Скільки грошей у грека в кишені, і як із цим справи у жителів ЄС

Як основні потреби та стан доходів домогосподарств змінювалися в економічних рамках, сформованих зростанням інфляції, та наслідки, які це справило на повсякденне життя громадян, розповіли експерти.

Різке зростання цін на основні товари та послуги “занурило” домогосподарства в нову реальність, змусивши їх скоригувати свої пріоритети у витратах. Нижче показані витрати сімейних бюджетів на окремі групи товарів та послуг у Греції, Франції та Італії у 2020 році. Очевидно, що великий відсоток доходу грецьких та італійських домогосподарств йде на продукти харчування та енергію.

На графіку 2 представлений рівень цін на січень 2024 року на різні категорії товарів та послуг для трьох економік.

За винятком падіння цін на енергоносії у Греції та Італії, у всіх інших категоріях спостерігається збереження значного зростання цін. На графіку 3 показано динаміку щомісячного індексу споживчих цін на продукти харчування.

Очевидним зростання цін на продукти харчування та безалкогольні напої, як і в цілому на товари тривалого користування, товари для дому та послуги, а також готелі, кафе та ресторани. Звичайно, після 2022 року зростання буде особливо різким для економік трьох країн. На діаграмі 4 представлено динаміку щомісячного індексу споживчих цін на оренду житла.

Графік свідчить про значне зростання цін на житло у 2022 році, причому ця тенденція дещо вирівнялася у 2023 році (хоча ціни залишаються значно високими). На цьому етапі виникають два питання, що викликають стурбованість: перше пов’язане зі зростанням цін і наявного доходу, а друге – з впливом зростання цін на довіру споживачів.

У першій темі спостереження таке: “Коли 32,3% відсотка сімейного бюджету йде на житло, воду, електрику, природний газ та ін., при цьому середній номінальний річний дохід від заробітної плати становить 13 730 євро, це означає, що 4 434 євро на рік йде на ці потреби, а ще 9296 євро залишається на інші витрати, з яких 1849 євро на харчування, в результаті чого на всі інші потреби залишається 7447 євро.

Однак в Італії, за середньорічної номінальної зарплати 31 833 євро, 12 001 євро йде на житло та енергію і 6 462 євро на продукти харчування, залишаючи 13 370 євро на решту потреб.

Так у жителів Греції на інші потребиякі також визначають якість життя, Є 7437 євро, а в Італії – 13370 (велика різниця!). Фактично, якщо ціни на ці дві категорії в Греції та Італії зростуть на 10%, це означає, що в Греції люди втратять 628 євро, в Італії 1846 євро, але в результаті вони залишаться 6819 євро і 11524 євро (в Італії майже в два рази більше, ніж у Греції).

Іншими словами, негативний ефект від підвищення цін може бути пропорційним в обох країнах, але решта доходу в Греції опускається до особливо низького рівняХоча, звичайно, людська природа тут і в Італії однакова, зі схожими потребами та способом життя.

Другий привід для занепокоєння полягає в тому, як динаміка цін впливає довіру споживачів. На графіку 5 показано еволюцію індексу споживчої впевненості для трьох економік з 2018 по 2023 рік. Індекс є важливим економічним індикатором, який відображає ступінь оптимізму чи песимізму, які споживачі зазнають щодо економічної ситуації у своїй країні в найближчому майбутньому.

Що стосується економіки Греції, індекс демонструє значну тенденцію до зростання з середини 2018 року до середини 2019 року, що вказує на зростання оптимізму. Однак після початку пандемії настає період стабілізації, а потім спаду, що вказує на стурбованість, спричинену медичними та економічними наслідками пандемії COVID-19.

Період з 2021 по 2023 рік, схоже, стане періодом стабілізації та невеликого відновлення, хоча рівні не повертаються до допандемічного рівня, що може вказувати на довгострокові проблеми для економіки. Таким чином, раптове зростання інфляції в 2021-2022 роках призвів до зниження реальних доходів домогосподарств, що справило значний тягар на їхнє фінансове становище.

В умовах, коли номінальна заробітна плата та джерела багатства не адаптувалися відповідним чином, щоб упоратися зі зростанням вартості життя, основні потреби, такі як житло, їжа та енергія стали для домогосподарств важливішими, ніж будь-коли. Потреба цих основних товарах стала пріоритетом, оскільки зниження наявного доходу означало, що менший відсоток доходу можна було спрямувати інші споживчі витрати. Забезпечення житлом, достатнім харчуванням та необхідною енергією для опалення та транспорту в даний час є основним фінансовим питанням для багатьох домогосподарств, що призводить до перегляду їх витрат з урахуванням нагальних потреб.

У чому причина падіння споживчої довіри? Можливо, через кілька причин: громадяни не вірять, що інфляція продовжить знижуватися. Вони також виявляють, що їх наявні доходи ще не поповнилися, тому вони можуть вважати, що зараз буде більш тривале зниження якості їхнього життя. У будь-якому разі сьогодні рівень цін скорочує їх наявний дохід (падіння інфляції не означає наближення дефляції). Зрештою, може виникнути недовіра (яка й так існує) до економічної політики, що проводиться, або більш загальне сприйняття заперечення «рятівного» втручання держави, яке не настало до сьогодні.

Але якщо наведений досі аргумент є вірним, то ми маємо побачити скорочення заощаджень домогосподарств у трьох економіках. Справді це відбувається. Фактично діаграма демонструє досить тривожну тенденцію для Греції у 2022 році, коли норма заощаджень буде негативною. Це означає, що домогосподарства витрачали більше, ніж мали дохід, можливо, використовуючи попередні заощадження або збільшуючи свої позики. Зростаючий економічний тиск, посилений інфляцією, призвело до скорочення реальних наявних доходів людей, змусивши їх спрямовувати більшу частину їх на задоволення основних потреб.

Негативна норма заощаджень також відображає більш глибоке занепокоєння щодо фінансової безпеки домогосподарств, оскільки відсутність заощаджень означає зниження здатності задовольняти непередбачені фінансові потреби чи надзвичайні ситуації у майбутньому. Ця ситуація може мати подальші наслідки, оскільки занепокоєння щодо фінансової безпеки в майбутньому може призвести до зниження споживчих витрат, посилюючи економічну невизначеність.

Source link