляхів”

Арина, її чоловік Володимир, дві дочки, Олександра та Ніколь, а також двоє онуків – 5-річний Давид та 9-річна Софія, разом із чотирма собаками та черепахою протягом 66 годин прямували на своєму мінібасі з України до Греції, з пунктом призначення Арідея у Пеллі. “У нас тут є друзі. Ми приїжджаємо до Греції вже багато років», — пояснює Арина, власниця розплідника у Вінниці. «Наші друзі були досить люб’язні, щоб запропонувати нам приїхати до них на стільки, скільки потрібно. Для нас Греція та Пелла були єдиним шляхом порятунку», – додає вона.

Черга 50 км на кордоні, без грошей та бензину

Виснажені біженці зробили зупинку в Салоніках, перш ніж продовжити свій шлях до кінцевого пункту призначення, в Арідею. «Ми справді виснажені, але водночас дуже раді, що тепер у безпеці», — каже Олександра.

Її мати додає: «Ми щосили намагалися перетнути кордон. Крім того, нас турбувала доля рідних і близьких, яких ми залишили». «Фактично ми залишилися без грошей, оскільки були “заблоковані” транзакції (обмеження на видачу грошей в Україні за добу з 1 картки близько 3000 гривень – прим. редакції). Кількість бензину була мінімальною. Нашою єдиною надією було встигнути виїхати за кордон».

«На кордоні з Молдовою, куди ми нарешті прибули, машини вишикувалися в чергу завдовжки 50 кілометрів. Цілу ніч люди чекали, щоб перейти її. Для всіх це було справжнім шоком», — майже тремтячим голосом описує Арина свої поневіряння.

Їхня подорож до кінцевого пункту призначення, Аріде, добігає кінця. 9-річна Софія спить у фургоні, а 5-річний Давид скористався можливістю, щоб трохи побігати на стоянці, де вони припаркувалися, щоб «перевести дух».

«Ми переїжджаємо?», — Запитує він у матері, не розуміючи, що відбувається… «Діти втомилися. Все, чого вони хочуть, це з’їсти гарячу страву і поспати», — пояснює Олександра.

“Завтра” для них бачиться надто невизначеним. “Ми нічого не знаємо. Як довго доведеться залишатися в Греції, як довго триватиме війна. Коли ж ми знову побачимо наших…», — каже Арина, опускаючи очі, і потім заявляє, що пишається президентом Зеленським: “Він завжди був чесним із нами. Він не покинув країну, знаходиться поряд із усіма. Він не брехав і ніколи не залишав нас…”.

Source link