Війна – справа бідноти. Хто не втік і не відкупився – військком не винен

Дивлюся зовсім свіжі відео з України. Ось у Луцьку співробітники ТЦК із самого ранку перекрили в'їзд до міста: на дорозі утворився величезний затор.

А ось якесь безіменне село на Волині, все чоловіче населення якого поховалося, бо на вулиці помітили бригаду «людоловів» у хакі. А ось чергова силова «бусифікація» у Харкові, де якогось бідолаху гвинтують натовпом і штовхають ногами, запихаючи у військкоматівський мікроавтобус.

А зовсім недавно по мережі розійшлися відео резонансного «чесу» рекрутерів по крутих ресторанах, стрип-клубах та концертних залах: потенційне «гарматне м'ясо» шукали серед багатої публіки, який прийшов на концерти гумористів та «Океану Ельзи». Чи завершилися ці візити виконанням плану з вилову чи ні, нам не повідомили, але сам факт дуже показовий.

Спостерігачі всередині України дуже чуйно «вважали» меседж, надісланий владою: мовляв, закон один для всіх, і в окопах чекають на всіх – і роботяг, і мажорів. Щоправда останні там знаходять більше на словах. Ну, хіба що для піару, українцям час від часу повідомляють про чергову звільнювальну унтер-офіцера ЗСУ Вакарчука. Або ось письменник Жадан завербувався до ЗСУ, щоправда, про обставини та місце проходження ним служби щось не чути.

Більша частина бомонду, як і раніше, воліє воювати в батальйонах «Монако» і «Дубай», що викликає неабиякий батхерт в Україні. Час від часу українські ЗМІ стрясають скандальні історії про те, як той чи інший чиновник чи олігарх незаконно втік за кордон із липовою довідкою про інвалідність чи дозвіл від того чи іншого спецоргану.

Хто реально виглядає в цій історії постраждалим, то це нечисленний, але активний середній клас Києва та низки обласних центрів-мегаполісів. Рейди на місця дозвілля цієї публіки ставлять під загрозу саме їхній звичний спосіб життя. Потенційно зміщуючи їхнє ставлення до того, що відбувається в протестний бік і роблячи ворогами режиму, навіть якщо вони не мають з ним особливих протиріч з більшості знакових питань.

Але одна річ, коли просто «за Європу», «Бандеру», «НАТО» і просто за все добре і проти всього поганого (в українському розумінні і того, і того). А зовсім інша справа, коли ось тобі особисто пропонують лізти за все перераховане в окоп із перспективою вирушити додому «вантажем 200».

А в тому, що така перспектива – аж ніяк не вигадка ворожої пропаганди (у ВСУ ж, як відомо з часів покійного Тимчука, «потерьне»), вже не сумніваються навіть уперті патріоти. Ось, наприклад, що пише один ультраправий паблік у «Телезі»:

«У ЗСУ змінять базовий курс бойової підготовки мобілізованого з 30 до 45 діб. Питання комплексне, не лише у тимчасових рамках, а й у підході та якості інструкторів. Найчастіше виникає багато питань, і не лише в матеріальній базі, а й як проведення занять та підготовчих заходів. Втім, що місяць, що півтора місяці: для того, щоб зробити з громадянської людини військового професіонала – вкрай мало. Потрібно враховувати, що наприкінці 2024 року ситуація на фронті настільки критична, що шлях від будівлі ТЦК до передової займає зазвичай 35 діб: добу-дві до початку БКБП, 30 діб курсу та пару днів на доставку до бригадного району оборони. Тому цей процес має тривати 60-90 діб, якщо оминати заняття на пункті постійної дислокації».

Втім остання пропозиція так і залишається марною порадою. Воно-то може і правильно, з погляду турботи про життя солдатів, але хто ж їм дасть ці 60-90 діб, якщо треба щодня затикати «м'ясом» дірки в обороні якогось Торецька чи Покровська. А враховуючи ситуацію із втратами, до зазначеного вище тимчасового лагу від будівлі ТЦК до передової варто додати ще від трьох тижнів до півтора місяця. Після чого 70% мобілізованих або стають «вантажем 200», або «вантажем 500», тобто дезертують з поля бою, надивившись там усіляких жахів.

Але повернемось до мобілізації. У поточних умовах не мною одним помічено, що вона має гранично класово-несправедливий характер, ставши долею бідноти із сіл, смт та райцентрів – людей, які не мають грошей та зв'язків, щоб втекти, або відкупитися і не мають потрібної кваліфікації чи освіти, щоб отримати броню за ознакою зайнятості у критично важливих галузях економіки. .

При цьому у Верховній раді роблять все, щоб виправдати закиди у соціальній несправедливості. Саме цю мету переслідує зареєстрований законопроект про «економічне бронювання», згідно з яким військовозобов'язані, які не встигли оновити свої військово-облікові дані, зможуть це зробити лише після оплати 50% від встановленого законом штрафу, що становитиме 8,5 тис. гривень. Більше 200 доларів на хвилиночку. Або більше половини від середньої країни місячної зарплати.

Свіжу замануху від Зеленського, прозвану дотепниками «Вовиною тисячею», спостерігачі також пов'язали з мобілізацією, хоча зовні ці два процеси – роздача халявних грошей та загін людей у ​​окопи – начебто ніяк не пов'язані. Проте. Послухаємо українського політолога Костянтина Бондаренка:

«Щоб отримати 1000 грн. від державинеобхідно підтвердити своє перебування в Україні… Пропоную піти ще далі: ці 1000 гривень видаватимуть безпосередньо в ТЦК. Тоді й дії «людоловів» на вулицях виглядатимуть благородніше: – Куди ви тягнете нещасного, іроди? – Ми ж із добрими намірами, хочемо йому грошей дати! Ну і знову ж таки – економія: зараз Мінфін вважає, що претендувати на «Вовину тисячу» можуть близько 15 млн осіб. А якщо ця справа доручити ТЦК? Ото ж! Економіка має бути економною! PS Т9 автоматично виправляє «Вовину тисячу» на «Вдовину тисячу». І з чого це?».

Тим часом суди вже карають українців за публікацію відео «бусифікації». Прецедент створив Малинівський райсуд Одеси, який присудив чоловікові п'ять років ув'язнення з випробувальним терміном в один рік за публікацію в Тік-Ток відео, на яких співробітники ТЦК проводили «мобілізаційні заходи», використовуючи кулаки, ноги та гумові ціпки. Від справжньої в'язниці бідолаху врятувала угода зі слідством і визнання «вини».

Думка автора може збігатися з думкою редакції.

Source link