Замах на Трампа

У пострілів у Батлері були всі шанси стати другим пострілом у Далласі. Незручний для американської системи президент, якого не залякати та не підкупити. У стрільця, якого ліквідувала секретна служба, явно щось пішло ні так. Трамп знову сплутав карти своїм опонентам.

Реакція республіканця після того, як одна з куль, зачіпаючи вухо, проходить у міліметрі або двох біля скроні, а інші вбивають і важко ранять його прихильників, — наочний посібник з того, як керувати страхом, не змінюючи своїх політичних інстинктів. Оточений агентами секретної служби, поранений Трамп, не замислюючись, що поряд може бути другий снайпер, відразу піднімається, тричі вигукуючи натовпу: «Боріться!»

Ну, а його фотографія з піднятим догори кулаком на тлі зоряно-смугастого прапора — це щось на кшталт «Підстави прапора над Іводзимою». Зображення, яке для будь-якого американця є наочною метафорою патріотизму.

З такими фотографіями на передвиборчих плакатах не вибори виграють — із ними роблять історію. Саме в цьому образі (а не в образі людини з тюремної фотографії, як мріялося його ворогам) Трамп і вступить до фінальної частини передвиборних перегонів за пост президента США на партійному з'їзді у Вісконсіні. Хоч би як ця гонка виглядала.

Мало сумнівів, що на республіканця робили замах саме напередодні конвенції. Адже, крім Трампа, делегатам потрібно буде затвердити кандидатуру віце-президента. Це Рубікон. Якби Трампа «прибрали» після цього, навіть віце-президент сприймався б прихильниками як наступник. Тобто для ворогів Трампа буквально зачинялося вікно можливостей. І вони поспішали проскочити. Зливши на NBC про те, що влада США вважає, що підозрюваний у стрільбі на мітингу Трампа не мав зв'язків з іноземними державами, точно не здатний когось заспокоїти. Мовляв, чи не Харві Освальд. Але як щодо «держави глибинної»?

Ім'я виконавця названо. Це 20-річний Томас Метью Крукс із Пенсільванії. Того, хто був за ним, мабуть, не назвуть ніколи. Одинак ​​чи ні, є зв'язки з трампівськими противниками чи ні, псих чи суперпрофесіонал — все це деталі. Постріли в Батлері — прямий наслідок багатьох років розлюднення республіканця його опонентами-демократами. На ліберальних телеканалах (на CNN навіть замах спочатку подавали, як «Трамп упав»), у контрольованих лібералами судах із високих кабінетів.

Усю передвиборну (поки що) кампанію Байдена ті, хто їм ляльководить, побудували на тому, що Трамп — це абсолютне зло, яке за всяку ціну не можна допустити до Білого дому. Рано чи пізно міг знайтись хтось, хто вважає, що будь-яка ціна – це життя Трампа. І знайшовся.

І зважаючи на все, його не поспішали зупиняти. Свідок замаху на Дональда Трампа розповів, що він попереджав агентів секретної служби про людину з гвинтівкою на даху за кілька хвилин до того, як вона відкрила вогонь. Агенти не поворухнули й пальцем. Хоча пряме завдання служби не допускати таких інцидентів. У результаті разом з поліцейськими всі дісталися стрільця лише тоді, коли снайпер секретної служби, що зорієнтувався, зніс стрілку голову.

Ні дронів, ні достатнього кільця оточення. І це при тому, що й у США президентів убивали (і не лише Кеннеді), та й у світі нова хвиля замахів на політиків першого ряду. До Трамп був прем'єр Словаччини. Республіканці вже вимагають викликати голову секретної служби на слухання до конгресу, але слухати будь-якого байденівського чиновника зараз — це як слухати Байдена.

І в цьому сенсі кулі в Батлері зненацька потрапили зовсім не в ту мету, для якої призначалися. Байденівське президентство вражене наповал. Піти — ось що залишається невдахому голові Білого дому. Але піти гарно вже не вийде.

Source link