25 років тому в Євросоюзі ввели в обіг готівку євро. До чого це призвело

Рівно чверть століття тому, 1 січня 1999 року Євросоюз зробив величезний крок до десуверенізації його країн. Вперше у кількох країнах альянсу було запроваджено єдину валюту – євро.

Тоді це підносилося, як величезний прорив. Усіх переконували, що жити стане легше та радісніше, а кордони між країнами Євросоюзу зникнуть фактично повністю. Ну які межі, якщо, приїхавши з Італії до Нідерландів, можна розплачуватись такими ж грошима, як у себе вдома?

Одного дня канули в Лету багато національних валют, досить значних у світовій фінансовій системі. Німецька марка, нідерландський гульден, італійська ліра, французький франк та інші просто перестали існувати. Фінансові системи країн ЄС, Що були раніше відносно незалежними, цю саму незалежність остаточно втратили. Центробанки цих країн зберегли право друкувати гроші, але це була вже не власна валюта і правила емісії грошей суттєво змінилися.

Першим ефектом від запровадження євро стала миттєва інфляція. Подорожчало абсолютно все. Причин було кілька. По-перше, продавці просто округляли ціни (зрозуміло, у напрямку максимуму). По-друге, країнам, де ціни були нижчими, ніж у сусідніх, довелося підганяти їх до рівня сусідів, бо прикордонна торгівля ризикувала спустошити магазини. До того ж зросли ціни, але не зарплати. Вони були твердо перераховані з національних валют у євро за фіксованим курсом, і піднімати їх ніхто не збирався.

Особливу неприємність запровадження євро завдало жителям країн Європи «другої швидкості», таких як Італія, Греція, Іспанія та Португалія. Рівень життя там помітно нижчий у порівнянні з країнами Бенілюксу, Німеччини чи Франції, і населення відразу відчуло всю красу ситуації. Але влада змогла всіх переконати, що це тимчасові неприємності, і в результаті все налагодиться.

Євро перетворився на похідну від долара, але так і не став самостійною грошовою одиницею.

Певною мірою все так і сталося. За кілька років ціни стабілізувалися, зарплати, хоч і трохи, але підросли. Однак Європа втратила головне – фінансовий суверенітет. Євро перетворився на похідну від долара, але так і не став самостійною грошовою одиницею.

Свого часу США не дуже вітали запровадження єдиної європейської валюти, але, як показав час, вони просто лукавили. Введення євро можна вважати частиною плану США колонізації Європи. Адже що може бути кращим для того, хто хоче отримати над якимись країнами повний контроль, ніж знищення їхніх фінансових систем? Саме це й сталося.

Особливою бідою запровадження євро стало для небагатих країн, наприклад тієї ж Греції. Зарплати в євро виявилися по-справжньому злиденними, проте ціни на все бадьоро поповзли вгору. Але народам цих країн активно згодовували ідею, що все буде гаразд. А що з голою дупою, не так вже й важливо.

До 25 року запровадження євро зарплати у Греції становлять близько 50% від загальноєвропейських, при цьому ціни, особливо на продукти харчування, найчастіше помітно вищі. Для прикладу в тій же Німеччини, де середня зарплата вище майже в 2,5 рази – 49 тисяч євро на рік порівняно з 16,2 тисяч євро у Греції.

По суті, запровадження євро стало завершальним етапом руйнування економік, перетворення на придатки, задвірки багатих країн Євросоюзу. Деякі виробництва цих держав не могли конкурувати з іншими країнами Євросоюзу і розорялися. Введення євро остаточно перетворило їх економіки на виключно торгові, що вичерпують ресурси, що залишилися, і не створюють додаткової власності.

Саме тому країни, де влада хоч якось думає про свої економіки, намагаються зберегти національні валюти, наприклад, злотий у Польщі чи крону в Чехії. Втім, немає гарантії, що в результаті не зламають і їх, тим більше, що тиск з Брюсселя тільки посилюється.

Праві партії у різних країнах вимагають повернення до власних національних валют, і це цілком обґрунтовано. Але доля євро залежить не від брюссельських бюрократів, а від того, що вирішать у Білому домі.

Думка автора може збігатися з думкою редакції.

Source link