Стратегічне розвилка. Як Росія відреагує на удари ракетами

Російська влада вже на всіх рівнях, включаючи Путіна, заявила, що удари по РФ західними ракетами означатимуть вступ країн НАТО у війну проти Росії, і Москва «прийме відповідні рішення».

Такого раніше ніколи не було напередодні попередніх перетинів «червоних ліній»коли Захід лякали наслідками лише МЗС (у досить загальних висловлюваннях) та Дмитро Медведєв у своєму Telegram-каналі.

А тому одне з головних питань, що зараз обговорюються – якою буде насправді реакція РФ? Багато хто чекає на якісь удари по західних «Центрам прийняття рішень»інші кажуть, що Путін блефує.

На перший погляд, Росія, з суто військової точки зору, не повинна бути зацікавлена ​​в тому, щоб залучити країни НАТО до війни в Україні, оскільки це різко змінить баланс сил не на користь Москви. І в такому разі, без застосування ядерної зброї, РФ чекає поразка. А із застосуванням ядерної зброї – взаємне знищення із противником.

Щоправда у російських опозиційних колах популярна конспірологічна теорія, що Путін таки хоче ядерної війни, щоб під кінець життя побачити апокаліпсис планети. Але якихось доказів ця теорія не має, а тому винесемо її за дужки і розберемо більш-менш раціональні мотиви, якими може керуватися Кремль, відповідаючи на удари по російській території.

Перший і найочевидніший мотив – серія заяв робиться з метою спонукати Вашингтон і Лондон відмовитись від намірів дати право на удари далекобійними ракетами. Саме так ситуацію трактують українська влада та «партія війни» на Заході, закликаючи не боятися переступати «червоні лінії» Путіна.

Однак інтенсивність заяв із Москви з погрозами, а також те, що їх озвучив уже й особисто, Путін вказує на те, що на цього разу одними словами справа може не обмежитися. При цьому Кремль має свій мотив поставити Захід перед перспективою прямої війни з РФ.

Судячи з заяв Путіна, він сприймає війну в Україні лише як один з елементів більш глобального процесу встановлення нової системи світопорядку та спонукання Заходу і, насамперед, США до домовленостей про нього.

Однак проблема для Путіна в тому, що Вашингтон не сприймає війну в Україні як таку велику проблему для себе, щоб заради її вирішення потрібно було щось домовлятися з Кремлем. Навпаки, американське керівництво сприймає війну в Україні не як проблему чи загрозу, а як унікальну можливість вирішити одним махом одразу кілька важливих питань – виснажити Росію та ще сильніше прив'язати до себе Європу, припиняючи спроби європейців вести якусь самостійну геополітичну гру з росіянами чи з китайцями.

Єдине, що турбує Захід – це загроза ядерної війни.. Саме тому усі керівники західних країн виступають проти прямого втручання у війну в Україні. Навіть такий яструб, як Джонсон, у розмові з російськими пранкерами висловився проти цього. Спроби Макрона заговорити про відправку військ були швидко припинені “старшими товаришами”.

Громадська думка на Заході також абсолютно не готове заради України вплутуватися у війну, яка може перерости в ядерну та призвести до знищення цивілізації.

Виходячи з цього, логіка дій Путіна може полягати в тому, щоб поставити Захід перед дилемою: або вихід на глобальні домовленості щодо України і не тільки (або, як мінімум, припинити розширювати можливості України щодо зброї), або пряма війна Росії з НАТО з дуже Можливою перспективою початку ядерної стадії.

І питання з дозволом на удари ракетами по РФ може сприймати Кремль як зручний привід для цього. Мета – зробити на Заході тему загрози Третьої світової війни головною у суспільному дискурсі, що може змусити США та ЄС піти на домовленості з РФ, щоби цю загрозу нівелювати.

Особливо це стосується США, де виведення теми можливої ​​ядерної війни з Росією у топ-тем обговорення напередодні виборів може значно покращити шанси Трампа (який виступає за якнайшвидше припинення війни) та знизити шанси Харріс (яка заявила, що продовжуватиме протистояння з Росією). Загроза ядерної війни та прагнення уникнути її будь-яким шляхом може переважити всі інші теми. І можна навіть спонукати нинішню адміністрацію у Вашингтоні піти на домовленості з Кремлем ще до виборів, щоб обнулити шанси Трампа.

Як саме Путін може спробувати це зробити? Теоретично, він має кілька способів:

• Перший – прямий ультиматум країнам НАТО з переліком вимог, невиконання яких призведе до війни Альянсу з Росією. Щоправда, для виставлення такого ультиматуму у Путіна має бути готовність реалізувати загрозу (включаючи, у перспективі, і використання ядерної зброї) у разі відхилення вимог, тому що простору маневру в такому разі в нього вже не буде.
• Другий – нанесення без жодного ультиматуму обмежених ударів неядерною зброєю по країнах НАТО, атаки та диверсії проти критичної інфраструктури Заходу (трубопроводи, електростанції, підводні комунікаційні кабелі тощо), кібератаки з натяками на те, що, у разі ударів у відповідь по Росії, «відповідьРФ буде ще потужнішим і вже, можливо, з використанням ядерної зброї. Тобто, грубо кажучи, показати «серйозність намірів» та змусити Захід до домовленостей.
• Третій – використовувати принцип «очікування загрози страшніше за саму загрозу». Тобто Москва може здійснити перелік невоєнних дій, які, однак, виглядатимуть як підготовка до ядерної війни. Наприклад, провести ядерне випробування на полігоні, розірвати дипломатичні, торговельно-економічні та інші відносини з Британією, якщо та дасть згоду на удари ракетами. Або закликати російських громадян в обов'язковому порядку залишити територію всіх країн НАТО та ЄС до певної дати. Наприклад, до 1 грудня. Вже одне це може спричинити грандіозну паніку на Заході.

Зазначимо, що всі три сценарії можуть стати прологом до реальної війни. Незалежно від того, чи має Путін і Захід готовність і бажання її починати чи ні. Навіть якщо це все і буде починатися, як деякі маневри з метою досягти домовленостей, ситуація будь-якої миті може вийти з-під контролю.

Зважаючи на все, це розуміють і на Заході. З чим і пов'язана тривала пауза з прийняттям рішень щодо ударів ракетами по РФ. Перелому у війні це не зробить, а ризики створить більші.

По суті, зараз Заходу і, в першу чергу, Вашингтону потрібно буде ухвалити стратегічне рішення – чи готовий він йти на подальше розширення підтримки України (у тому числі і на дозвіл на удари), усвідомлюючи, що це може призвести до війни НАТО та Росії. Тобто, якщо простіше сформулювати, чи Захід готовий воювати з Росією через Україну.

І якщо не готовий, те, що робити далі – продовжувати діяти в рамках колишньої стратегії «війни на повільному вогні» (https://t.me/stranaua_reserv/38) (Україні допомагаємо в колишніх обсягах, але їх не розширюємо), з ризиком знову ж таки будь-якої миті зірватися у пряму війну з Росією, або виходити на домовленості з РФ для припинення війни в Україні з урахуванням того, що її продовження стає для Заходу надто небезпечним з точки зору перспективи його втягування в конфлікт.

Не виключено, що саме це обговорювалося на зустрічі Байдена та британського прем'єра Стармера у п'ятницю (Стармер сказав, що на ній йшлося насамперед про питання «стратегічного характеру»). Ймовірно, це обговорення продовжиться аж до початку Генеральної асамблеї ООН 22-23 вересня, коли, як вже анонсувалося, має бути озвучено рішення Байдена – давати право на удари ракетами по Росії чи ні.

І це рішення може визначити дуже багато для всього світу. Ситуація підійшла до роздоріжжя, де відкривається дві дороги – або до припинення війни в Україні та інших рішень щодо зниження напруженості у світі, або до ескалації з загрозою глобальної війни.

Source link