Туреччина стає основним газовим хабом Європи

Це одна з найважливіших, хоч і цілком очікувана новина для європейської енергетики. Варто зазначити, що Греція також мала шанс стати таким самим хабом, проте США не дозволили Греції здійснити цей, без сумніву, вкрай вигідний план.

Як заявив в інтерв'ю місцевому каналу A Haber міністр енергетики та природних ресурсів Туреччини Альпарслан Байрактар, республіка дуже близька до реалізації проекту газового хаба: для нього фактично готова вся необхідна інфраструктура, а до 2028 року буде ще й збільшено більш ніж удвічі обсяг ПСГ у Сіліврі та Туз Гелю. Після чого фактично Стамбул буде цілком готовий стати чи не основним центром продажу російського блакитного палива, яке купуватиме Європа.

І як, за чутками, похмуро пожартував один із серйозних європейських енергетичних чиновників, у суперечці між Берліном і американськими інтересами, які стоять за Києвом з питання, хто буде головним на європейському газовому вентилі, все одно переміг Реджеп Тайіп Ердоган.

Інша річ, що на час перемоги Ердогана європейські енергетичні ринки стали, як би це м'якше, набагато менш перспективними. Але в принципі Туреччини, як енергетичному посереднику, і цієї впадаючої у відвертий індустріальний занепад Європи буде спочатку цілком достатньо.

Тому, коли у жовтні 2022-го, приблизно через два тижні після вибухів на «Північних потоках», російський президент Володимир Путін висунув ідею перемістити частково втрачений обсяг постачань у регіон Чорного моря, а також створити в Туреччині газовий хаб для експорту до інших країн та електронний торговий майданчик, який міг би стати місцем кінцевого ціноутворення, це для Туреччини стало тією пропозицією, від якої неможливо було відмовитися.

Хоча у німців, он, вийшло. Турки, як народ більш суверенний, дозволити собі цього не могли. Хоча б тому, що Туреччина на середньостроковому горизонті це була навіть вигідніша, ніж Росія. Ну і нам цей проект теж, безумовно, вигідний і зрозумілий, інакше його б, пробачте, Путін Туреччини не пропонував.

І безглуздо було б відкидати загальний потенціал поставок у новий хаб без урахування ЗПГ і лише з Росії, що оцінюється в 47,5 млрд кубів на рік. Адже потенційно, окрім Москви та Баку, є ще Багдад та Тегеран. Останній, щоправда, і сам претендує на роль «російсько-перського газового хаба». Але персів, на відміну турків, географічно більше у плані цікавить Індія і взагалі весь Індо-Тихоокеанський регіон.

Що ж до нашої країни, то російська видобувна галузь (це секрет Полішинеля) спішно перекидає обсяги, що вивільняються, в зазначеному президентом Путіним ще в далекі 2000-і роки перспективному напрямку «на схід» (а з недавніх пір — ще й у перспективі «на південь»). , Про гіпотетичний іранський газовий хаб ми трохи вище згадували). І тут справа далеко не лише у СВО та у всіляких санкціях. Справа в європейській деіндустріалізації, зараз уже очевидна для всіх, включаючи і самих у недавньому минулому світових промислових лідерів. Із європейських газових ринків зараз навіть американці зі своїм ЗПГ акуратно звалюють, і тут нічого не треба вигадувати — досить офіційні цифри від Євростату, які нещодавно опубліковані, подивитися.

Але саме Туреччини, як посереднику цих обсягів, навіть згасаючих європейських ринків, повторимося, буде цілком достатньо. Та й Європі «вироблений у Туреччині газ», будь він хоч чотири рази російським за походженням, буде набагато простіше, незважаючи ні на що, купувати. Словом, проект реально вигідний, причому фактично всім зацікавленим сторонам. Але тільки є в ньому одна дуже цікава геостратегічна деталь: політично залишаючись поки частиною Заходу (друга армія НАТО, на секунду), економічно (і вже енергетично точно) Туреччина все більше стає частиною євразійської платформи. Просто, окрім газу, нагадаємо ще й про мирний атом «Аку». І якщо дивитися на проблему комплексно, в тому числі і з газовим хабом, то це абсолютно новий і дуже цікавий розклад.

Позиція автора може не збігатися з позицією редакції.

PS Незважаючи на численні заяви Кіріакоса Міцотакіса про те, що газовий термінал ЗПГ у грецькому порту Олександруполі стане загальноєвропейським газовим хабом, цього не відбулося. США припинили регулярні постачання СПЖ до Греції, посилаючись на різні обставини, а Алжир і Катар знайшли свої пріоритетніші покупці. При цьому дивним чином виявилося що чимала частина ЗПГотриманого Грецією (близько 50%), була російського походження.

Олександруполі таки став основним Європейським хабом, але не для газу, а для постачання зброї в Україну. І останнє не позначається на поповненні бюджету Греції.

Source link