На постачання російського газу до ЄС не вплинули навіть бої на Курщині

Україна продовжує транспортувати російський газ до країн Європейського Союзу. Але що буде у 2025 році?

Чи продовжить вона фінансувати війну проти себе, щороку приносячи бюджету РФ у середньому 5 млрд доларів? Прокачування газу йде, незважаючи на руйнування енергосистеми, окупацію територій та бої у Курській областіде розташований єдиний об'єкт, через який російське блакитне паливо потрапляє в українську газотранспортну систему газовимірювальна станція “Суджа“.

Причина вагома – зобов'язання перед європейськими державами, взяті Україною під час підписання п'ятирічної транзитної угоди. Першого січня 2025 року термін контракту спливає. Чи триватиме фізичний потік російського газу українською територією?

Останнім часом все частіше обговорюються сценарії можливого продовження транзиту, одним із яких є залучення до процесу посередника – Азербайджану. Що ж насправді за цим ховається?

З першої години настання ЗСУ на Курщині 6 серпня в тилу Збройних сил України опинилася газовимірювальна станція “Суджа”розташована на кордоні України та Росії. Це єдиний об'єкт, через який останніми роками російський газ поставляється до країн Євросоюзу. Бої поблизу станції не могли не спричинити питань фізичної можливості подальшого транзиту блакитного палива.

Вранці 7 серпня “Оператор ГТС України” прозвітував, що транзит російського газу не зазнав змін, цитує “Європейська правда”:

“Номінації (заявки на транзит) підтверджені, фізичний потік газу зберігається”.

У ті дні обсяг транзиту становив близько 39,5 млн. куб. м, що на 6% менше стандартного рівня, але згодом повернувся до 42,4 млн. куб. м – середнього річного показника. Поки що транзит російського газу залишається на максимумі.

У перші години настання ЗСУ у Курській області ціни на газ на кілька відсотків зросли, але згодом стабілізувалися. За тиждень до настання блакитне паливо в ЄС коштувало 400 дол. за тис куб, а за тиждень активних боїв ціна зросла до 455 дол. за тис куб.

Навіть таке несуттєве зростання, враховуючи масштаби подій на кордоні, аналітики називають спекулятивним, оскільки ризику зупинки або скорочення постачання російського газу поки що не існує. Україна навіть в умовах боїв поряд із газовимірювальною станцією вкотре підтвердила статус надійного транзитера.

Адже все могло скластися і по-іншому. Найбільш яскрава подія сталася у серпні 2022 року, коли “Газпром” штучно розігнав ціни на газ у ЄС до 3 тис. дол. за тис. куб. м. Після цього ціни в країнах блоку знизилися та становили 300-400 дол. за тис. куб.

Транзитний п'ятирічний контракт Україна та РФ підписали наприкінці 2019 року. Україні угода була потрібна з кількох причин:

1. Перша – економічна: транзит газу дозволяв Києву отримувати мільярди доларів, частина з яких йшла на обслуговування газотранспортної системи, решта – до держбюджету. До того ж, Росія в рамках домовленостей погодилася виплатити Україні майже 3 млрд дол. боргу за рішеннями Стокгольмського арбітражу.
2. Друга причина – завершувалося будівництво газопроводу “Північний потік-2”Залишалося прокласти 30-40 км труб. Це дозволило б росіянам відмовитись від послуг української ГТС, і Київ втратив би транзит, гроші та вплив на Кремль.
3. Третя причина, про яку не так публічно говорять учасники тих переговорів – транзит вважався чи не єдиним важелем впливу, який міг би стримати Москву від війни. Тоді розрахунок був саме на це, але, на жаль, війна все ж таки почалася.

Навіть на 903-й день війни російський газ продовжує “у штатному режимі” вступати до Європейського союзу. Яка з цього користь Україні? 24 лютого 2022 року вона мала повне право оголосити форс-мажор і зупинити транспортування російського газу своєю територією, але не зробила цього. Основна причина – два роки тому не всі країни Євросоюзу були готові миттєво знайти інших постачальників блакитного палива. Для цього потрібен час.

До війни в Україні “Газпром” щороку постачав до Євросоюзу 150-155 млрд куб м блакитного палива. Тоді це було близько 40% всього газового імпорту блоку. Загалом із Росії до ЄС через інші країни йдуть п'ять газопроводів.

Обидва “Північні потоки” зупинено, також заблоковано газопровід “Ямал-Європа” потужністю 38 млрд куб м на рік. Постачання йдуть через “Турецький потік” та “Блакитний потік” до Туреччини та країн Півдня/Південного Сходу Європи, а також через одну з двох точок входу в українську ГТС до країн ЄС.

Але оскільки серед цих держав були стратегічні партнери України, які надають їй фінансову та військову допомогу, транзит газу продовжувався. Скільки від цього заробляє Росія? Щороку “Газпром” транспортує через українську ГТС 12-14 млрд куб. м газу, на чому заробляє близько 5 млрд. дол.

“Оператор ГТС України” отримує від транзиту 700-800 млн дол. на рік. Основна частка цих коштів витрачається на транспортування – закупівлю паливного газу для компресорів та обслуговування газотранспортної системи. Відмовившись від транзиту після 2024 року, коли спливає угода, Україна втратить у щорічних доходах 800 млн дол., “Газпром” – 5 млрд дол.

Публічна позиція Києва щодо продовження транзиту з 1 січня 2025 року – “ніяких переговорів чи угод з “Газпромом” та росіянами”. Але така постановка питання не означає відсутності постачання. Голова НАК “Нафтогаз” Олексій Чернишев заявляв:

“Нафтогаз” не вестиме переговори про продовження угоди з “Газпромом”. З іншого боку, Україна, як держава, має топовий стратегічний актив – газотранспортну систему. Для нас дуже важливо, щоб ГТС працювала.

Президент України Володимир Зеленський на початку липня говорив:

“Однією з пропозицій, що зараз обговорюються, є угода про заміну російського газу азербайджанськими поставками. Цим зараз займаються чиновники”.

Міністр енергетики Герман Галущенко стверджує, що поки що жодних конкретних пропозицій щодо транзиту газу з Азербайджану Україна не має:

“Я завжди говорю, що потрібно мати на столі конкретний документ. Поки що немає конкретної пропозиції, яка може бути обговорена. Коли можливі ініціативи перейдуть у практичні пропозиції – тоді говоритимемо”.

Що про потенційне продовження транзиту говорять профільні експерти та учасники ринку? Колишній керівник “Оператора ГТС України” Сергій Макогон послідовно виступає за припинення транзиту після закінчення чинного контракту:

“Газпром” отримує за транзит близько 5 мільярдів доларів на рік, Україна – 800 мільйонів, але більшість цих коштів йде на сам транзит. До бюджету доходять 100-200 мільйонів у вигляді податків та дивідендів. Якщо порівнювати ці цифри, то я не бачу великого економічного сенсу це робити».

На його думку, для Кремля газ – це ще й політичний вплив на Словаччину та Угорщину:

“Партії Фіцо (прем'єр-міністр Словаччини) та Орбана (прем'єр-міністр Угорщини) досить проросійські. Ми постійно чуємо їхні заяви, як вони намагаються блокувати допомогу Україні”.

Михайло Гончар, керівник аналітичного центру “Стратегія XXI”, також за припинення транзиту:

“В умовах війни система координат дещо інша, ніж коли домінують комерційні підходи. Не можна давати ворогові заробляти та живити бюджет війни. Через відсутність транзиту не потрібно робити трагедію”.

Ідею з транзитом начебто азербайджанського газу він називає “угодою-прикриттям з подвійним дном”. Експерт стверджує, що насправді йдеться про російський газ, який йтиме під виглядом азербайджанського.:

“Немає зараз в Азербайджані жодного вільного газу, щоб постачати його транзитом через Росію та Україну до Євросоюзу. Усі чудово розуміють, що це буде російський газ, який “перефарбують” на азербайджанський. Це буде так званий своп, коли Socar купує газ у “Газпрому” “і вже азербайджанське за документами паливо йде транзитом до ЄС”.

Гончар стверджує, що за цією ідеєю може ховатися вигідна для Кремля схема:

“Гроші, які отримає якась афілійована з “Газпромом” компанія з європейською реєстрацією, не надійдуть до Росії, а залишаться в Євросоюзі. Ці кошти можна буде використати на купівлю різного чутливого обладнання та матеріалів, необхідних Москві для виробництва ракет та високоточної зброї. Потім на легальних засадах транзитом через Азербайджан це обладнання можна буде переправити в Росію. Тому, коли ми говоримо про продовження транзиту, треба дивитися не на газову сферу, а на військову».

Макогон в історії з азербайджанським газом також вбачає корупцію та схеми:

“Якщо ЄС потребує газу, то зробимо все прозоро. Скажімо росіянам: “Якщо вам потрібен транзит – повертайте нам Запорізьку АЕС, припиняйте обстріли енергетики, і ми ще введемо додаткове мито на транзит вашого газу”. Для нас це додаткові 2-3 доларів на відновлення енергетики. Це буде прозоро і зрозуміло, а так я не бачу сенсу погоджуватися на транзит якогось азербайджанського газу, якого не існує».

Source link