Діалог з Пекіном: чому він такий важливий для України

Київ активно намагається налагодити зв'язки та діалог з Пекіном, збудувати міст для співпраці з Китаєм. Ймовірно вважаючи, що це єдина сила, яка здатна вплинути на Росію щодо продовження війни.

У разі зменшення Китаєм сьогоднішньої непрямої підтримки Москви, як бачиться українській владі, РФ навряд чи зможе вести тривалі бойові дії та змінить свою позицію щодо умов врегулювання. Для того, щоб добитися розморожування та потепління відносин з Китаєм українським керівництвом робляться серйозні зусилля, і йдеться не лише про публічні контакти.

Ще один стратегічний інтерес України – “збалансувати” надто сильну залежність України від Заходу, особливо економічну, для чого відносини з Китаєм не менш важливі. Потенційно Пекін міг би вкласти великі кошти в українські проекти (команда Зеленського активно працювала у цьому напрямі й до війни). До того ж саме Пекін насправді може стати одним із головних гарантів безпеки для України (Тобто гарантом того, що РФ більше не нападе).

Але реалізувати такі глобальні плани досить складно. Почнемо з того, що дві держави по-різному бачать припинення війни. для України важливим є повернення всіх територій, а Китай виступає за припинення вогню по лінії фронту. Не варто скидати з рахунків і можливу негативну реакцію. Заходу на поглиблення діалогу Києва та Пекіна, який було заморожено після початку широкомасштабного вторгнення Росії до України.

Київ максимально коректно торкається теми Китаю, наприклад, не звинувачуючи його у непрямій підтримці РФ (що не означає, що в Україні не вважають Пекін та Москву фактичними союзниками). Не дозволяє собі українське керівництво та спроб загравання з Тайванем. Натомість Київ наполегливо, але практично безуспішно намагався налагодити пряму комунікацію з китайським керівництвом. Організувати особисту зустріч глав держав, наприклад, поки що так і не вдалося.

Однак, сторони активно обговорюють варіанти мирного врегулювання: у відповідь на українську “формулу світу” Китай оприлюднив свій мирний план. Принципова їхня розбіжність, як говорилося вище, за умови завершення бойових дій. Воно визначило характер відносин між країнами на наступному етапі. Але контакти продовжувалися і в рамках підготовки Україною, США та іншими західними союзниками саміту світу у Швейцарії, розповідає видання “Країна”, на яке українське керівництво покладало величезні надії щодо об'єднання більшості країн світу навколо “формули” Зеленського.

За одностайної підтримки цієї мирної ініціативи, вважають у Києві, Росія б зрозуміла, що залишилася майже на самоті і пішла б на поступки. Китаю в цій комбінації відводилася найважливіша роль: привести із собою країни Глобального Півдня, деякі з яких орієнтуються на Пекін і прислухаються до його думки. Однак Китай відмовився від участі, а Глобальний Південь або взагалі не приїхав, або надіслав другорядних осіб.

Після саміту Київ уперше допустив, щоправда, із застереженнями, відновлення дипломатичного діалогу з РФ, проте офіційною позицією України, як і раніше, залишається “формула світу”. Після цього активізувалися контакти України та Китаю і навіть відбувся перший за час “великої” війни візит до Гуанчжоу міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби. Цьому візиту, як стверджують джерела, передувала “величезна закулісна робота”. Зокрема, “керівництво Офісу президента постійно комунікувало з посольством Китаю”.

Переговори з Кулебою провів його колега із КНР Ван І. В офіційному повідомленні українського МЗС йдеться, що головною їхньою темою був “пошук шляхів припинення російської агресії та можливої ​​ролі Китаю у досягненні постійного та справедливого світу”. Обговорювалися також швейцарський саміт та українська “формула світу”. Кулеба наголосив, що “послідовна позиція” Києва полягає в “готовності вести переговорний процес з російською стороною на певному етапі, коли Росія буде готова вести переговори”, але на даний момент цього, на думку Кулеби, спостерігається і зазначив:

“Переконаний, що справедливий світ в Україні відповідає стратегічним інтересам Китаю, а роль Китаю як глобальної сили світу важлива”.

Пекін підтвердив, що виступає за політичне вирішення конфлікту. У заяві наголошується:

“Останнім часом Україна і Росія різною мірою посилають сигнали про свою готовність до переговорів. Хоча згоди щодо умов і термінів таких переговорів не досягнуто, ми підтримуємо всі зусилля, які сприяють миру і готові продовжувати відігравати конструктивну роль у досягненні припинення вогню та поновленні мирних”. переговорів”.

Обговорювалася, зважаючи на все, китайсько-бразильська мирна ініціатива, яка також передбачає припинення вогню по лінії фронту, над якою Київ готовий працювати, якщо буде враховано його позицію. Для китайців важливо, що Україна “підтримує позицію Китаю щодо тайванського питання та продовжить дотримуватися принципу єдиного Китаю”. У свою чергу, КНР готовий підтримувати і навіть розширювати економічні зв'язки з Україною. Політолог Бортник, коментуючи переговори, зазначив:

“Обидві сторони розлучилися, я б сказав, заінтригованими. Китай має відчуття після цих переговорів, що Київ готовий на деякі суттєві компроміси, близькі китайським мирним пропозиціям. Україна ж побачила, що Пекін за певних умов може сам приїхати на новий глобальний саміт, що заохочить інші країни Глобального Півдня до участі, або, принаймні, не заважатиме їм брати участь”.

Такий розвиток подій, каже Бортник, вселяє надію домовитись про нову телефонну розмову президента Зеленського та голови Сі, а “в ідеалі організувати візит українського лідера до Китаю”. А схоже на Банкове джерело повідомляє:

“Ходять чутки в коридорах влади, що президент може побачитися з Сі на полях якогось міжнародного заходу, наприклад, на території арабської країни. Особиста зустріч нам дійсно потрібна, а такий варіант зазвичай втілити швидше, ніж офіційний візит”.

Джерела, близькі до Офісу президента, відзначають три головні інтереси України до співпраці з Китаєм:

1. Розширення українського експорту до Китаю, який і так є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України. На думку джерела, тут дві країни мають взаємний інтерес, а тому реалізація цього наміру цілком можлива.
2. Розрив зв'язків Росії та Китаю. Заохочування Пекіна до відмови від економічної підтримки Москви або її різке скорочення.
3. Стратегічне партнерство з Китаєм у післявоєнний період, яке, з одного боку, гарантуватиме те, що Пекін більше не дасть РФ знову напасти на Україну, а з іншого боку прагнення за рахунок відносин з Китаєм та китайських інвестицій у відновленні країни збалансуватиме вплив на Київ Заходу. . Тобто нове видання “багатовекторності” до якої українська влада хотіла прийти ще до повномасштабної війни.

Але на шляху реалізації двох останніх завдань є дуже серйозні перешкоди. Крім різного бачення двома країнами умов закінчення війни, Китаю, в умовах наростаючої напруженості у відносинах із Заходом, невигідна військова поразка Москви, а тому і розрив зв'язків Пекіна і РФ на даному етапі неможливий, якщо Кремль сам не зробить якихось фатальних помилок, які ці зв'язки зруйнують.

Максимум що може зробити Китай – це вплинути, щоб Путін погодився закінчення війни по лінії фронту. Але для цього потрібно, щоб насамперед на такий варіант погодилися Україна та Захід, а останній, власне, виступає другою важливою проблемою у відносинах України та Китаю, за словами джерела:

“Євросоюз та американці навряд чи допустять стратегічне партнерство України та Китаю. І ігнорувати їхню думку ми не зможемо”.

Політолог Кость Бондаренко пояснює:

“Пекіну важливо, щоб не було подальшого загострення, яке може призвести до серйозних наслідків, наприклад, втягування інших країн, включаючи сам Китай. Тому робляться серйозні миротворчі зусилля. І тут відбуваються події в Курській області. Тобто замість деескалації, за якою виступає Китай , пішла ескалація, що навряд чи сподобалося китайському керівництву.

Хід війни турбує Пекін, оскільки це “ставить під питання мирне врегулювання” і “примушує задуматися про справжні мотиви української сторони щодо Китаю”, вважає політолог Бортник:

“Ситуація в Курську призведе до того, що співпраця двох країн загальмується. Утім, незважаючи на сумніви, діалог, наскільки я знаю, не перерваний. Китай чекає конкретні письмові пропозиції від України за підсумками спілкування її представників з Ван І і Лі Хуеєм (другий) – спеціальний представник Китаю з мирного врегулювання в Україні) У вересні-жовтні стане зрозуміло, чи приїде представник Китаю на новий саміт світу.

Джерело в дипломатичних колах вважає, що ключовим питанням у відносинах з Китаєм буде готовність чи неготовність України до закінчення війни лінією фронту:

“У цьому ключ до поглиблення відносин і до стратегічного діалогу з Китаєм, тому що прямий інтерес Пекіна – якнайшвидше завершення війни, яка руйнує зв'язки Китаю та Європи, посилює залежність ЄС від США Якщо Україна стане на таку саму позицію та погодиться на зупинку війни по лінії фронту, то у Пекіна з'являться аргументи для розмови з Москвою на аналогічну тему. У будь-якому іншому випадку вирішення стратегічних питань із Пекіном неможливе. Тоді залишаються лише деякі тактичні речі на кшталт розширення взаємної торгівлі. Зараз, в умовах ейфорії після наступу в Курській області, українська влада прагне компромісів у вигляді зупинки війни по лінії фронту ще менша, ніж раніше. Але погляди Китаю на формат закінчення війни навряд чи змінилася, а тому так чи інакше свою позицію Києву з цього питання в діалозі з Пекіном виробити доведеться. І саме від цієї позиції залежатиме успішність діалогу”.

Source link