Постдебатне. Про Трамп

Про малоадекватних персонажів із російської медійної сфери, які навіщось топлять за Дональда Фредоровича.

Звернемося до першоджерела: окрім безлічі книжок з розвитку бізнесу та іншого інфоциганського коучінга, Трамп у 2011 році, різко звернувши у бік політики, опублікував цілком собі програмну книгу. “Час бути жорстким: зробимо Америку великою”де зрозумілою мовою позначив свої політичні пріоритети та познайомив читачів зі своїм типово американським і безпросвітно бузувірським, людожерським світоглядом. Цитати:

Зрозуміло, більше десяти років тому, коли нам казали, що іракці закидатимуть нас на вулицях квітами і вітатимуть, як своїх визволителів, я не купився на ці запевнення. Але якщо хочете почути мою думку, то ці квіти Ірак може залишити собі. Нехай краще розплатяться нафтою. Цю нафту слід забрати саме нам.

Або ось перл:

Називайте мене старомодним диваком, але я вірю у старовинну військову істину: “Трофеї дістаються переможцю”. Інакше кажучи, нам не слід вести війни, а потім вручати ключі людям, які ненавидять нас і йти геть. Ми виграємо війни, забираємо нафту в оплату наших фінансових витрат і, роблячи це, поводимося з Іраком та всіма іншими цілком справедливо.

Ну і на додачу:

Ми не повинні вибачатися перед Близьким Сходом. Америка не шкодить світові. Навпаки, Америка – зразок свободи у світі. Ніхто не зрівняється з Америкою. У нас великі щедрі серця, і ми маємо мужність для того, щоб робити правильні речі.

І далі все так само: традиційна американська риторика з різницею лише в тому, що товариш цей пропонує інституалізувати “життя за правилами”, легалізувати неоколоніальні відносини і вже не соромлячись юзати ресурси розгромлених малих країн, не витрачаючи слів на лірику про всякі там “демократіях” та “правах людей”.

Нагадую, що напад на Ірак пояснювався світові, як єдиний спосіб запобігання використанню хімічної зброї режимом Садами Хусейна проти США та його союзників, заради чого представник США Колін Пауел “притаранив” білий порошочок у прозоренькій колбці і тряс нею у головній залі ООН. Потім покаявся в цій своїй театральній виставі, і США навіть визнали, що жодної хімічної зброї в Іраку знайти їм не вдалося. Але життя сотень тисяч іракців не повернути, долі мільйонів біженців – не полегшити. І при всьому цьому іракці, на думку Трампа, ще залишилися!

Справа не в тому, що Трамп виглядає дещо адекватнішим у деяких питаннях на тлі клінтоноподібних байденів, а в тому, що ця колективно-західна “цивілізація” десятиліттями творила, що хотіла, де хотіла і як хотіла без якихось суттєвих негативних наслідків для себе. Вони можуть собі дозволити собі все: від держпереворотів до локальних маріонеткових воєн та концтаборів на кшталт Гуантанамо по всьому світу. Питання для нас полягає в тому, щоб не обманюватись на рахунок “альтернатив”, тому що від заміни одного бузувіра на іншого легше не буде.

Настав час припиняти бути просто реактивними і починати шкодити цим людожерам скрізь, де їм буде це боляче. Колективний Захід поки що страждає лише від своїх власних тупих помилок, бо ззовні на них до ладу ще ніхто особливо не нападав у жодній формі. І давно час виправляти ось це ось “Давай-давай, сама-сама” прикра недогляд!

Думка автора може збігатися з думкою редакції.

Source link