Дозвіл на удари західною зброєю по РФ. Що це означає і які будуть наслідки

Серія заяв західних країн про те, що вони дозволяють завдавати ударів своєю зброєю територією РФ, лише частково викликана військовою необхідністю.

Хоча застосування, наприклад, ракет HIMARS дальністю до 80 кілометрів по прикордонних районах Білгородської області або поставлених Заходом систем ППО для збиття літаків над Росією і матиме, безумовно, певне значення для ходу бойових дій, воно не відповідає масштабу резонансу обговорення цієї теми. І тим паче мало що змінить дозвіл від Чехії чи Польщі завдавати ударів своєю зброєю (чеські «Вампіри» регулярно до того обстрілювали Білгородську область).

Справді серйозний (хоча теж не вирішальний) вплив міг би надати дозвіл завдавати ударів далекобійними ракетами, але його поки що немає. Тому на даному етапі розкручування цієї теми на Заході вирішує не так військові, як інформаційно-політичні завдання:

1. Показати незмінність підтримки України, підтримати бойовий дух та віру у перемогу в українському суспільстві в умовах важкої ситуації на фронті.

2. Викликати обурення «розсерджених патріотів» у Росії тим, що Путін не реагує на «перетин червоних ліній» і спробувати на цьому «хитнути» ситуацію всередині РФ.

3. Дати сигнал попередження Росії, щоб вона не розширювала лінію фронту шляхом наступу на Сумську область чи Київ (західні ЗМІ пишуть, що дозвіл застосування зброї може розширитися, якщо РФ спробує атакувати нових напрямах).

4. Показати силам, що вагаються на Заході, що загроз Росії не варто бояться, а значить, можна рухатися далі крок за кроком: дати дозвіл на удари по території РФ далекобійними ракетами, переконати Шольца дати Taurus, збільшити і прискорити постачання літаків, потім ввести безпольотну зону над Західною Україною, потім надіслати війська НАТО і т.д.

Останнє завдання головне для умовної «партії війни». Вона вже давно каже, що не треба боятися ядерних погроз РФ і «червоних ліній» Москви, а треба включатись «по максимуму», аж до відправлення військ. Ця «партія» доводить, що Путін не наважиться на ядерний удар.

Але в Росії є своя «партія війни», яка закликає «перейти від слів до справи»: надати Заходу ультиматум із загрозою застосування ядерної зброї. Або демонстративно його застосувати по Україні (або навіть по одній з європейських країн), щоб показати «серйозність намірів», а потім виставити умови Заходу, вважаючи, що США і ЄСбоячись ядерної війни, підуть на домовленості з Росією («Карибська криза-2.0»).

Потребує «партія» цього вже давно. Відповідні заяви на тему «де ж наші червоні лінії» робляться регулярно. Дозвіл на удари західною зброєю по Росії, як і інші подальші кроки щодо посилення залучення країн НАТО у війну, дають прихильникам російської «партії війни» нові аргументи. Можливо, вони вплинуть на ухвалення рішення Кремлем не відразу, але з кожним новим кроком така ймовірність збільшуватиметься. Тим більше, що Путін та Медведєв регулярно дають зрозуміти, що «ядерний» варіант можливий.

Ключова проблема в тому, що і партія війни в Росії, і партія війни на Заході виходять із посилів, які можуть виявитися хибними. Партія війни на Заході вважає, що Путін не зважиться на використання ядерної зброї у відповідь на розширення залучення НАТО до війни. Партія війни у ​​Росії вважає, що Захід не зважиться на ядерну війну, а тому у разі її загрози (після ультиматуму чи «показового» ядерного удару) піде на домовленості з Москвою. Однак ці обидві припущення можуть не виправдатися, і почнеться реальна ядерна війна з катастрофічними наслідками для людства. Чи вистачить розуму та політичної волі у всіх сторін зупинитися найближчим часом – головне питання.

strana

Думка автора може відображати думку редакції.

Source link